Справа № 420/21389/21
30 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень №506-VIII від 17 серпня 2021 року, №258-VIII від 06.07.2021 року і зобов'язання вчинити певні дії, -
08.11.2021 року до суду надійшов адміністративний позов (справа №420/21389/21) ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 17 серпня 2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів);
- зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що не погоджується з рішенням Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 17 серпня 2021 року, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Посилання відповідача на відсутність у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні процедури не може застосовуватись в даному випадку, оскільки розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок здійснюється за кошт тієї особи, хто її замовляє (в даному випадку за кошт позивача, оскільки її доньці має надатись відповідний дозвіл. Також, відповідачем були пропущені строки розгляду клопотання, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Отже, як стверджує позивач, у відповідача відсутні підстави для відмови в наданні відповідного дозволу позивачу.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року (справа №420/21389/21) прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області і відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
02.12.2022 року (вх.ЕП/34303/21) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву по справі №420/21389/21 разом із додатками (т.1 а.с.59-86), в якому вказано, що Фонтанська сілька рада заперечує проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
З покликанням на фактичні обставини справи, відповідач вказує, що враховуючи, що вирішення питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції пленарних засідань сільської ради, постійною депутатською комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території Фонтанської сільської ради опрацьовано клопотання позивача. В подальшому підготовлено проект рішення «Про відмову громадянам України у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності». Вказаний проект рішення було винесено на розгляд та обговорення сімнадцятої сесії Фонтанської сільської ради VIII скликання, на засіданні, яке відбулось 17.08.2021 депутатами висловлено свою позицію шляхом голосування, за результатами якого прийнято рішення відмовити у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності у тому числі, і громадянину ОСОБА_2 . Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі/користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Відповідач вказує, що позивач не є власником, заставодержателем чи користувачем оспорюваної земельної ділянки, тому не є суб'єктом звернення щодо поділу та об'єднання. А оскільки земельна ділянка перебуває у власності відповідача, то замовником відповідної документації є відповідач, а його кошторисом не передбачені кошти на такі цілі.
13.12.2021 року (вх.№ЕП/35802/21) від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат по справі №420/21389/21 (т.1 а.с.87-91).
13.12.2021 року (вх.№35804/21) до суду надійшла відповідь на відзив по справі №420/21389/21 разом із додатками (т.1 а.с.92-103).
20.12.2021 року (вх.№ЕП/36643/21) від відповідача до суду надійшли заперечення по справі №420/21389/21 разом із додатками (т.1 а.с.104-120).
28.12.2021 року до суду надійшов адміністративний позов (справа №420/27223/21) ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №258-VIII від 06.07.2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів);
- зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що не погоджується з рішенням Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №258-VIII від 06.07.2021 року, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації не може застосовуватись в даному випадку, оскільки оспорювана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та не охоплюється генеральним планом с. Олександрівка. Місце розташування земельної ділянки не може відповідати або не відповідати не затвердженій містобудівній документації. Також, відповідачем були пропущені строки розгляду клопотання, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Отже, як стверджує позивач, у відповідача відсутні підстави для відмови в наданні відповідного дозволу позивачу.
Ухвалою суду від 30.12.2021 року (справа №420/27223/21) прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області і відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року по справі №420/27223/21 об'єднано в одне провадження адміністративні справи: №420/27223/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії та справу №420/21389/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - під загальним номером №420/21389/21.
Ухвалою від 31.12.2021 року Одеським окружним адміністративним судом доручено Фонтанській сільській раді Одеського району Одеської області надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали:
- інформацію щодо дати надходження до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області заяви ОСОБА_1 за результатами розгляду якої прийнято рішення №506-VIII від 17 серпня 2021 року;
- належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 за результатами розгляду якої прийнято рішення №506-VIII від 17 серпня 2021 року;
- інформацію щодо дати надходження до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області заяви ОСОБА_1 за результатами розгляду якої прийнято рішення №258-VIII від 06.07.2021 року;
- належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 за результатами розгляду якої прийнято рішення №258-VIII від 06.07.2021 року.
Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/21389/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень №506-VIII від 17 серпня 2021 року, №258-VIII від 06.07.2021 року і зобов'язання вчинити певні дії до надходження відповіді на доручення.
За вх.№ЕП/1515/22 від позивача до суду надійшли пояснення.
За вх.№ЕП/1672/22 до суду надійшли документи та пояснення на виконання вимог ухвали суду від 31.12.2022 року.
За вх.№ЕП/1968/22 від представника відповідача до суду надійшов відзив по об'єднаній справі №420/21389/21 разом із додатками (т.2 а.с.1-.
У відзиві вказано, що твердження позивача про визнання протиправним та скасування piшення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області в частині відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) є безпідставним та необґрунтованим. Ha думку Фонтанської сільської ради, застосування невірного формулювання у рішенні є формальною опискою (допущенням помилки) і не є підставою для скасування законного та по суті правильного рішення, а тим більш для зобов'язання сільської ради приймати рішення на користь позивача. Скасування рішення з одних лише формальних міркувань може призвести до негативних наслідків, як скасування законного по суті рішення, що на думку сільської ради не відповідатиме принципу законності.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва не більше 0,12 га. Проте, позивач звернувся до сільської ради з клопотанням у якому просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, з земельної ділянки, що мас кадастровий номер 5122780200:01:001:1839 загальною площею 0,7475 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва. Як стверджує відповідач, розпорядження частиною вже сформованої земельної ділянки без її поділу суперечить діючому законодавству.
За вх.№ЕП/7912/22 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив по об'єднаній справі №420/21389/21 разом із додатками (т.2 а.с.10-70).
За вх.№ЕП/7912/22 від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат по об'єднаній справі №420/21389/21 (т.2 а.с.71-75).
Ухвалою суду від 15.09.2022 року поновити провадження по справі №420/21389/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень №506-VIII від 17 серпня 2021 року, №258-VIII від 06.07.2021 року і зобов'язання вчинити певні дії.
Станом на дату вирішення даної справи інших заяв на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов, відповідей на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
25.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з окремим клопотанням про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) (т.1 а.с.32).
Як стверджує позивач, відповідно до трекінгу на сайті укрпошти, клопотання відповідач одержав 30.06.2021 року (трек номер: 6500907086067).
Дані обставини підтверджені відповідачем у листі від 02.07.2021 року (т.1 а.с.38).
До клопотання додавались: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; · Графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування (викопіювання з ДЗК).
За результатами розгляду даного клопотання Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення №506-VIII від 17 серпня 2021 року «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності», яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо поділу земельних ділянок: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) (т.1 а.с.40). Підставою відмови було зазначено відсутність у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні процедури.
При цьому судом встановлено, що листом Фонтанської сільської ради від 06.07.2021 року було надано відповідь на запит про доступ до публічної інформації та зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122780200:01:001:1839, площею 0,7475 га розташована за межами населеного пункту села Олександрівка території Фонтанської сільської ради та не відображена у Генеральному плані населеного пункту, відноситься до земель запасу та знаходиться у комунальній власності територіальної громади, про що зроблено запис про реєстрацію у державному реєстрі речових прав від 20.01.2021 року, третім особам не передавалась. До даного листу додавалась копія наказу Держгеокадастру від 15.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (т.1 а.с.34).
Також, судом встановлено, що 13.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади Одеського району Одеської області з окремим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) (т.1 а.с.151).
Як стверджує позивач, відповідно до трекінгу на сайті укрпошти, клопотання відповідач одержав 17.02.2021 року (трек номер: 6505905491993).
Дані обставини підтверджені відповідачем у листі від 19.03.2021 року (т.1 а.с.153).
До клопотання додавались: копія паспорта та ідентифікаційного номеру; · Графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування (викопіювання з ДЗК).
За результатами розгляду даного клопотання відповідачем прийнято рішення №258-VIIІ «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) (т.1 а.с.161).
Підставою відмови було зазначено невідповідність ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, відповідно до Генерального плану с. Олександрівка.
При цьому судом встановлено, що листом Фонтанської сільської ради від 19.03.2021 року було надано відповідь на запит про доступ до публічної інформації та зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122780200:01:001:1839, площею 0,7475 га розташована за межами населеного пункту села Олександрівка території Фонтанської сільської ради та не відображена у Генеральному плані населеного пункту, відноситься до земель запасу та знаходиться у комунальній власності територіальної громади, про що зроблено запис про реєстрацію у державному реєстрі речових прав від 20.01.2021 року, третім особам не передавалась. До даного листу додавалась копія наказу Держгеокадастру від 15.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 17 серпня 2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” та №258-VIII від 06.07.2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даними позовами.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з пунктом “в” частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту “в” частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.08.2019 у справі №806/987/18, та від 16.09.2021 у справі № 480/4011/18, від 01.02.2022 у справі № 440/1949/19.
Між тим, з огляду на правові висновки постанов Верховного Суду від 18.10.2018 по справі №806/1316/18, від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а, від 27.11.2019 по справі №671/464/17, від 25.04.2018 по справі №461/2132/17, від 31.07.2019 по справі №472/1286/17-ц, від 11.09.2019 по справі №472/1284/17-ц, від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а поряд з прямо передбаченими законом формальними підставами для правомірного вчинення відмови органом публічної адміністрації можуть також використовуватись і суміжні причини, котрі унеможливлюють прийняття позитивного рішення на користь зацікавленої приватної особи, а саме: істотні недоліки матеріалів звернення, об'єктивна потреба віддання переваги публічним інтересам суспільства чи одного із претендентів тощо.
Тому під легальними підставами для вчинення владним суб'єктом правомірного управлінського волевиявлення у формі відмови слід розуміти, зокрема: 1) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; 2) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів; 3) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів; 4) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам іншої містобудівної документації; 5) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; 6) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів; 7) істотні недоліки матеріалів звернення; 8) потреба у віддані пріоритету публічному інтересу суспільства чи іншого учасника суспільних відносин; 9) намір заявника - громадянина одержати у власність земельну ділянку за рахунок вже сформованого об'єкта цивільного обороту (існуючої земельної ділянки з конкретним кадастровим номером) поза межами процедури за ст.79-1 Земельного кодексу України; 10) припинення відповідного суб'єктивного права громадянина за рахунок використання у минулому тощо.
Відповідно до ч.ч.10-11 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Суд зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ст.2 КАС України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов'язки, має відповідати вимогам ст.2 КАС України.
При цьому, обґрунтованість в силу ст.2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в частині, що стосується клопотання позивача, було невідповідність місцезнаходження земельної ділянки, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 з якої позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, відповідно до Генерального плану с. Олександрівка.
Водночас, відповідач у відповідь на запит позивача у листі від 06.07.2021 №02-20/2827 зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122780200:01:001:1839 площею 0,7475 га розташована за межами населеного пункту с.Олександрівка території Фонтанської сільської ради та не відображена в Генеральному плані населеного пункту, відноситься до земель запасу та знаходиться у комунальній власності територіальної громади Фонтанської сільської ради.
Доказів на підтвердження того, що місцезнаходження бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає генеральному плану с. Олександрівка відповідачем до суду не надано та крім того не роз'яснено у рішенні, в чому полягає така невідповідність.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 06.07.2021 №258-VIII "Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, що позивач звернувся до сільської ради з клопотанням у якому просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, з земельної ділянки, що мас кадастровий номер 5122780200:01:001:1839 загальною площею 0,7475 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, а розпорядження частиною вже сформованої земельної ділянки без її поділу суперечить діючому законодавству, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказані обставини не були.
Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (пункт “й” частини другої статті 25).
За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно із статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об'єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 0640/4182/18 від 07.04.2021 року.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем у рішенні № 506-VIII від 17.08.2021 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок з підстав відсутності у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні витрати, що не узгоджується з вище наведеними нормами права.
Доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, що позивач не є суб'єктом замовлення такої документації, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зазначено - відсутність коштів на відповідні витрати.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 506-VIII від 17.08.2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської область (за межами населених пунктів), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру про зобов'язання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) та зобов'язання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів), суд зазначає.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.
Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву вказала, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Судом не досліджувалось у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач взагалі не реалізував своїх повноважень, оскільки не розглянув заяву позивача саме в частині запитуваних нею земельних ділянок відповідно до змісту її клопотання.
Суд зауважує, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі зазначеного дозволу з порушенням вимог закону.
Суд вважає за необхідне зазначити, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача:
- повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.06.2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської область (за межами населених пунктів), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.;
- повторно розглянути у встановленому законодавством порядку клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволені іншої частини позовної вимоги зобов'язального характеру необхідно відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1816,00 грн.
Так, позивачем до позовної заяви додано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Суд зазначає, що на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги №10/8-4 від 15.10.2020 року; копію опису послуг адвоката з погодженим розрахунком вартості послуг адвоката; копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №10/8-4 від 15.10.2020 року; копію акту прийому-передачі від 05.11.2021 р.; копію прибуткового касового ордеру №10/8-4 від 05.11.2021 року, відповідно до якого позивач сплатив 23 500 грн. адвокату Ковальчуку Олегу Миколайовичу гонорару; копію додатку №2 до Договору про надання правової допомоги №10/8-4 від 15.10.2020 року; копію акту прийому-передачі від 10.12.2021 р.; копію прибуткового касового ордеру №10/8-4/2 від 10.12.2021 року відповідно до якого позивач додатково сплатив 6 500 грн. адвокату Ковальчуку Олегу Миколайовичу гонорару по даній справі; копію додатку №4 до Договору про надання правової допомоги №10/8-4 від 15.10.2020 року; копію акту прийому-передачі від 27.12.2021 р.; копію прибуткового касового ордеру №10/8-4/4 від 27.12.2021 року відповідно до якого, позивач сплатив 26 500 грн. адвокату Ковальчуку Олегу Миколайовичу гонорару по справі №420/27223/21; копію Додатку №5 до Договору про надання правової допомоги №10/8-4 від 15.10.2020 року; копію акту прийому-передачі від 17.02.2022 року; копію прибуткового касового ордеру №10/8-4/5 від 17.02.2022 року відповідно до якого позивач сплатив 8 000 грн. адвокату Ковальчуку Олегу Миколайовичу гонорару за підготовку процесуальних документів по справі по справі №420/21389/21 об'єднаній зі справою №420/27223/21 під загальним номером №420/21389/21.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Суд, враховуючи вищевикладене, предмет спору, який містить два епізоди спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів, доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
В прохальній частині позову позивач просить суд встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення.
Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання даного рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень №506-VIII від 17 серпня 2021 року, №258-VIII від 06.07.2021 року і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 17 серпня 2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
Визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №258-VIII від 06.07.2021 року “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
Зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.06.2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської область (за межами населених пунктів), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути у встановленому законодавством порядку клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Одеський р-н, Одеська обл, 67571, код ЄДРПОУ 04379746).
Суддя С.М. Корой