20 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9179/21 пров. № А/857/7982/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
представника позивача: Кісіль Р.Л.
представника відповідача: Дуда І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі № 380/9179/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
суддя в 1-й інстанції - Кедик М.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 22.03.2022,-
У червні 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі також ГУ ДПС у Львівській області, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення до бюджету коштів у розмірі 170 438,60 грн..
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 170 438,60 грн.. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету кошти у розмірі 170 грн 60 коп..
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, його оскаржив відповідач . Просить скасувати оскаржене рішення суду від 22.03.2022 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу зокрема обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які були встановлені в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.005740. Також вважає безпідставними твердження суду щодо того, що на адресу відповідача скеровувалась податкова вимога про сплату пені в розмірі 61 987,63 грн..
Окрім того звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не враховано положень п. 52-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, внесеними згідно із Законом №591-ІХ від 13.05.2020, згідно якого за порушення податкового законодавства, вчиненні протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби COVID-19, штрафні санкції не застосовуються.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено те, що податковий борг відповідача відповідно до облікової картки платника податку та довідки Головного управління ДПС у Львівській області та довідки від 19.02.2021 № 1807/5/13-01-13-07-13 станом на 19.02.2021 становить 170 438,60 грн, а саме військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з них основний платіж 86 760,77 грн, штрафні санкції 21 690,20 грн., пеня 61 987,63 грн.).
Заборгованість відповідача по військовому збору виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0010961307 на суму 108 450,97 грн..
Згідно із зворотним боком облікової картки відповідачу нараховано пеню у розмірі 61 987,63 грн..
Також встановлено, що ОСОБА_1 не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2019 № 0010961307, оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 1.380.2019.005740 позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0010941307, № 0000191307, № 0010961307, № 0000181307, № 0010971307, № 0010951307, винесені ГУ ДФС у Львівській області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково; скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.005740 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0010961307, винесеного ГУ ДФС у Львівській області і в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.005740 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.09.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 залишено без змін.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань ГУ ДФС у Львівській області 27.08.2019 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 240642-55, яку надіслано платникові податків.
Докази, які б підтверджували, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалась у справі відсутні, відповідно, визначені у ній зобов'язання є узгодженими.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена, відтак Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з цим позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день подання позову за відповідачем рахується податковий борг. Сума податкового боргу відповідача в розмірі 170 438,60 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення цієї суми податкового боргу з відповідача, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 38.1 статті 38 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У п. 57.1 ст. 57 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Окрім того, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 129.1 ст.129 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції:
« 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання».
Таким чином, відповідною нормою передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов'язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.
Відтак, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у даній справі, право на нарахування пені виникло у позивача після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цієї обставини є обов'язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. Тому, оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.
Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом за наслідками перевірки відповідача за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 складено акт від 05.07.2019 № 990/13.7/3182704416, на підставі висновків якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0010961307. Відтак нарахування суми грошового зобов'язання було визначено за результатами перевірки (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 192 Податкового кодексу України).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0010961307 вручене платнику 01.07.2020 граничний строк сплати 24.07.2020.
Із розрахунку суми пені встановлено, що обчислення пені проведено контролюючим органом за період часу граничного дня сплати за звітний (податковий) період, за який виявлено заниження/завищення - з 20.02.2016 та 21.02.2017 до дати закінчення нарахування пені 14.07.2020.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки у позивача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів, наявність таких обставин є обов'язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.
Щодо посилання апелянта про наявність підстав для застосування п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, то даною нормою визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; · порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 вчинено правопорушення у сфері податкового законодавства до прийняття перехідних положень Податкового кодексу, відтак перехідні положення не застосовуються до такого платника податків.
Таким чином, враховуючи, що на даний час суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі № 380/9179/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року