30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 200/2437/21-а
адміністративне провадження № К/990/25952/22
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просив скасувати пункт 9 наказу від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновити на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021року позов задоволено частково. Скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 23 жовтня 2020 року № 777 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24 жовтня 2020 року. В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування пункту 9 наказу від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновлення ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24 жовтня 2020 року.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування пункту 9 наказу від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, поновлення на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24 жовтня 2020 року відмовлено.
Абзац 5 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року виключено.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021року залишено без змін.
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду у справі №802/1767/17-а від 30 липня 2020 року.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Формальне посилання на постанову Верховного Суду без обґрунтування подібності правовідносин не є належною підставою касаційного оскарження судових рішень.
Разом Верховного Суду викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні у справах №817/1303/16 та №826/23664/15, №480/4079/18, №420/4977/20.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення виконання судових рішень не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк