Справа № 947/15752/22
Провадження № 1-кс/947/9222/22
23.09.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України,
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення, з 12.01.2022 року ОСОБА_4 , проходить військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «старший сержант».
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на вказаній посаді, ОСОБА_4 , відповідно до вимог
ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,
ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції та законів України, знати та виконувати службові обов'язки, які визначаються статутами Збройних Сил України, відповідними положеннями та інструкціями, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до п. 21. Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВСУ № 1261 від 19.10.2021, огляд транспортних засобів - прикордонний наряд у складі одного та більше прикордонників, який призначений для здійснення огляду транспортних засобів і вантажів з метою виявлення правопорушників, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, виявлення викрадених транспортних засобів та контролю за перевищенням допустимого рівня іонізуючого випромінювання. У прикордонний наряд призначаються прикордонники, які мають допуск до самостійного несення служби в прикордонному наряді "Огляд транспортних засобів". Під час виконання завдань прикордонний наряд з огляду транспортних засобів зобов'язаний:
- ретельно оглядати транспортні засоби закордонного прямування і вантажі, що перевозяться на них, з метою виявлення правопорушників, схованок та інших місць у транспортних засобах і вантажах, в яких можуть бути заховані зброя, наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, боєприпаси, вибухові речовини, матеріали і предмети, заборонені до переміщення через державний кордон;
- за командою старшого зміни прикордонних нарядів (старшого прикордонних нарядів у пункті пропуску) за допомогою приладів радіаційного контролю здійснювати контроль за перевищенням допустимого рівня іонізуючого випромінювання;
- проводити ідентифікацію автомобільних транспортних засобів з метою виявлення серед них викрадених або таких, що перетинають державний кордон з порушенням законодавства України;
- у разі виявлення несправних пломб, пошкодження упаковки, інших ознак проникнення людей в опломбовані транспортні засоби, контейнери, вантажі вживати належних заходів для їх комісійного розкриття й огляду;
- під час огляду не допускати порушень заходів безпеки та пошкоджень транспортних засобів і вантажів.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у ЗС України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції і беруть безпосередню участь зокрема у нагляді і контролі за виконанням законів, у зв'язку із чим ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.
Згідно з Приміткою до ст. 364 КК України - службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на момент розгляду клопотання продовжує діяти.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_4 під час виконання обов'язків з охорони державного кордону України є представником влади і внаслідок цього є службовою особою.
Разом з тим, ОСОБА_4 використовуючи надану йому владу, діючи на порушення наведених вимог законодавства, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_4 , 29.07.2022 року знаходячись на території пункту пропуску для залізничного сполучення «Мостиська 2» Мостиська ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями, тобто військовою службовою особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, перебуваючи у складі прикордонного наряду "Огляд транспортних засобів у напрямку на виїзд з території України, у пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська 2» ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1, 2 ст. 2 та п. п. 1, 5, 6 ст. 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України", п. 1 розділу 2 Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації державної прикордонної служби України № 971 від 30.11.2018, п. 21. Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВСУ № 1261 від 19.10.2021, порушив правила несення прикордонної служби, а саме: здійснив формальний огляд вагону № 23 потягу № 036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, що створило, в умовах воєнного стану, передумови для подальшого незаконного перетину особою кордону та спричинили тяжкі наслідки у вигляді вибуття за межі державного кордону громадянина України ОСОБА_7 .
За викладених обставин 22.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України, за ознаками порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.
На даний час органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, через що сторона обвинувачення вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, а тому слідчий за погодженням з прокурором звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2.Позиції учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що підозра пред'явлена його підзахисному є необґрунтованою та безпідставною. Стороною обвинувачення не доведено наявність тяжких наслідків від імовірного вчинення кримінального правопорушення, як кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 419 КК України. У сторони обвинувачення відсутні будь-які докази на підставі яких обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_4 підозра.
Надав у судовому засіданні письмові заперечення, та характеризуючи підозрюваного документі - службову характеристику, згідно до якої ОСОБА_4 позитивно характеризується, довідку про доходи, свідоцтво про шлюб та народження дитини, довідку про склад сім'ї, грамоти підозрюваного.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника, з підозрою не погодився, повідомив, що йому не зрозуміло саме в чому він підозрюється, він жодних правопорушень не вчиняв, свої службові обов'язки виконував відповідно до вимог законодавства, та просив відмовити у задоволенні клопотання.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України.
22.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України, за ознаками порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану за обставин викладених у клопотанні.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, CampbellandHartley v. TheUnitedKingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі SelahattinDemirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі IlgarMammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України.
Доводи сторони захисту, викладені у письмовому запереченні та зазначені у судовому засіданні свого підтвердження під час розгляду клопотання не знайшли.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
4.1.1. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У клопотанні сторона обвинувачення вказує на ризики встановлені під час досудового розслідування, передбачені п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати, виготовити або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
При розгляді клопотанні сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, що призвело до тяжких наслідків.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 419 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: підозрюваний ОСОБА_4 працює у прикордонній службі та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення наслідком якого стало незаконне переміщення особи на територію іншої держави в умовах воєнного стану, що свідчить про те, що ОСОБА_4 може вдатися до спроби покинути територію держави. Вказане обґрунтовує ризик переховування.
Крім цього, матеріали клопотання сторони обвинувачення містять протоколи допиту свідків, а тому підозрюваному при ознайомлені стануть відомі анкетні дані останніх, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому ризик незаконного впливу на свідків є об'єктивним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо твердження сторони обвинувачення, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати, виготовити або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,то слідчий суддяз огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення вказаних ризиків, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливе вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання.
Так, щодо ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, вказаний ризик не є обґрунтований, так як стороною обвинувачення не надано даних, що вказують на те, що підозрюваний раніше притягувалася до кримінальної відповідальності.
4.2. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Слідчий суддя враховує надані стороною захисту характеризуючи матеріали на підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працює та має постійне місце реєстрації та проживання.
Вищевикладені обставини враховуються слідчим суддею, як обставини того, що ризикам, які встановлені у судовому засіданні, можливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як вказаний запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому, слідчим суддею враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
В свою чергу відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Оскільки постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 23.09.2022 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року до 30.10.2022 року, а тому відповідно строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя обирає строком до 30.10.2022 року.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, - УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30.10.2022 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 30.10.2022 року, включно, в межах строку досудового розслідування наступні обов'язки:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1