Справа № 580/3637/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарань С.М.
28 вересня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Ганечко О. М., Василенка Я. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Приватного акціонерного товариства "Азот" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року,
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Азот" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 40 914 549,64 грн за рахунок майна приватного акціонерного товариства "Азот", що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року позов задоволено.
Надано Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 40 914 549,64 грн за рахунок майна приватного акціонерного товариства "Азот", що перебуває у податковій заставі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, приватним акціонерним товариством "Азот" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з огляду на положення п. 95.5 ст.95 Податкового кодексу України, вжиті заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу не призводять до суттєво зменшення боргу платника. Поряд з цим, заходи, що вживаються позивачем щодо погашення податкового боргу відповідача тривають, а тому надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі є передчасним. Отже, виходячи з аналізу положень ст. 95 Податкового кодексу України заходи щодо погашення податкового боргу здійснюються контролюючим органом першочергово шляхом стягнення коштів такого платника і виключно у разі недостатності коштів, вживаються заходи щодо продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Крім того, зауважено, що станом на дату прийняття рішення судом та надання дозволу Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, зазначена особа вже не мала права такої вимоги.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Азот» має податковий борг до бюджету станом на 30.09.2021 на загальну суму 40 914 549, 64 грн, в т.ч. по платежам: - податок на прибуток в сумі 34164916,09 грн; податок на додану вартість в сумі 6749633,55 грн.
Дана сума податкового боргу є узгодженою та станом на момент розгляду справи залишається непогашеною, що зокрема підтверджується інтегрованою карткою платника податків та не заперечується апелянтом.
Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.05.2017 № 26608/10/28-10-17-01-23.
На підставі вказаного рішення складено акти опису майна та зареєстровано податкову заставу на загальну суму 32488250,60 грн, в т.ч. по актах: від 20.06.2017 № 25 на суму 4 191,63 грн (датчик дифференціального тиску); від 18.12.2017 № 38 на суму 16 110 933,89 грн (скрубер високого тиску Е-203, насос MSLA 05007); від 29.01.2018 № 2 на суму 8662695,91 грн (теплообмінник 1140-СА/СВ); від 22.03.2018 № 6 на суму 5322694,29 грн (комплекс будівель і споруд цеху-8 номер об'єкта в РПВН: 91572, адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72);
- від 24.05.2018 № 10 на суму 2387734,88 грн (учбово-курсовий комбінат загальна площа 3677,2 кв.м. номер об'єкта в РПВН: 7760064 адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72).
Податкова застава за вказаними актами була внесена в Державний реєстр обтяжень рухомого майна та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, що підтверджується відповідними витягами.
На підставі п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України 09.01.2018 заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС було прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за № 1.
Після прийняття вказаного рішення, податковий орган звертався до банків, в яких відкриті рахунки відповідача, з інкасовими дорученнями про стягнення з відповідача боргу. Проте інкасові доручення були повернуті банками без виконання.
Враховуючи, що заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення підприємством податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу приватного акціонерного товариства "Азот" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що в межах спірних правовідносин Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.
Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. У свою чергу, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є податковим боргом.
На виконання п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначенням п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Виходячи зі змісту п. 59.5ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.
Згідно зі ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, відповідно до якої, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Згідно із п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3).
Водночас, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань (п.95.5).
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (п.95.3).
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Суд першої інстанції вірно вказав, що матеріалами справи підтверджено, що направлення на податкову адресу відповідача податкової вимоги від 11.05.2017 №31-18 на суму 1 515,31 грн не призвело до погашення податкового боргу.
Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.05.2017 № 26608/10/28-10-17-01-23 та складені акти опису майна від 20.06.2017 № 25, від 18.12.2017 № 38, від 29.01.2018 № 2, від 22.03.2018 № 6, від 24.05.2018 № 10.
Опис майна у податкову заставу було погоджено з платником податків, про що свідчить відповідний підпис представника відповідача на актах.
Таким чином, відповідач погодився з передачею у податкову заставу майна, надання дозволу на продаж якого є предметом позову у даній справі.
Суд першої інстанції доречно зауважив, що позивачем неодноразово надсилались інкасові доручення, як протягом 2020 року, так і в 2021 році однак, останні були повернені без виконання з підстав накладення арешту на відповідні рахунки відповідача та відсутністю коштів на них.
Як станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного розгляду, докази погашення згаданої вище заборгованості - відсутні.
Відтак, позивач дотримався встановленої ПК України процедури погашення заборгованості платника податків, попередньо скориставшись правом на стягнення заборгованості, у тому числі в судовому порядку, закріпленим в пп.20.1.19 п.20.1ст. 20 ПК України, однак, заходи, спрямовані на примусове списання грошових активів, що знаходяться на рахунках відповідача, не призвели до погашення податкового боргу. При цьому, наявність у відповідача не погашеного узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 40 914 549,64 грн, а також майна, що описано відповідними актами опису, відповідачем не заперечено.
Отже, позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу. Тобто, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведені норми закону, обставини справи, доводи апеляційної скарги та те, що позивачем вичерпано усі заходи, що передують зверненню до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 520/3516/19, стосовно того, що позивачем не доведено факту відсутності у Товариства коштів на рахунках станом на час звернення до суду з позовною вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, та того, що повернення інкасових доручень не є беззаперечним доказом відсутності коштів у Приватного акціонерного товариства "Азот", адже відповідачем не спростовано факти наявності непогашеної заборгованості зі сплати податків та зборів та невжиття достатніх заходів з метою погашення такого боргу. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вичерпано всі можливості з метою погашення податкового боргу.
Стосовно аргументів апелянта в частині того, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення та надання дозволу Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, зазначена особа вже не мала права такої вимоги, оскільки з 01.01.2022 відповідач вже не перебував на обліку у позивача, колегія суддів зазначає, що даний позов зареєстровано в Черкаському окружному адміністративному суді 04 червня 2021 року, тобто до 01.01.2022, а отже, згадані посилання є неспроможними та не приймаються судом апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, апеляційна скарга не містять суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Приватного акціонерного товариства "Азот" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко
Повний текст постанови складено 30.09.2022.