Справа № 640/20721/19
29 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТОК Україна» до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро НВ», про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Головне управління ДПС у м.Києві, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296, 298 КАС України, а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження та відсутність документу про сплату судового збору.
На адресу суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване неможливістю виконати вимоги ухвали у визначений судом строк, відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказані клопотання не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021 після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки повторна апеляційна скарга подана до відділення поштового зв'язку для відправки лише 02.06.2022.
При цьому, апелянт первинно звернувся до суду з апеляційною скаргою 10.01.2022.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
Вдруге апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 02.06.2022.
Тобто, відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №820/4420/18.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 у справі №826/25121/15.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 12.11.2021, тобто майже через десять місяців з моменту отримання копії оскаржуваного рішення. При цьому будь-яких доказів, що підтверджує вчинення апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом цього періоду матеріали справи не містять.
Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом із тим, як зазначено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наведені заявником підстави стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень та не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору.
Таким чином, в розумінні ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, відповідач не є суб'єктом, на якого поширюються положення вказаного Закону щодо відстрочення сплати або звільнення від сплати судового збору.
Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні достатні правові підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору.
Щодо заявленого клопотання про продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Як вбачається з клопотання, апелянт не зазначає коли з'явиться можливість виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції, а лише просить продовжити строк.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки, ухвалою суду 04 липня 2021 року апелянту вже надавався максимальний строк визначений ст. 169 КАС України на усунення недоліків, а саме 10 днів, у суду відсутня можливість на продовження строку для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст.ст.248, 299, 321, 325, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - залишити без задоволення.
Клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
Клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про продовження процесуального строку - залишити без задоволення.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТОК Україна» до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро НВ», про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Губська
Судді О.В. Епель
О.В. Карпушова