30 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5870/22 пров. № А/857/12230/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Святецького В.В., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року (головуючого судді Качур Р.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/5870/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Львівської митниці про визнання протиправною і скасування картки відмови,-
ТзОВ «КПП ЦЕНТР» 01.04.2022 звернулося в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправною і скасувати картку відмову за № UA 209140/2022/000269 Львівської митниці Державної митної служби України про відмову в прийнятті митної декларації ТзОВ «КПП ЦЕНТР» за № UA 209140/2022/013149 від 15.02.2022, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови слугувала неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку з не підтвердженням походження товарів № 1 митними органами країни ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів з застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», лист ДМСУ від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496, п. 2.5 Алгоритму дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про проходження товарів із залученням митних адміністрацій країни експорту. Крім того, зазначає, що позивач неодноразово подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, які визнавались митними адміністраціями країни експорту не підтвердженими. Також митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Зокрема, Львівською митницею листом від 15.04.2022 № ЛМ 7.4-2-15/4/7280 скеровано до Державної митної служби України проект запиту до митних органів Республіки Польща з метою перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AS 0448291 від 08.02.2022.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
На підставі статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (покупець) та SP TRUCK PARTS SPOLKA Z.О.О. (продавець) 01.02.2022 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (а.с. 8-9).
Продавцем виставлено позивачу рахунок-фактуру № Е/АХА00000001/22 на транспортний засіб - сідельний тягач марки DAF FX 460 FT 2015 р. в. EVRO 6 VIN: НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , колір білий, за ціною 25100,00 Євро (а.с. 10).
Відповідно до пункту 2.2. Договору купівлі-продажу від 01.02.2022, оплата повинна відбутися в строк до 09.04.2022.
З метою митного оформлення придбаного за кордоном транспортного засобу позивачем подано митному органу електронну митну декларацію № UA 209140/2022/013149 від 15.02.2022, а також додані до неї рахунок-фактуру (інвойс) від 08.02.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.09.2015; калькуляцію транспортних витрат, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.02.2022, копію митної декларації країни відправлення № 22PL402010Е0156340 від 04.02.2022.
Зазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному застосуванню преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку з не підтвердженням походження товарів митними органами країни ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2022/000269 від 21.02.2022 (а.с. 30-31).
Відмова у митному оформленні (випуску) товарів мотивована так: «неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів з застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», лист ДМСУ від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496, п. 2.5 Алгоритму дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про проходження товарів із залученням митних адміністрацій країни експорту”.
Не погоджуючись із вказаною карткою відмови, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з частиною 5 статті 280 Митного кодексу України (далі - МК України) ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 2 статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України.
Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію, Угода).
Згідно з частиною1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу, як одного з таких документів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 17 розділу V Протоколу І Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Відповідно до ч. 1 ст. 29 розділу V Протоколу І Угоди, експортер, який подає заяву на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен зберігати документи, зазначені в статті 17(3) цього Протоколу, протягом щонайменше трьох років.
Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 та/або сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції.
Відповідно до частини 2 статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Частинами 1, 3 та 5 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» розділу VI Протоколу І Угоди встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Як видно з матеріалів справи, позивач подав митному органу пакет документів, які засвідчують походження товару, з поміж іншого, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AS 0448291.
Зі змісту картки відмови видно, що причиною відмови у митному оформленні за преференційним режимом слугувало те, що неможливо завершити митне оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із не підтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС для даного імпортера. Серед підстав для відмови відсутні обґрунтовані сумніви в достовірності поданих до митного оформлення документів.
Водночас, за наявності належно оформлених сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1. та інших наданих позивачем документів, зазначена обставина не могла сама по собі бути підставою для відмови у митному оформленні товару за преференційним режимом або призупинення такого режиму.
У випадку встановлення відповідачем невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах, він дійсно мав право відповідно до положень статті 45 МК України звернутись до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Апелянт покликається на те, що даний імпортер товару (позивач) неодноразово подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, які визнавались митними адміністраціями країнами експорту не підтвердженими (службова записка УМП КВМ та МТР ЗЕД від 14.01.2022 № 96/7.4-15/45). Крім того вказав, що листом Державної митної служби України від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496 було доведено до відома керівників митних органів про Алгоритм дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про преференційне походження товару із залученням митних адміністрацій країни експорту.
Зі змісту Службової записки від 14.01.2022 слідує, що керівникам митних постів та відділів митного оформлення скеровано для використання в роботі Реєстр товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених згідно з угодами вільну торгівлю, укладеними Україною з державами-учасницями ЄС, ЄАВТ, Чорногорією, Північною Македонією, Канадою, Грузією, Державою Ізраїль, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, доведений листом Держмитслужби від 13.01.2022 № 15/15-03/7/154 (вх. ЛМ від 13.01.2022 № 1079/4-15). Згідно цієї інформації, позивач ввозив вантажний автомобіль марки RENAULT модель MIDLUM НОМЕР_3 .
Водночас суд зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи сумніви щодо походження товару, стосовно декларації якого прийнято картку відмови, не є тим самим, що вказаний у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0448291 від 08.02.2022.
Відповідач, з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог статті 45 МК України, мав право вчинити відповідні дії, а саме звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Водночас, як встановлено судом, відповідач не надав доказів звернення до уповноваженого органу Республіки Польща із запитом щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1. по товару, що ввозився до України по декларації № UA209140/2022/013149 поданій 15.02.2022.
Отже, відповідач маючи сумніви у походженні товару не вчиняв жодних дій на підтвердження чи спростування їх обґрунтованості, обмежившись лише констатацією того, що декларацію EUR.1 видано експортером, котрий раніше експортував товари, походження яких не підтверджено.
Покликання ж відповідача на звернення до Держмитслужби України із листом від 15.04.2022 № 7-4-2-15/4/7280 Про перевірку сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надані будь-які відповіді уповноважених органів Республіки Польща або інша офіційна інформація щодо перевірки сертифікатів або встановлення іншого місця походження товару, який завозився позивачем на митну територію України. При цьому суд звертає увагу на те, що з часу прийняття картки відмови до звернення відповідача до Держмитслуби України минуло два місяці.
Водночас, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Таким чином, відповідач під час митного оформлення імпортованого позивачем товару безпосередньо не встановив невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах, а сумніви митного органу ґрунтувались виключно на інформації щодо іншого товару, то така інформація не є належною підставою для відмови у митному оформленні за преференційним режимом товару, який оформлявся за митною декларацією № UA209140/2022/013149.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а та від 11 червня 2019 року по справі №813/5141/13-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач подав у встановленому порядку документи, необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із митною декларацією № UA209140/2022/013149 щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, підтверджені належними доказами, у відповідача були відсутні належні підстави для відмови у митному оформленні за вказаним режимом, а тому судом правомірно задоволено позовні вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №380/5870/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Святецький
В.В. Гуляк