29 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/799/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року (суддя Сидоренко Д.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 06.06.2022 року) в справі №160/799/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -
14.01.2022 року ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу від 30.11.2021 року №161/4.4-1021-ФС/258 від 30.11.2021 року, №161/4.4-1021-ФС/259 від 30.11.2021 року, №161/4.4-1021-ФС/260 від 30.11.2021 року, №161/4.4-1021-ФС/261 від 30.11.2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року позовні вимоги задоволено.
З рішенням суду першої інстанції не погодилось Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення є необґрунтоване та незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що у період з 03.09.2021 року по 16.09.2021 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки у позивача за місцем його знаходження. Встановлено порушення з боку ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» ст. ст. 38, 83, 95, 115 КЗпПП України, ст. 12, 24, 30, 33 Закону України «Про оплату праці». Встановлено, що позивач як роботодавець виплачує заробітну плату за місцем роботи або перераховує на зарплатні карткові рахунки 7-го (за другу половину місця) та 22-го (за першу половину місяця), роботодавець зобов'язується проводити індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням індексу споживчих цін відповідно до законодавства. В порушення вимог частини першої статті 38 КЗпП України, при звільнені працівників за власним бажанням трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається без письмового попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні. Апелянт вказував, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, за наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. У цій частині висновок суду першої інстанції є необгрунтованим. В ході позаплановного заходу встановлено порушення ст. 38 КЗпП України з боку саме позивача, працівники звертались із заявою до позивача про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, звільнення відбувалось не за ініціативою роботодавця. Також, в порушення вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавцем не забезпечено достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Розрахунок індексації заробітної плати звільнених працівників не виплачувався пропорційно відпрацьованому часу у червні, липні, серпні, вересні 2021 року. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Апелянт вказував, що в порушення вимог частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», якими визначено строки виплати заробітної плати, не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, заробітна плата звільненим працівникам підприємства виплачувалась з порушенням строків. В порушення вимог ч. 1 статті 83 КЗпП України, якою визначено, що при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи, встановлено, що ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» не виплачував грошову компенсацію за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. При звільненні 12 працівників, недотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці, невиплачено компенсацію за додаткову відпустку. При звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи, встановлено факти не виплати грошової компенсації за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Законодавством передбачено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих. У контексті оскаржуваної постанови №161/4.4-1021-ФС/258 зазначено про протиправну бездіяльність позивача щодо нездійснення нарахування та виплати вказаним працівникам грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки за статусом «одинока матір» (матері, яка виховує дитину без батька) та за статусом особи, яка виховує двох або більше дітей віком до 15 років. Основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька, підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Лише свідоцтва недостатньо, необхідно також підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки, тому для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Суд першої інстанції вказував, що обов'язок оформлення таких документів покладається на працівника, а не на роботодавця. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області не надало ані підтвердження волевиявлення осіб на отримання додаткової відпустки, ані підтвердження права конкретної особи на таку відпустку. Суд першої інстанції вказував, що аванс ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» було виплачено працівнику окремим платіжним дорученням №11193 від 23.09.2021 року на суму 2616,25 грн., що підтверджується відомістю нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов'язаних з нею за вересень 2021, зарплатною відомістю №200 від 23.09.2021 року, платіжним дорученням №11192 від 23.09.2021 року, зарплатною відомістю №201 від 23.09.2021 року, платіжним дорученням №11193 від 23.09.2021 року, відомістю на виплату готівки №296 від 16.09.2021 року, видатковим касовим ордером від 23.09.2021 року. Згідно відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов'язаних із нею за жовтень 2021 зазначена виплата авансу працівникам підприємства у сумі 354551,4 грн., але відповідно до зарплатної відомості від 22.10.2021 року №229, виплачено 319330,10 грн. та відомості на виплату готівки №351 від 22.10.2021 року виплачено 33221,30 грн., різниця дорівнює 2000,00 грн., що представляє собою виплату авансу окремим видатковим касовим ордером №426 від 22.10.2021 року, що підтверджується відомістю нарахування заробітної плати. Суд першої інстанції вказував, що не вбачає розбіжностей між даними по виплаті працівникам заробітної плати, тому вважає відсутність правопорушення щодо незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи. Судом першої інстанції встановлено, що у позивача при звільненні працівників за власним бажанням, трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається працівником без письмового попередження власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, встановлених ч.2 ст.38 КЗпП, тобто за два тижні. За змістом ст.38 КЗпП України, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, за наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але із зазначенням дати звільнення. Суд першої інстанції вказував, що умова попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням за два тижні є гарантією для роботодавця, а не обов'язком роботодавця утримувати працівника на робочому місці два тижні, якщо працівник звільняється за власним бажанням, а роботодавець може без шкоди для виробництва припинити такі відносини відразу. Якщо особа написала заяву про звільнення за власним бажанням у певний день, і роботодавець погодився на її умови та не вимагає відпрацювання двох тижнів, вона буде звільнена за ст.38 КЗпП, то сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що підставою припинення трудового договору буде угода сторін. Суд першої інстанції зазначав, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» виплачувалась за першу половину вересня 2021 року - була виплачена 23.09.2021 року, при цьому, попередня виплата - заробітна плата за другу половину серпня 2021 року була виплачена 07.09.2021 року. Пунктом 4.2.1 Колективного договору ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» визначено, що роботодавець виплачує заробітну плату за місцем роботи або перераховує на зарплатні карткові рахунки (за бажанням працівника) 7-го (за другу половину місяця) та 22-го (за першу половину місяця) числа кожного місяця. Суд першої інстанції вказував, що законодавчо передбачено, що заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Умови, передбачені ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» щодо виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, позивачем виконані.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 30.08.2021 року №1481-П, направлення на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 30.08.2021 року №603-Н, у період з 03.09.2021 року по 16.09.2021 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» за місцем знаходження: Дніпропетровська область, Царичанський р-н, смт. Царичанка, вул.Царичанська, буд.168, з питань додержання законодавства при звільненні працівників. За результатами проведеної перевірки було складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду №60/4.4-1021 від 16.09.2021 року.
ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» не погоджуючись з висновками акту №60/4.4-1021 від 16.09.2021 року, надало до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області заперечення на акт.
ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за результатами перевірки винсено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №60/4.4-1021-28 від 16.09.2021 року, яким ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» зобов'язано до 28.09.2021 року усунути порушення законодавства про працю, зокрема порушення ч. 1 ст. 38 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 1078, ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 83 Закону України «Про оплату праці».
Встановлено, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області провело перевірку ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» щодо виконання припису №60/4.4-1021-28 від 16.09.2021 року. За наслідками проведеної 18.11.2021 року перевірки було складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду №161/4.4-1021 від 18.11.2021 року. У акті зафіксовано, що ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» було здійснено часткове виконання припису від 16.09.2021 №60/4.4-1021-28, а саме вказано: пункт 1 не виконано; пункт 2 не виконано; пункт 3 виконано, підприємством відповідно відомостей перерахування заробітної плати звільненим працівникам за червень, липень, серпень 2021 року було нараховано індексацію заробітної плати та виплачено відповідно відомостей на виплату готівки №316 від 24.09.2021 року, №317 від 24.09.2021 року, №315 від 24.09.2021 року, №310 від 20.09.2021 року; пункт 4 виконано, при несвоєчасній виплаті сум індексації грошових доходів звільнених працівників підприємства за червень, липень, серпень 2021 року компенсація не нараховувалась, оскільки загальний індекс інфляції в зазначеному періоді менше 1; пункт 5 не виконано; пункт 6 виконано, заробітна плата звільненим працівникам за 1 половину вересня та 1 половину жовтня 2021 року виплачена відповідно зарплатної відомості №200 від 23.09.2021 року, №229 від 22.10.2021 року, відомості на виплату готівки №296 від 16.09.2021 року (видатковий касовий ордер від 23.09.2021 року), відомості на виплату готівки №351 від 22.10.2021 року (видатковий касовий ордер від 22.10.2021 року); пункт 7 не виконано.
Зважаючи на виявлені недоліки у виконанні ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» трудового законодавства та часткове виконання припису, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області 30.11.2021 року винесено постанови: №161/4.4-1021-ФС/258, якою накладено штраф в розмірі 144000,00 грн.; №161/4.4-1021-ФС/259, якою на позивача накладено штраф в розмірі 6000,00 грн.; №161/4.4-1021-ФС/260, якою на позивача накладено штраф в розмірі 6000,00 грн.; №161/4.4-1021-ФС/261, якою на позивача накладено штраф в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за №386/2011 Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частин 1, 4, 10 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
Отже, розглядаючи правомірність постанови про накладення штрафу №161/4.4-1021-ФС/258 від 30.11.2021 року, суд зазначає наступне.
ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вказує, що підставою винесення постанови є недотримання позивачем вимог ч.1 ст.83 КЗпП України, якою визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А1 групи. Під час перевірки встановлено факти не виплати грошової компенсації працівникам за всі не використані ним дні додаткової відпустки, які мають дітей, а саме, недотримання вимог щодо 12 працівників: ОСОБА_1 працював на підприємстві з 28.09.2020 року, при звільненні 06.10.2021 (наказ про припинення трудового договору від 06.10.2021 року), працівнику нарахована та виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку за 15 календарних днів у сумі 2930,40 грн. (розрахунок при звільненні №CZ000000105 від 04.10.2021 року), тоді як, за період роботи з 28.09.2020 року по 06.10.2021 року працівнику повинні нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 25 календарних днів; ОСОБА_2 працювала з 06.05.2019 року, звільнена 13.07.2021 року (наказ від 13.07.2021 №136-к), має двох дітей 2008 та 2014 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка має двох дітей до 15 років жодного разу не надавалась, при звільненні 13.07.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 15 календарних днів (розрахунок при звільненні №CZ000000071 від 13.07.2021 року); ОСОБА_3 працювала з 31.03.2021 року, звільнена з посади 18.06.2021 року (наказ від 18.06.2021 року №108-к), відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 не заміжня та має доньку 2010 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 18.06.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 5 календарних днів (розрахунок при звільненні №CZ000000056 від 16.06.2021 року); ОСОБА_4 працювала з 01.02.2021 року, звільнена з посади 20.04.2021 року (наказ від 20.04.2021 року №68-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 має двох дітей 2008 та 2015 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка має двох дітей до 15 років жодного разу не надавалась, при звільненні 20.04.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 5 днів (розрахунок при звільненні №CZ000000032 від 20.04.2021 року); ОСОБА_5 працювала з 14.09.2020 року, звільнена з посади 30.06.2021 року (наказ від 30.06.2021 року №122-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми П-2 не заміжня та виховує двох синів 2011 та 2008 р.н. без батька. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька та має двох дітей до 15 років не надавалась, при звільненні виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 9 календарних днів (розрахунок при звільненні №CZ0000000636 від 29.06.2021 року); ОСОБА_6 працювала з 13.07.2021 року, звільнена з посади 03.09.2021 року (наказ від 03.09.2021 року №173-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 розлучена та має доньку 2006 р.н. Та за час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 03.09.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 3 календарних дня (розрахунок при звільненні №CZ000000081 від 01.09.2021 року); ОСОБА_7 працювала на підприємстві з 06.05.2019 року, звільнена з посади 06.07.2021 року (наказ від 06.07.2021 року №129-к). Відповідно особової картки, розлучена та має сина 2003 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 06.07.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 52 календарних дня за період роботи з 06.05.2019 року по 05.05.2020 року - 24 дн., з 06.05.2020 року по 05.05.2021 року - 24 календарних дня, з 06.05.2021 року по 06.07.2021 року - 4 календарних дня. (розрахунок при звільненні №CZ000000070 від 06.07.2021 року); ОСОБА_8 працювала з 11.02.2020 року, звільнена з посади 18.05.2021 року (наказ від 18.05.2021 року №91-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 розлучена та має доньку 2010 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 18.05.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 16 календарних дня (розрахунок при звільненні №CZ000000044 від 17.05.2021 року); ОСОБА_9 працювала на підприємстві з 09.11.2020 року, звільнена з посади 03.06.2021 року (наказ від 03.06.2021 року №100-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 розлучена та виховує двох синів 2009 та 2016 р.н. без батька. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька та має двох дітей до 15 років не надавалась, при звільненні 03.06.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 14 календарних днів (розрахунок при звільненні №CZ0000000051 від 03.06.2021 року); ОСОБА_10 працювала з 12.09.2019 року, звільнена з посади 09.08.2021 року (наказ від 09.08.2021 року №154-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми № П-2 розлучена та виховує сина без батька. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину 2014 р.н. без батька не надавалась, при звільненні 09.08.2021 року виплачена тільки компенсація за невикористану щорічну відпустку 8 календарних днів (розрахунок при звільненні №CZ0000000079 від 09.08.2021 року); ОСОБА_11 працювала з 03.12.2018 року, звільнена з посади 19.10.2021 року (наказ від 19.10.2021 №218-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 розлучена та виховує сина 2004 р.н. без батька. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 19.10.2021 року компенсація за невикористану додаткову відпустку, як матері яка виховує дитину без батька не виплачена (розрахунок при звільненні №CZ0000000116 від 19.10.2021 року); ОСОБА_12 працювала з 01.04.2021 року, звільнена з посади 07.10.2021 року (наказ від 07.10.2021 року №207-к). Відповідно особової картки працівника Типової форми №П-2 не заміжня та має сина 2017 р.н. За час роботи додаткова відпустка, як матері яка виховує дитину без батька не надавалась, при звільненні 07.10.2021 року компенсація за невикористану додаткову відпустку, як матері яка виховує дитину без батька не виплачена (розрахунок при звільненні №CZ000000106 від 07.10.2021 року). Отже, вказує, що ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» не надавалась працівникам які є матерями одиначками чи виховують самостійно двох і більше дітей, відпустка. У разі не надання відпустки при звільненні не виплачено за таку компенсацію. Вимоги раніше виданого пПрипису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, виданого за результатами попереднього заходу органом державного нагляду (контролю) від 16.09.2021 №60/4.4-1021-28 не виконані.
Відповідно до ч.1 ст. 1, ст. 4 Закону України «Про відпустки», державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Встановлено такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); творча відпустка (стаття 16 цього Закону); відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Згідно з ч. 1 статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька). Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу.
Додаткова відпустка одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, одинокій матері є соціальною гарантією з боку роботодавця. Проте, працівнику для отримання додаткової відпустки недостатньо повідомити роботодавця про наявність у нього двох або більше дітей віком до 15 років або про виховання дитини без батька чи матері. Роботодавцю для визначення працівнику статусу як особи, що має правна на додаткову соціальну відпустку має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ.
Право на отримання відпустки не є автоматичним і не є безумовним, право на таку відпустку виникає за умови проявлення бажання особи отримати відпустку в формі відповідної заяви та доведення мінімально необхідними документами, що таким правом не скористався другий з батьків.
Суд зазначає, що право на додаткову відпустку не є безумовним а залежить від волевиявлення працівника. Більше того, працівник повинен надати роботодавцю певні відомості про себе, які підтверджують його статус батька чи матері одинака, особи, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю.
ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» не мало додаткових відомостей про працівників, яким не була надано додаткова відпустка, колишні працівники не повідомляли про свій статус та право на додаткову відпуску.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 компенсацію за відпустку було виплачено при звільненні, враховуючи, що з 25 календарних днів відпустки, що належали ОСОБА_1 , 10 були ним відгуляні, про що свідчить виплата відпускних в розмірі 1340,43 грн. (за 7 календарних днів) та 574,47 грн. (за 3 календарні дні), що підтверджується зарплатною відомістю №143 від 17.06.2021 року та платіжним дорученням №8263 від 17.06.2021 року.
Постанову про накладення штрафу №161/4.4-1021-ФС/259 від 30.11.2021 року, винесено зважаючи на порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вказувало, що згідно відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов'язаних з нею за вересень 2021 року зазначена виплата авансу працівникам підприємства у сумі 473150,40 грн., тоді як відповідно зарплатної відомості від 23.09.2021 року №200 виплачено 421611,18 грн. та відомості на виплату готівки №296 від 16.09.2021 року виплачено 48922,97 грн. (видатковий касовий ордер від 23.09.2021 року).
Згідно ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» було виплачено частину заробітку одному із співробітників окремим платіжним дорученням №11193 від 23.09.2021 року на суму 2616,25 грн., також це підтверджується відомістю нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов'язаних з нею за вересень 2021 року, зарплатною відомістю №200 від 23.09.2021 року, платіжним дорученням №11192 від 23.09.2021 року, зарплатною відомістю №201 від 23.09.2021 року, платіжним дорученням №11193 від 23.09.2021 року, відомістю на виплату готівки №296 від 16.09.2021 року, видатковим касовим ордером від 23.09.2021 року. Розбіжність у відомостях щодо виплати працівникам заробітної плати пояснюється тим, що деяким працівникам нарахування та виплата заробітної плати здійснювалась окремо.
Не встановлено розбіжність між даними по нарахуванню заробітної плати, відрахувань та податків, пов'язаних з нею за вересень 2021 року.
Щодо постанови №161/4.4-1021-ФС/260 від 30.11.2021 року, суд зазначає наступне.
Виносячи постанову, відповідач вказував, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово зa два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю 1 групи: вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. у ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» працівники звільнялись за власним бажанням не відпрацьовуючи після подання заяви про звільнення два тижні. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області наводить приклад: працівник ОСОБА_13 звільнений 21.09.2021 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, у той час як особиста заява ОСОБА_13 на звільнення за власним бажанням подана 21.09.2021 року; ОСОБА_14 звільнений 29.10.2021 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, особиста заява на звільнення за власним бажанням подана 18.10.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Статтею 38 КЗпП України передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Роботодавець та працівник можуть домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості, за згодою робтодавця, працівника може бути звільнено у день подання заяви про звільнення за власним бажанням.
Суд вказує, що норма ст. 38 КЗпП України не створює, не містить вимоги для роботодавця та працівника щодо обов'язку працювати два тижні після подання заяви про звільнення за власним бажанням. Навпаки, передбачено у разі домовленості, звільнення працівника протягом строку у термін двох тижнів від дати подання та прогодження заяви про звільнення.
Якщо особа написала заяву про звільнення за власним бажанням у певний день, і роботодавець погодився на її умови та не вимагає відпрацювання двох тижнів, вона буде звільнена за ст.38 КЗпП, то сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що підставою припинення трудового договору буде угода сторін.
Не є порушенням з боку ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» звільнення працівників за власним їх бажанням у день написання працівниками заяви чи у інший день, протягом двох тижнів після подання заяви.
Щодо постанови №161/4.4-1021-ФС/261 від 30.11.2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідач вказує, що позивачем порушується терміни виплати заробітної праці працівникам. Встановлено невиконання вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Заробітна плата за першу половину вересня 2021 року працівникам ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» виплачувалась: за першу половину вересня 2021 виплачена 23.09.2021 року.
Відповідно ст.15 Закону України «Про оплату праці», Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 115 КЗпП України (у редакції дійсній, на час виникнення спірних правовідносин), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Стаття 24 Закону України «Про оплату праці» містить аналогічну за змістом норму та передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Відповідно до матеріалів справи, заробітна плата за першу половину вересня 2021 року була виплачена 23.09.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №11192 на суму 421611,18 грн. та зарплатною відомістю №200 від 23.09.2021 року. Попередня виплата була за другу половину серпня 2021 року та була здійснена 07.09.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №10897 на суму 392856,31 грн. та зарплатною відомістю №191 від 07.09.2021 року.
До матеріалів справи долучено колективний договір ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро». Пунктом 4.2.1 колективного договору визначено, що роботодавець виплачує заробітну плату за місцем роботи або перераховує на зарплатні карткові рахунки (за бажанням працівника) 7-го (за другу половину місяця) та 22-го (за першу половину місяця) числа кожного місяця.
Отже, передбачено, що заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Позивач здійснив виплату заробітної плати працівникам 23.09.2021 року, який є шістнадцятим днем від 07.09.2021 року, коли виплачувалась останній раз заробітна плата перед 23.09.2021 року. 07.09.2021 року заробітну плату працівникам було виплачено за серпень 2021 року.
ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» дотрималось вимог ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» щодо виплати заробітної плати періодично, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів законність прийнятих ним постанов від 30.11.2021 року №161/4.4-1021-ФС/258, №161/4.4-1021-ФС/259, №161/4.4-1021-ФС/260, №161/4.4-1021-ФС/261. Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статями 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року в справі №160/799/22 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова