2/130/24/2022
130/2886/20
"30" вересня 2022 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
із участю - секретаря Лавріненко Ю.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом Дашка Володимира Миколайовича в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_2 04.12.2020 року (згідно дати поштового відправлення) звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом із вимогами стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості в сумі 11542,11 грн за кредитним договором від 31.05.2016 року. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що свої зобов'язання за вказаним договором від 31.05.2016 року позивач АТ КБ "Приватбанк" виконав, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому збільшився до 5000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які розміщені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач своїх зобов'язань за договором кредиту не виконав і станом на 14.10.2020 року допустив заборгованість в сумі 11542,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту) в розмірі 7747,32 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 1087,63 грн та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, - 2707,16 грн (а.с.1-4).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 22.02.2021 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Сторонами не подано заперечень щодо вказаного порядку розгляду справи.
Представником позивача було завчасно подано клопотання про розгляд справи без участі представника АТ КБ "Приватбанк", підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.
01.01.2022 року на запит суду отримано повідомлення АТ "Укрпошта", щодо поштового відправлення №0500366549245, яке направлялося відповідачу ОСОБА_1 до відділення поштового зв'язку та надалі за адресою: АДРЕСА_1 , було вручено адресату за вказаною адресою 10.03.2021 року.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 за наслідком вручення йому у відповідності до вимог ч.7,8 ст.128 ЦПК України копії ухвали про відкриття провадження в справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих документів за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою його проживання (а.с.85), відзиву на позовну заяву чи інших клопотань до суду не надіслав.
З огляду на вказане вище, суд на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 31.05.2016 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем двосторонній правочин, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що ця заява разом з Умовами та Правила надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.11).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 31.05.2016 року (а.с.6-8) за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед позивачем, що станом на 14.10.2020 року становить 11542,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту) в розмірі 7747,32 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 1087,63 грн та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, - 2707,16 грн.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування за Кредитним договором від 31.05.2016 року розмір кредитного ліміту 26.12.2019 року збільшився до 5000 грн (а.с.9).
З виписки за договором вбачається, що ОСОБА_1 використовував кошти з карткового рахунку банківської картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк" шляхом зняття готівки в банкоматах, оплати товарів та послуг, переказу коштів, з яких в обсязі представлених станом на 16.10.2020 року відомостей вчинено поповненням в терміналі самообслуговування 20.04.2018 року на суму 700 грн та 3 грн, а також переказом зі своєї карти через додаток Приват24 10.08.2018 року в сумі 800 грн (а.с.71-72).
У відповідності до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вказаними вище доказами позивачем у достатній мірі доведений факт отримання відповідачем оспорюваного кредиту, що узгоджується із правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі №755/18246/15-ц.
Отримання вказаного оспорюваного кредиту також ні в який спосіб не заперечено відповідачем.
Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено власні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам з огляду на наступне.
Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Безпосередньо укладеним між сторонами кредитним договором від 31.05.2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не визначено розмірів відсотків за кредит та неустойки.
Тарифами з обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та "Універсальна Gold", витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті http://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені серед іншого пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких визначено строк дії договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови. Проте, вказані витяги, що представлені суду позивачем, не містять відомостей щодо їх підписання відповідачем ОСОБА_1 (а.с.12,13-62).
Отже, матеріали справи не містять об'єктивних підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, чого також не становить додана позивачем копія свого наказу від 14.04.2016 року (а.с.63), а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тому при вирішенні даного цивільного спору не підлягають застосуванню положення ч.1 ст.634 ЦК України, якими передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, оскільки не виключено, що Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" з часу виникнення спірних правовідносин 31.05.2016 року до моменту вказаної дати звернення до суду із цим позовом 04.12.2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З огляду на наведене без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також їх розміру та порядку нарахування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Судом враховується, що відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження умов кредитування АТ КБ "ПриватБанк" надав суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", копію довідки про зміну умов кредитування, витяг з тарифів обсслуговування кредитних карт "Універсальна", Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, виписку по рахунку ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості за договором.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують власне умов кредитування (нарахування відсотків за користування кредитом, пені, штрафів тощо).
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.05.2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а такою належно не визначили відповідні види неустойки за невиконання кредитних зобов'язань (пеню, штрафи).
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка"), ("Стандарт"), оскільки такі не містять підпису позичальника, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року в справі №6-16цс15.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 1087,63 грн, є безпідставними та задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 31.05.2016 року, та внаслідок неналежності стосовно цих умов решти представлених позивачем доказів, а саме вказаних витягів з Тарифів та Умов, довідки про зміну умов кредитування тощо.
Також з огляду на відповідне обгрунтування п.5 позовної заяви та розрахунок заборгованості слідує, що банк нарахував відсотки на прострочений кредит згідно ч.2 ст.625 ЦК України з процентною ставкою 84% річних для картки "Універсальна голд" з посиланням на п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року.
Однак, з наведених вище підстав судом встановлено неналежність цих доказів позивача щодо погодження сторонами застосованих у розрахунку оспорюваних заборгованості по відсоткам процентних ставок, включаючи відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України.
Натомість за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних від простроченої суми є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Втім, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на підставах саме такої спеціальної цивільно-правової відповідальності відповідача, суд з урахуванням основних засад щодо диспозитивності цивільного судочинства в межах заявлених вимог визначає, що вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, в розмірі 2707,16 грн є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення у повному обсязі.
Клопотань про застосування до спірних правовідносин позовної давності ніким із сторін не заявлено.
З урахуванням сукупності наведеного суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 31.05.2016 року, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 7747,32 грн.
Також пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача згідно ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду в розмірі 2102 грн (а.с.5), виходячи з обмеженої законом мінімальної ставки судового збору стосовно вимог майнового характеру для юридичної особи, яка не підлягає іншому зменшенню, незалежно від розміру фактично задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.15, 16, 204, 509, 526, 527, 530, 548, 610, 612, 614, 625-628, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 31.05.2016 року станом на 14.10.2020 року в сумі 7747 (сім тисяч сімсот сорок сім) гривень 32 копійок, а також 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в частині стягнення з ОСОБА_1 1087 гривень 63 копійки заборгованості за простроченими відсотками, 2707 гривень 16 копійок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, - відмовити.
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Вернік В.М.