79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" вересня 2022 р. Справа №914/3197/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Скрипчук О.С.
суддів Плотніцького Б.Д.
Матущака О.І.
секретар судового засідання В.Б. Лагутін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» б/н і дати (вх. № 01-05/1772/22 від 22.07.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 (повний текст рішення складно 03.06.2022, м. Львів, суддя З.П. Гоменюк)
у справі № 914/3197/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи», м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп», м. Львів
про стягнення 7 114 219,92 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Цехмейструк Я.І.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» про стягнення 711 4219,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 1/3103-20 ТОВ «Босс Технолоджи» передало ТОВ «Захід Транс Груп» товар на загальну суму 10 006 911,80 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар. Станом на момент звернення ТОВ «Босс Технолоджи» до суду у ТОВ «Захід Транс Груп» перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 7 114 219,92 грн. Вказана сума включає також нараховані позивачем штрафні санкції, індекс інфляції та 3% річних.
У ході розгляду справи позивачем подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем поетапно здійснювалася сплата суми основного боргу за поставлений товар. Такі заяви прийняті судом до розгляду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 позов ТзОВ «Босс Технолоджи» задоволено частково. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» на користь ТзОВ «Босс Технолоджи» 877 754,03 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт невиконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений товар не заперечується останнім. З урахуванням поданих позивачем у справі заяв про зменшення розміру позовних вимог, штрафні санкції становлять: пеня - 577239,86 грн, 3% річних - 106617 грн та інфляційні втрати - 230014,96 грн. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції встановив, що розмір штрафних санкцій є меншим, ніж вказано ТОВ «Босс Технолоджи», зокрема: пеня - 552604,84 грн, 3% річних - 102478,09 грн та інфляційні втрати - 222671,10 грн. Таке зменшення обґрунтоване неправильним визначенням позивачем періодів для здійснення відповідних нарахувань.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Захід Транс Груп» подало апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-05/1772/22 від 22.07.2022), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення 877 754,03 грн., прийняти нове рішення, яким розмір штрафних санкцій зменшити на 99 %.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції. Адже, позивач звертаючись до суду просив стягнути 336 535,18 грн. пені, 64 439,00- 3% річних, 66333,94 грн. - індексу інфляції, а суд першої інстанції стягнув з відповідача пені - 552 604,84 грн, 3% річні - 102 478,09 грн та інфляційних втрат - 222 671,10 грн. Апелянт наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач подавав до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції стягуючи пеню в повному обсязі неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-04/5063/22 від 13.09.2022), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що остання є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання (20.09.2022) не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про час, місце та дату розгляду справи був належним чином повідомлений.
Згідно п. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається, з матеріалів справи 31.03.2020 між ТзОВ «Босс Технолоджи» (постачальник) та ТзОВ «Захід Транс Груп» (покупець) було укладено договір поставки № 1/3103-20. Згідно умов договору, постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю «мінеральний порошок», а останній в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість (вага), марка та ціна товару визначається у видаткових накладних, що підписуються сторонами договору, та є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2.).
Відповідно до п. 3.1. договору, сторони узгодили, що ціна однієї тони товару становить 1280,00 грн (з ПДВ) та вказується на кожну конкретну партію товару в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати товару згідно з погодженим замовленням сторонами, або погодженої Специфікації на поставку відповідної партії товару, протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку від постачальника.
Згідно із Специфікацією від 21.04.2021, сплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови поставки: EXW (згідно з “Інкотермс-2010”).
До матеріалів справи позивачем долучені копії видаткових накладних за період з березня 2021 по серпень 2021 року, підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про належне виконання постачальником взятих на себе договірних зобов'язань з поставки товару, та про факт прийняття покупцем кожної партії погодженого у договорі товару. Всього товару поставлено на загальну суму 10 006 911,80 грн.
Банківськими виписками по рахунку підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати за одержаний товар.
Між сторонами підписувалися Акти звірки взаєморозрахунків, зокрема з Акту станом на 01.08.2021 - 15.08.2021, вбачається, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 6 646911,80 грн.
ТОВ «Босс Технолоджи» на адресу ТОВ «Захід Транс Груп» було направлено претензію щодо сплати заборгованості станом на 25.08.2021 у розмірі 7 027 432,30 грн. Однак, дана претензія залишена без відповіді та належного реагування.
У ході розгляду справи відповідачем поетапно здійснено погашення всієї суми основного боргу за поставлений товар. Вказаний факт не заперечується сторонами.
Позивач звертаючись до суду просив стягнути 336 535,18 грн. пені, 64 439,00 - 3% річних, 66 333,94 грн. - індексу інфляції (за період з 31.03.2021-27.09.2021).
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Так, судом встановлено, що між сторонами у даній справі був укладений договір поставки № 1/3103-20 від 31.03.2020.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки обумовленого сторонами товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних за період з березня 2021 по серпень 2021 року.
Відповідач не заперечує факт невиконання ним умов договору щодо оплати за поставлений товар.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 5.2. договору поставки № 1/3103-20 від 31.03.2020 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідача - 552 604,84 грн пені, 102 478,09 грн - 3 % річних та 222 671,10 грн. інфляційних втрат, при тому, що позивач звертаючись до суду просив стягнути з відповідача 336 535,18 грн. пені 64 439,00- 3% річних, 66333,94 грн. - індексу інфляції. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач подавав до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Згідно п. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в ході розгляду справи подавались заяви про зменшення позовних вимог. В зазначених заявах позивач просив суд зменшити позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та стягнути з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції, у більшому розмірі, ніж який був зазначений у прохальній частині позовної заяви.
Однак, заява про зменшення позовних вимог не може бути завою про збільшення позовних. Неправомірно під виглядом заяви про зменшення позовних вимог збільшувати позовні вимоги. На що, суд першої інстанції не звернув уваги.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку позовних вимог та встановлено, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 303 813,89 грн. - пені, 57 203,10 - 3% річних, 59 439,27 грн. індексу інфляції (за період з 31.03.2021-27.09.2021).
Відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 грн.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що внаслідок прострочення виконання ним грошових зобов'язань за договором позивачу не завдано збитків. Крім того, відповідач зазначає, що ним виконане зобов'язання по мірі можливостей.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що:
- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила господарське зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язань боржником; причини (причин) неналежного виконання зобов'язання; незначності прострочення; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та встановлені обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 86 названого Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У спірних правовідносинах, пов'язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) поставки продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб'єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення пені, яка нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
Саме лише посилання відповідача на те, що внаслідок прострочення виконання ним грошових зобов'язань за договором позивачу не завдано збитків, а зобов'язання виконане по мірі можливостей не можуть бути підставою для зменшення судом розміру пені. До клопотання щодо зменшення розміру пені відповідач не подав жодних доказів.
А відтак, клопотання відповідач про зменшення штрафних санкцій не підлягає до задоволення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» б/н і дати (вх. № 01-05/1772/22 від 22.07.2022) слід задоволити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі № 914/3197/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 457 297,77 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» б/н і дати (вх. № 01-05/1772/22 від 22.07.2022) задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі № 914/3197/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 457 297,77 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, ідентифікаційний код 38172073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, офіс 32, ідентифікаційний код 39963991) 303 813,89 грн. - пені, 57 203,10 - 3% річних, 59 439,27 грн. індексу інфляції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, ідентифікаційний код 38172073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, офіс 32, ідентифікаційний код 39963991) 6 308,85 грн. судового збору.
4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, офіс 32, ідентифікаційний код 39963991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Транс Груп» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, ідентифікаційний код 38172073) 10 289,20 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.09.2022.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Б.Д. Плотніцький
Суддя О.І. Матущак