30 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1400/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглядаючи у порядку загального письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А», (код ЄДРПОУ 39374096; м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 29м)
до відповідача - Кропивницької митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005668; вул. Лавандова, 27-Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)
про визнання незаконним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення в режимі імпорту товару придбаного на підставі контракту № PS-20/259 від 26 листопада 2020 року для визначення його митної вартості застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), і при цьому відповідачеві було подано всі необхідні документи, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару за другорядним (резервним) методом, а тому оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 05 квітня 2021 року було відкрито провадження по справі; справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження; призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 27 квітня 2021 року
27 квітня 2021 сторони в судове засідання не прибули, представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням відзиву на позовну заяву; судом було задоволено клопотання представника та відкладено розгляд підготовчого провадження на 18 травня 2021 року.
06 травня 2021 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказується, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Зокрема зазначається, що результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товару, встановлено розбіжності, що є підставою для визначення митної вартості митним органом. Також позивачем не надано на запит митного органу всіх необхідних підтверджуючих документів, які містять відомості про вартість товару, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень .
18 травня 2021 року сторони в судове засідання не прибули, представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження; з огляду на неявку сторін в підготовче засідання, судом відкладено розгляд справи на 01 червня 2021 року.
01 червня 2021 року, за наявності відповідного клопотання представника позивача, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Ухвалою від 26 вересня 2022 року заяву представника позивача про відвід судді у справі повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року первинного відповідача у справі - Дніпровську митницю Держмитслужби - замінено правонаступником - Кропивницькою митницею.
Розглянувши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальнісью “Агроресус-А” зареєстроване як юридична особа 02 вересня 2014 року. За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин
10 листопада 2020 року позивач отримав комерційну пропозицію про придбання насіння соняшника для сівби №Р8-20/209 від компанії „МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." (Туреччина).
26 листопада 2020 року між позивачем та компанією „МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." (Туреччина) укладено контракт №Р8-20/259
Відповідно до умов контракту від 26.11.2020 року з компанією „МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." (Туреччина), за інвойсом до даного контракту від 12.02.2021 року №MYI2021000000067, позивач отримав товар - насіння соняшнику для сівби в асортименті загальною вагою - 17077 кг, на суму - 122500 доларів США, торговельної марки MAY.
Виробником товару є "МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." (Туреччина), тобто позивач придбав товар безпосередньо у виробника.
За умовами п.п. 4.2. та 4.3 контракту купівлі - продажу від 26.11.2020 року №Р8-20/259, позивач повинен був до 01.11.2020 року здійснити передоплату компанії "МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." в сумі 166800 доларів США (платіжне доручення додається - додаток 6), оплату 239200 доларів США позивач повинен був здійснити до 01.11.2020 року у вигляді гарантії банку, а решту суми контракту купівлі - продажу від 26.11.2020 року №Р8-20/259 в розмірі 150000 доларів США, позивач повинен був сплатити компанії „"МАYTOHUMCULUK SAN. TIC.A.S." до 01.08.2021 року. Таким чином, загальна сума контракту складає 556 000 доларів США.
12 лютого 2021 року до митного посту «Кропивницький» Дніпровської митниці Держмитслужби даний товар було заявлено позивачем по митній декларації від 12.02.2021 року №UA110280/2021/000991 в режимі імпорту з зазначенням коду товару згідно Українського класифікатора товарів зовнішньо - економічної діяльності (УКТЗЕД) 1206001000. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що ним застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Однак, відповідач вказує, що в ПІК «Інспектор» виявлено інші митні оформлення, згідно з якими контрактна вартість товару на ідентичних умовах поставки ВАР Кропивницький та співставних обсягах була вищою, ніж заявлена позивачем, а подані позивачем документи не містять об'єктивної інформації про причини зниження контрактної вартості для ТОВ «Агроресурс А» в порівнянні з попереднім митним оформленням ідентичних товарів за.
За таких умов, 12 лютого 2021 року відповідач запропонував позивачеві подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої деклараном митної вартості товару.
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю товару, відповідач прийняв рішення від 19.02.2021 року про коригування митної вартості №UA110000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року (далі також - Рішення), відповідно до якого митну вартість задекларованого товару скориговано та визначено на підставі статті 59 МК України, тобто методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Викладені обставини передували зверненю позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У розумінні статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому частина друга статті 58 МК укаїни містить застереження, за яким метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У свою чергу, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення ( частини перша, друга статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина п'ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, право митного органу щодо витребування від декларанта додаткових документів виникає у випадку встановлення ним обставин, які свідчать про наявність розбіжностей у документах підтверджуючих митну вартість товарів, перелік яких визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Дніпровською митницею Держмитслужби не зазначено про встановлення обставин, які свідчать про наявність розбіжностей у документах підтверджуючих митну вартість товару, а додаткові документи витребовувалися у зв'язку з проведенням формальних митних процедур.
Натомість подані декларантом документи, що підтверджують митну вартість товару, не містять розбіжностей щодо його вартості.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів №UA1100000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року зазначено, що під час проведення порівняння рівня заявленої митної вартості товару «насіння соняшнику - гібрид Meteor M98CL88» з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та інформація про що наявна у митниці, виявлено, що заявлений рівень митної вартості зазначеного товару найнижчий серед вартості всіх вищезгаданих товарів за митними оформленнями, які проведені митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну та з урахуванням того, що даний товар має «сезонний характер». Так, відповідач покликається на те, що у березні 2020 року ТОВ «Агроресурс-А» здійснено митні оформлення ідентичного товару «насіння соняшнику гібрид Meteor» за вищими рівнями контрактної і митної вартості.
Суд враховує, що декларантом надано митному органу комерційну пропозицію №PS-20/209 від 10.11.2020 р.; заяву про надання гарантії №1 від 21.01.2021 року, SWIFT-повідомлення, підтверджуюче випуск гарантії №GRI0042DP21 від 22.01.2021 р. у сумі 239 200,00 доларів США; платіжне доручення в іноземній валюті №14 від 19.01.2021 р., а також копію митної декларації країни відправлення від 12 лютого 2021 року №21160100EX013140, лист від 08.02.2021 року щодо цін на продукцію, лист компанії «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» від 11.02.2021 р. №PS-21/088.
Так, у комерційній пропозиції №PS-20/209 від 10.11.2020 року відображено цінову пропозицію гібрид Мeteor, M98CL88 долари США.
У листі від 08.02.2021 року компанія «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» повідомила, що у зв'язку з необхідністю стимулювання попиту на деякі гібриди соняшника компанією «May Agro» прийнято рішення щодо погодження спеціальної ціни для ТОВ «Агроресурс-А» згідно Договору №PS-20/259 від 26.11.2020 р. на гібрид Метеор M98CL88 - 75 долара США за мішок.
У листі від 11.02.2021 року №PS-21/088 компанія «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» роз'яснила об'єктивні причини зниження контрактної вартості порівняно з цінами сезону 2020 року та зазначила, що зниження цін на насіння соняшника застосовано для всіх офіційних дистриб'юторів в Україні і пов'язано з наступними ринковими і виробничими факторами: 1. Глобальне зниження ринкової активності через пандемію COVID-19 і суттєве позапланове збільшення складських залишків; 2. Агрокліматичні умови вирощування гібридів, які поставляються за Договором №PS-20/259 від 26.11.2020 року, сприяли підвищенню на 40% урожайності посівного матеріалу в цьому році, що дозволило суттєво знизити виробничі затрати на вирощування посівної одиниці; 3. Відповідно до загально ринкової тенденції, відбувається поступове зниження цін на більш старі гібриди, купівля яких є предметом Договору №PS-20/259 від 26.11.2020 року, на користь більш нових гібридів і селекційних рішень, які традиційно займають верхній ціновий діапазон; 4. Профіцит і криза виробництва насіння соняшника у 2021 році на глобальному світовому ринку насіння призвели до зниження цін усіх світових брендів посівного матеріалу соняшника у середньому на 30%.
Окрім того, листом від 11.02.2021 року №PS-21/088 компанія «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» підтвердила, що ТОВ «Агроресурс-А» є офіційним дистриб'ютором компанії «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» в Україні.
Відповідач у продовженні графи 33 «Джерело інформації рішення про коригування митної вартості товарів №№UA1100000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року вказав, що лист від 08.02.2021 року містить інформацію щодо цін на чотири види гібридів, вартість яких зазначена без урахування комерційних умов поставки. Також листом передбачено надання ТОВ «Агроресурс-А» спеціальних цін, але умов надання зазначених цін не наведено. Комерційна пропозиція від 10.11.2020 року №PS-20/209 адресного спрямування та також не містить інформацію щодо комерційних умов поставки (Інкотермс, обсягів) відповідно до яких сформована вартість товарів. Дніпровською митницею Держмитслужби зазначено, що інформація зазначена у листах компанії «May Agro Tohumculuk San ve Tic. A.S» документально не підтверджена та належним чином не обґрунтована.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16 (провадження №К/9901/14257/18), неподання декларантом запитуваних митних органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору; при цьому надані документи не містили будь-яких розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості.
Таким чином, обставини, зазначені в оскарженому рішенні, не впливають на визначення митної вартості товару та не могли бути підставою для витребування від декларанта додаткових документів.
За змістом пункту другого частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки під час розгляду справи знайшов підтвердження факт подання декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, а також не встановлено відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то у Дніпровської митниці Держмитслужби не було правових підстав для відмови у митному оформленні товару за митною вартістю заявленою декларантом, тобто за першим методом.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA1100000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року, підлягають задоволенню.
Стосовно посилання представника позивача на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 в частині зазначення у графі 33 про продовження графи 33 у «Висновках», суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів.
Так, затверджена форма рішення про коригування митної вартості товарів містить графу 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовується митним органом для визначення митної вартості». Будь-яких вимог щодо обсягу зазначеної графи затвердженою формою не передбачено
Відповідно до пп.2.1 п.2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовується митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд враховує, що вся інформація має бути зазначена безпосередньо у графі 33 рішення. При цьому Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості не передбачено права долучення до рішення про коригування митної вартості окремих аркушів як продовження графи 33.
Отже, Дніпровською митницею Держмитслужби під час оформлення рішення про коригування митної вартості товарів №UA1100000/2021/000020/2 від 12.02.2021 року не дотримано вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598. Однак, зазначена обставина сама по собі не розцінюється судом як підстава для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2630,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З огляду на пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 року у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, 23.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А» (Замовник) та адвокатом Івановим Олексієм Вікторовичем (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт доручив, а Замовник прийняв на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін по оскарженню рішення Дніпровської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 р. №UA110000/2021/000020/2 .
З огляду на пункт 4.1 розділу 4 зазначеного Договору гонорар Адвокату за надання правової допомоги встановлюється в розмірі 5 250,00 грн.
29.03.2021 року адвокатом Івановим О.В. та ТОВ «Агроресурс-А» складено акт №1 надання послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 23.03.2021 р., з огляду на який сторонами погоджено, що Адвокатом надано послуги (виконано роботу), а Клієнтом прийнято послуги (виконану роботу): опрацювання документів по рішенню Дніпровської митниці Держмитслужби від 12.02.2021 року №UA110000/2021/000020/2, підготовка, направлення позовної заяви з відповідними клопотаннями та додатками (7 годин) на суму 5250 грн.
25.03.2021 року ТОВ «Агроресурс-А» сплачено ОСОБА_1 5 250,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №19 від 25.03.2021 року.
З огляду на критерії реальності витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що відображені в акті №1 надання послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 23.03.2021 р. від 29.03.2021 р. види наданих послуг є достовірними та необхідними, оскільки підлягали вчиненню при зверненні до суду та під час розгляду справи. Окрім того, співвідносячи надані послуги зі з їх обсягом та витраченим часом, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір правничої допомоги відповідає критерію розумності.
Таким чином, надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам частини 5 статті 134 КАС України. При цьому відповідачем відповідно до приписів частини 7 статті 134 КАС України не доведено, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними в розумінні частини 5 статті 134 КАС України.
На підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов'язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 250 грн.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 2630,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5250,00 грн.) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А» (код ЄДРПОУ - 39374096; м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 29м) до Кропивницької митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005668; вул. Лавандова, 27-Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110000/2021/000020/2 від 12 лютого 2021 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А» ( код ЄДРПОУ 39374096) судові витрати в сумі 7880,70 грн (з яких судовий збір - 2630,70 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5250, 00 грн) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005668)
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук