Справа № 502/1510/22
28 вересня 2022 року м. Кілія
Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні погоджене з прокурором клопотання дізнавача про арешт тимчасово вилученого майна, -
25.09.2022 року до відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення старшого інспектора сектору водної поліції ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про те, що під час патрулювання спільно з співробітниками робочої групи ГУНП в Одеській області та ГУР ЗСУ на 12 кілометрі Старостамбульського гирла річки Дунай, було виявлено факт незаконного зайняття рибним промислом громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме незаконний вилов чорнокнижної риби роду «осетр» в кількості 1 (однієї) штуки.
За вказаним фактом СД ВП № 1 Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області 25.09.2022 року, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022167150000107 від 25.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та розпочато досудове розслідування.
Під час перевірки встановлено, що 25.09.2022 року близько 08:00 години ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_5 на дерев'яному човні типу «Каюк» бортовий реєстраційний номер « НОМЕР_1 » вийшли на воду в районі 12 кілометра річки Дунай поблизу м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області на закритому для плаванні району, згідно розпорядження № 10 Одеської військової адміністрації та маючи офіційний дозвіл на вилов риби, за допомогою чотирьох капронових сіток здійснили вилов червонокнижної риби роду «осетер» в кількості 1 (однієї) штуки, яку було відпущено в природне середовище в р. Дунай для її подальшого існування.
Так, під час складання протоколу огляду місця події, а саме: на території, що розташована біля застави відділу прикордонної служби на 18 кілометрі р. Дунай поблизу міста Вилкове Ізмаїльського району Одеської області, було виявлено та вилучено:
-дерев'яний човен типу «Каюк» бортовий реєстраційний номер « НОМЕР_1 »;
-човниковий навісний двигун чотирьохтактний « ТОНАТSА» з серійним номером « НОМЕР_2 »;
-капронові сітки в кількості 4 штук, загальними розмірами: довжина 75 метрів кожна, висота 6 метрів кожна, вічко 70 мм. кожна.
Постановою дізнавача СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 26.09.2022 року вилучене майно під час складання протоколу огляду місця події визнано речовими доказами.
26.09.2022 року начальник сектору дізнання ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з клопотанням, погодженим з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 ,, про арешт тимчасово вилученого майна.
Оскільки тимчасово вилучені речі та предмети є речовими доказами по даному кримінальному провадженню, на думку дізнавача, існують усі передбачені законом підстави для накладання на нього арешту у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування.
Начальника сектору дізнання ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 та прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд клопотання у їх відсутність, наполягали на його задоволенні.
Згідно з судновим білетом № 2430 власником човна типу «Каюк», бортовий реєстраційний номер НОМЕР_1 є ФОП ОСОБА_8 .
Власник тимчасово вилученого майна - ОСОБА_8 , в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання не заперечував.
Відповідно до письмових пояснень від 25.09.2022 року, які долучено до матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також посвідчень рибалок, які знаходяться в матеріалах справи встановлено, що вказані особи працюють у ФОП ОСОБА_8 та відповідно є користувачами майна.
Користувач майном - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмових клопотань не надав.
Користувач майном - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмових клопотань не надав.
Як зазначено в ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим, серед іншого, згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 237 КПК України зметою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 даної статті арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що майно стосовно якого порушено клопотання про арешт, відповідає вимогам, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки 25.09.2022 року постановою начальника сектору дізнання його визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Крім цього, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України не надано відповідних доказів про існування обґрунтованої підозри будь якій особі щодо вчинення кримінального правопорушення, правової підстави для заборони або обмеження користування, розпорядження майном і, можливі наслідки такої заборони для власника та розумність і співмірність таких обмежень. Також не встановлений розмір шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Так, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170 -174 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання дізнавача в частині застосування заборони або обмеження користування та розпорядження майном (човном та двигуном) законним власником, задоволенню не підлягає. В іншій частині клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 131 - 132, 167, 170 - 175, 376 КПК України, -
Клопотання задовольнити - частково.
Накласти арешт у вигляді заборони будь яким особам проводити перереєстрацію та відчуження майна, тимчасово вилученого 25.09.2022 року під час проведення огляду місця події, а саме:
1) човна типу «Каюк», бортовий реєстраційний номер НОМЕР_1 та човникового навісного чотирьохтактного двигуна «TOHATSA», cсерійний номер НОМЕР_2 , передавши їх на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_8 .
Накласти арешт у вигляді заборони будь яким особам користуватись та розпоряджатись тимчасово вилученим 25.09.2022 року під час проведення огляду місця події майном, а саме 4 капроновими сітками, довжиною 70 метрів, висотою 6 метрів, з діаметром вічка 70 мм. кожна, залишивши їх на зберігання в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.
У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню начальником СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Копію ухвали негайно після оголошення вручити учасникам процесу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 03.10.2022 року.
Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1