Провадження № 6/537/72/2022
Справа № 2-1191/2009
27.09.2022 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечко І.І.,за участі секретаря судових засідань Стародубцевої - Бавровської Д.О., подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Благадира Дмитра Григоровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку,
установив:
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) в особі головного державного виконавця Благадира Д.Г. звернувся до суду з поданням, відповідно до якого просить суд звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме на будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться
виконавчий лист №2-1191 виданий 25.03.2010 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»
боргу в сумі 699014,24 грн. На час звернення із даною заявою, судове рішення залишається невиконаним, триває виконавче провадження, Боржник продовжує не виконувати свої зобов'язання за відповідним договором. Головним державним виконавцем Відділу вживались заходи примусового виконання направлені на виконання рішень судів та розшук майна боржника. Так, 05.08.2022 року були направлені запити до реєструючих органів з метою з'ясування
майнового стану боржника, Згідно інформації отриманної інформаці за боржником рухоме майно не зареєстровано, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня, кошти на відкритих та арештованих рахунках боржника відсутні. 17.08.2022 до відділу надійшло клопотання стягувана ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» щодо направлення до суду подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку. З тексту даного клопотання встановлене наступне: 18.08.2021 р. Автозаводським районним судом м. Кременчук прийнято рішення про
задоволення вимог АТ «Державний експортно-імпортний банк України». Визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, який було укладено 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22784221 від 11 жовтня 2017 року, який було прийнято приватним нотаріусом Прокопом О.Е.. Вищевказане рішення набрало законної сили 26.01.2022 року. У клопотанні зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно щодо суб'єкта, за боржником ОСОБА_3 було зареєстроване нерухоме майно -
будівлі та споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово-офісна будівля
(реєстраційний номер майна 5359909), що знаходиться по
АДРЕСА_2 . Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначене
нерухоме майно перебувало в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль» (строк виконання зобов'язань
за іпотекою становив - 21.02.2017 року). 11.10.2017 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструє договір про припинення зобов'язань переданням відступного від 11.10.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номер запису про право власності 22784221. Відповідно до договору про припинення зобов'язання переданням відступного від 11.10.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони домовились про припинення зобов'язань за договором позики, укладеного 11.04.2017 року в сумі 1600000,00 грн. (один мільйон шістсот тисяч гривень), шляхом передачі у власність відступного, а саме будівель і споруд виробничо-торгівельного і складського комплексу, торгово- офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, вищевказаний договір став підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на будівлі та споруди виробничо торгівельного і складського комплексу торгово-офісну будівлю та підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 . АТ «Укрексімбанк» заперечуючи дійсність вищезазначеного правочину звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з проханням визнати недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, який було укладено 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати рішені'я про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22784221 від 11 жовтня 2017 року, який було прийнято приватним нотаріусом Прокопом О.Е.. 18.08.2021 р. Автозаводським районним судом м. Кременчук прийнято рішення про задоволення вимог АТ «Державний експортно-імпортний банк України». Визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, який було укладено 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22784221 від 11 жовтня 2017 року, який було прийнято приватним нотаріусом Прокопом О.Е.
Вищевказане рішення набрало законної сили 26.01.2022 року. З огляду на положення ст.216 Цивільного Кодексу України після визнання недійсним договору про припинення зобов'язання переданням відступного, який було укладено 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасовання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22784221 від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 залишилась власником будівель і споруд виробничо-торгівельного і складського комплексу, торгово-офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно заявником подається відповідна заява у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством, оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто для реєстрації (поновлення запису про право власності на нерухоме майно) особисто ОСОБА_1 необхідно звернутись до реєстратора та провести таку реєстрацію. Оскільки ОСОБА_1 є боржником, вона не є заінтересованою особою у поновленні
запису у реєстрах на нерухоме майно. Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження встановлено спосіб та порядок звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи. Абзацом 2 ч.4 ст.50 Закону визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Таким чином, звернення стягнення на зазначене нерухоме майно є вкрай важливим для виконання виконавчого провадження, оскільки будь-яке інше майно, яке б належало боржнику та на яке можливо звернути стягнення під час виконання не виявлено, в зв'язку з чим державний виконавець звернувся до суду з даним поданням.
У відповідності із ч.ч. 10, 11 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, надав клопотання, згідно якого просить проводити судове засідання без його участі, подання підтримує та просить його задовольнити.
Вивчивши подання та матеріали подані в його обґрунтування, суд дійшов таких висновків.
З матеріалів поданих в обґрунтування подання вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист №2-1191, виданий 25 березня 2010 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Держапвний експертно - імпортний банк України 699012,24 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
У такому випадку виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна. Такими доказами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.
Окрім зазначених вище документів виконавцю обов'язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Вказане обумовлено тим, що Законом України передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.
Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту. Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що з 01.01.2013 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 17.04.2020 (справа № 1512/7803/2012 ).
Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.
Як вбстановлено судом, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що згідно відповідей Державної фіскальної служби України №142776968, №142776970 від 05.08.2022, інформація щодо джерел отримання доходів ДРФО боржником ОСОБА_1 відсутня, кошти на відкритих рахунках останньої відсутні.
Згідно відповіді на запит 31542776965 від 05.08.2022 Міністерства внутрішніх справ України, за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №304317077, сформованої 06.07.2022 ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 , інше машиномісце за вказною адресою.
Як вбачається з матеріалів подання боржник ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає квартирі АДРЕСА_3
Тобто майно (кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, інше нерухоме майно, зареєстроване за боржником у встановленому законом порядку) на яке в першу чергу звертається стягнення за виконавчим документом у боржника ОСОБА_1 відсутнє.
При цьому, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №304317077, сформованої 06.07.2022 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме на будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна (номер об'єкта РПВН) 5359909), частка 1/1.
Зазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль» зі строком виконання зобов'язання за договором до 21.02.2017 .
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №310975462, сформованої 27.09.2022, будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (номер об'єкта РПВН 5359909) на праві власності зареєстровані за ОСОБА_2 , на підставі договору про припинення зобов'язання передання відступного, серія та номер: реєстраційний номер 2075, бланки НМІ311310, НМІ311311, виданий 11.10.2017, видавник Прокоп О.Е., приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області, частка 1/1.
Як встановлено судом, 11.10.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про припинення зобов'язань переданням відступного, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е., зареєстровано за номером 2075, та внесено відомості в державний реєстр речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Прокопом О.Е., індексний номер 22784221 від 11.10.2017 року).
Відповідно до договору про припинення зобов'язання переданням відступного від
11.10.2017 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони домовились про припинення зобов'язань за договором позики, укладеного 11.04.2017 року в сумі 1600000,00 грн. (один мільйон шістсот тисяч гривень), шляхом передачі у власність відступного, а саме будівель і споруд виробничо-торгівельного і складського комплексу, торгово- офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, вищевказаний договір став підставою для припинення права власності
ОСОБА_1 на будівлі та споруди виробничо-торгівельного і складського комплексу торгово-офісну будівлю та підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 ..
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчукеа Полтавської області від 18.08.2021, яке набрало законної сили 26.01.2022, визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного від 11.10.2017 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е., реєстраційний номер 2075. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Прокопом О.Е., індексний номер 22784221 від 11.10.2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто, після визнання недійсним договору про припинення зобов'язання переданням відступного, який було укладено 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22784221 від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 залишилась власником будівель і споруд виробничо-торгівельного і складського комплексу, торгово-офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №310975462, станом на 27.09.2022 право власності на будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (номер об'єкта РПВН 5359909) залишається зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору про припинення зобовязання передання відступного, серія та номер: реєстраційний номер 2075, бланки НМІ311310, НМІ311311, виданий 11.10.2017, видавник ОСОБА_5 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області, частка 1/1. Розмір частки ОСОБА_1 складає 0.
Окрім того, як вбачається з інформаційної довідки, на підставі свідоцтва про присвоєння адреси, серія та номер:2478, виданий 11.07.2019, видавник: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області , внесено відомсті до Реєстру про зміну адреси нерухомого майна, а саме: будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1197853104, номер об'єкта РПВН 5359909) з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_4 .
Отже, наявні підстави для висновку, що боржник ОСОБА_1 є власником будівель і споруд виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (до зімни адреси: АДРЕСА_2 ), право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Державним виконавцем надано докази того, що ним в повному обсязі, з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", вчинені першочергові виконавчі дії щодо встановлення рухомого та нерухомого майна боржника, в тому числі і щодо нерухомого майна, щодо якого внесене подання до суду, однак виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника виявилося неможливим.
За таких обставин, подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Благадира Д.Г. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 247, 259-261, 268, 352, 354, 440 ЦПК України, суд,
постановив:
Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Благадира Дмитра Григоровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме на будівлі і споруди виробничо - торгівельного і складського комплексу, торгово - офісної будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (до зімни адреси: АДРЕСА_2 ).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали буде складено 30.09.2022
Суддя І.І.Дядечко