Справа № 420/7610/20
30 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,-
11.08.2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51;
- визнати протиправним та скасувати рішення №102175105 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області скасувати нарахування суми недоїмки, яка виникла за період з 01 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 у сумі 20 112,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2018 року № ф-29814-51 та вважаючи її протиправною та таку, що прийнята не у спосіб передбачений Законом, оскільки була направлена позивачу без вручення акту перевірки та відповідної вимоги Головним управлінням ДПС у Одеській області сплатити недоїмку без розгляду заперечень платника до акту перевірок, звернулась зі скаргою про перегляд від 01.03.2019 року у відповідності до ст.25 ЗУ «Про збір та облік Єдиного внеску», а саме до органу доходів та зборів вищого рівня Державної фіскальної служби України.
З покликанням на положення п.п.56.2, 56.8, 56.9 ст.56 Податкового кодексу України, у позові вказано, що скарга позивача повністю задоволено, а борг анульовано, оскільки з її боку процедуру оскарження у відповідності до Податкового кодексу України було дотримано та в період, який встановлено Податковім кодексом України для розгляду скарги на адресу Позивача жодного листа від Державної фіскальної служби України - не надходило.
На думку позивача, контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Крім того, у позові зазначено, що відповідно до трудової книжки, починаючи з 2007 року та по теперішній час позивач є найманим працівником.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року судом залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 і надано позивачу строк для усунення недоліків.
15.09.2020 року (вх.№36884/20) від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
15.09.2020 року (вх.№36883/20) до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51;
- визнати протиправним та скасувати рішення №102175105 Головного управління ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області скасувати нарахування суми недоїмки, яка виникла за період з 01 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 у сумі 20 112,84 грн.
Ухвалою суду від 02.10.2020 року судом продовжено позивачу строк на усунення недоліків позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії.
15.10.2020 року (вх.№43016/20) від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51;
- визнати протиправним та скасувати рішення №102175105 Головного управління ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області скасувати нарахування суми недоїмки, яка виникла за період з 01 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 у сумі 20 112,84 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі.
Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
Даною ухвалою вирішено, зокрема, зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:
- документів, які слугували підставою для прийняття вимоги від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51;
- документів, які слугували підставою для прийняття рішення №102175105 (матеріалів перевірки 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_1 від 26.06.2020 року);
- розрахунку боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із зазначенням періоду його виникнення);
- інтегровану картку платників - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період виникнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 20112,84 грн.;
- інформацію щодо рішення, прийнятого Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51.
20.11.2020 року від представника Головного управління ДАС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, який у ньому викладено (а.с.74-100).
У відзиві вказано, що відповідач не погоджується з доводами позивача.
Як вказано у відзиві, з 01.01.2017 до ст. 7 Закону №2464 було внесено зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому мiсяцi звітного року. Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у сутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов'язком.
Як вказує відповідач, станом на 31.10.2018р., у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2018 року № ф - 29814-51, відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, у відзиві вказано, що за даними Акту № 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_3 вiд 26.06.2020 року встановлено порушення вимог п.4 ч. 2 ст. 6 ЗУ № 2464, а саме ОСОБА_1 подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки з порушенням строку подання звiтностi по єдиному внеску, встановленого п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ №435, а саме: за 2014 рік при граничному терміні подання -10.02.2015 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2015 рік при граничному терміні подання - 09.02.2016 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року. за 2016 рік при граничному терміні подання - 09.02.2017 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2017 рік при граничному термiнi подання - 09.02.2017 року, звіт фактично Подано 26.02.2020 року, за 2018 рік при граничному терміні подання - 11.02.2019 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2019 рік при граничному терміні подання -10.02.2020 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року. Надалі, на підставі акту перевірки № 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_3 від 26.06.2020 року Головним управлінням ДПС В Одеській області було сформовано рішення від 26.06.2020 року №102175105 про застосування по позивача штрафної санкції у розмірі 1020 грн.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, 15.09.2020 року контролюючим органом було списано недоїмку у розмірі 20112,84 грн. на підставі п. 9 ст.15 Закону України від 13.05.2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.12.2020 року судом доручено Головному управлінню ДПС в Одеській області надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали:
- розрахунку боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із зазначенням періоду його виникнення);
- інформацію щодо рішення, прийнятого Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51.
Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/7610/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії до надходження відповіді на доручення.
За вх.№ЕП/3244/21 від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшли письмові пояснення.
За вх.№9360/21 від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою суду від 11.06.2021 року поновлено провадження по справі №420/7610/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44069166), розпочато спочатку розгляд справи №420/7610/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною ухвалою судом зобов'язано відповідачів надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали розрахунок боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із зазначенням періоду його виникнення).
Ухвалою від 11.08.2021 року Одеським окружним адміністративним судом доручено Головному управлінню ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головному управлінню ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головному управлінню в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) надати у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали до Одеського окружного адміністративного суду розрахунок боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із зазначенням періоду його виникнення).
Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/7610/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії до надходження відповіді на доручення.
За вх.№46124/21 до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2021 року.
Ухвалою суду від 15.09.2022 року поновлено провадження по справі.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.02.2004 року (номер запису: 25560170000150318).
На підставі власного рішення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що 16.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29814-21, в якій визначено, що станом на 31.10.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 15819,54 грн (а.с.13).
Позивачем було подано 01.09.2019 року скаргу до Державної фіскальної служби України на вищевказану вимогу про сплату боргу (а.с.14-16).
Згідно листа Державної податкової служби України від 15.02.2021 року №4041/7/99-00-06-02-07 та листа Державної фіскальної служби України вiд 10.02.2021 № 708/5/99-99-01-02-16 (вх. ДПС № 9481/5 вiд 10.02.2021) скарга позивача на адресу Державної фіскальної служби України не надходила (а.с.113-114).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області у порядку, визначеному статтею 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо своєчасності подання звітності по єдиному внеску, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 р. № 435 (у редакції МФУ від 15 травня 2018 р. № 511) фізичної особи-підприємця: ОСОБА_1 Податковий номер фізичної особи: НОМЕР_2 за результатами якої складно Акту № 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_3 вiд 26.06.2020 року (а.с.79).
За даними Акту № 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_3 вiд 26.06.2020 року встановлено, порушення вимог п.4 ч. 2 ст. 6 ЗУ № 2464, а саме ОСОБА_1 подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки з порушенням строку подання звiтностi по єдиному внеску, встановленого п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ №435, а саме: за 2014 рік при граничному терміні подання -10.02.2015 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2015 рік при граничному терміні подання - 09.02.2016 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року. за 2016 рік при граничному терміні подання - 09.02.2017 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2017 рік при граничному термiнi подання - 09.02.2017 року, звіт фактично Подано 26.02.2020 року, за 2018 рік при граничному терміні подання - 11.02.2019 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2019 рік при граничному терміні подання -10.02.2020 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року.
На підставі акту перевірки № 001757/15-32-51-05/ НОМЕР_3 від 26.06.2020 року Головним управлінням ДПС В Одеській області було сформовано рішення від 26.06.2020 року №102175105 про застосування по позивача штрафної санкції у розмірі 1020 грн (а.с.18, 80).
З наданої до суду інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному внеску судом встановлено, що у позивачу станом на 31.10.2018 року, проведено нарахування єдиного внеску у загальній сумі 15819,54 грн., у т.ч.:
- 09.02.2018 року - 8448 грн. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік;
- 19.04.2018 року - 2457,18 грн - з 1 квартал 2018 року;
- 19.07.2018 року - 2457,18 грн - за 2 квартал 2018 року;
- 19.10.2018 року 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року.
Відповідно до обраної системи оподаткування в автоматичному режимі в «Податковий блок» були проведені щоквартальні нарахування :
08.02.2018 - 8448 грн. за 2017 рік;
19.04.2018 - 2457,18 грн. за 1-й квартал 2018 року;
19.07.2018 - 2457,18 грн. за 2-й квартал 2018 року;
19.10.2018 - 2457,18 грн. за 3-й квартал 2018 року;
19.01.2019 - 2457,18 грн. за 3-й квартал 2018 року;
26.02.2020 - 1836,12 грн. за 2019 рiк (згідно поданої звітності позивача).
Станом на 26.02.2020 року нараховано боргу (недоїмки) у розмірі 20112,84 грн.
Судом встановлено, що 15.09.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №245048-51 про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску (а.с.140), яким з ОСОБА_1 списано несплачені суми єдиного внеску в сумі 20112,84 грн.
Згідно даних інтегрованої картки ОСОБА_1 у позивача станом на 30.09.2020 року наявна заборгованість по сплату ЄСВ у сумі 1020 грн., яка виникла на підставі рішення №0102225105 від 26.06.2020 року (а.с.136-139.
Вважаючи такими, що підлягають скасуванню вимогу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2018 року № Ф-29814-51 та рішення №102175105 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
В першу чергу, щодо покликань позивача як на безумовну підставу для скасування спірної вимога на подання нею скарги до Державної фіскальної служби України, суд зазначає.
Пунктами 56.2, 56.8, 56.9 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
21 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №682-р «Питання Державної податкової служби», яким вирішено про можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Так скаргу до Державної фіскальної служби України на вищевказану вимогу про сплату боргу позивачем було подано 01.09.2019 року, тобто після того як відповідна компетенція від вказаного органу була передана Державній податковій службі України.
Згідно листа Державної податкової служби України від 15.02.2021 року №4041/7/99-00-06-02-07 та листа Державної фіскальної служби України вiд 10.02.2021 № 708/5/99-99-01-02-16 (вх. ДПС № 9481/5 вiд 10.02.2021) скарга позивача на адресу Державної фіскальної служби України не надходила (а.с.113-114).
За вказаних умов, суд вважає, що відсутні підстави для застосування п.59.9 ст.59 Податкового кодексу України щодо повного задоволення скарги позивача.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи (пункт 3-1);
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обов'язки платників єдиного внеску виникають:
у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";
у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності;
у осіб, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня реєстрації як платника податку за угодою про розподіл продукції.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру..
Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
В частині 1 статті 25 Закону № 2464-VІ зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (в подальшому - Інструкція № 449, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1 роз. VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач з дати її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця по дату внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності була платником єдиного внеску, а відповідач був вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
При цьому положеннями чинного законодавства не визначено імперативний обов'язок контролюючого органу для виставлення вимоги про сплату боргу проводити перевірки.
Відповідно до відомостей з індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 (а.с.68-72), за позивача страхові внески у період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року сплачувались юридичною особою з кодом ЄДРПОУ: 40702912.
Крім того, у відомості міститься відмітка про сплату внесків безпосередньо позивачем у період з січня 2018 року по лютий 2019 року.
13 травня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 592-IX (далі Закон № 592-IX, яким внесено, зміни, зокрема, до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI.
Розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Так, відповідно до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI в редакції Закону № 592-IX особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час лише з 01.01.2021 діє частина шоста статті 4 Закону № 2464-VI із змінами внесеними Законом № 592-IX.
Водночас, єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №140/1777/19, від 22.09.2020 року у справі №620/2772/19, від 18.02.2022 року у справі №420/4911/20.
Отже, в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї за вищевказані періоди сплачували вищевказані страхувальники в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.
Відтак, за вказані періоди податковий орган протиправно нарахував позивачу заборгованість по сплаті ЄСВ.
При цьому, як вже вказано судом 15.09.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №245048-51 про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску (а.с.140), яким з ОСОБА_1 списано несплачені суми єдиного внеску в сумі 20112,84 грн.
Тобто, фактично, станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем списано податкових борг, який визначено у спірній вимозі про сплату боргу.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
За вказаних обставин, хоча як вже встановлено судом, контролюючий орган протиправно нарахував позивачу заборгованість по сплаті ЄСВ, однак, так як рішенням №245048-51 списано несплачені суми єдиного внеску в сумі 20112,84 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги.
В той же час, вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №102175105 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року і похідну від неї вимогу, суд зазначає.
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій
Так, як вже вказано судом відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до п.7 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
Відповідно до п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ №435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.
Звітним періодом є календарний місяць.
Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.
Письмовими матеріалами підтверджено, що ОСОБА_1 подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки з порушенням строку подання звiтностi по єдиному внеску, встановленого п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ №435, а саме: за 2014 рік при граничному терміні подання -10.02.2015 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2015 рік при граничному терміні подання - 09.02.2016 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року. за 2016 рік при граничному терміні подання - 09.02.2017 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2017 рік при граничному термiнi подання - 09.02.2017 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2018 рік при граничному терміні подання - 11.02.2019 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року, за 2019 рік при граничному терміні подання -10.02.2020 року, звіт фактично подано 26.02.2020 року.
Письмових пояснень щодо встановленого порушення чи доказів в його спростування позивачем суду не надано.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення №102175105 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.06.2020 року є правомірним та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі:
Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);
Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646);
Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Суддя Корой С.М.