30 вересня 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/2025/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (вул. Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 40108709) про скасування наказу та поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (надалі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 23.02.2022 № 93 о/с про звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Устинівка) відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області рядового поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Устинівка) відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Устинівка) відділення поліції №1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 28.08.2021 року. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 23.02.2022 № 93 о/с, у відповідності до пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», був звільнений зі служби в поліції. Зазначаючи по протиправність наказу від 23.02.2022 № 93 о/с позивач вказує, що фактично підставою для звільнення стало документування факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та складення працівниками поліції адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте відповідним судовим рішення встановлено відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, визначеного зазначеною статтею. Натомість позивач вказує, що постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2022 закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, позивач вказує на численні порушення допущені працівниками поліції під час фіксування події, яка стала підставою для проведення службового розслідування та подальшого видання оскаржуваного наказу про звільнення.
Позивач вказує, що наказ про звільнення становить втручання держави у його приватне життя і має оцінюватися крізь призму дотримання нею наступних критеріїв: 1) чи здійснювалося таке втручання на підставі закону, тобто чи мало втручання правове підґрунтя у національному законодавстві; 2) чи мало втручання у здійснення права легітимну мету; 3) чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.04.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.05.2022р. (т.1а.с.53).
29.04.2022р. відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та вказується, що застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення, є обґрунтованим та підтвердженим висновками службового розслідування, в ході якого знайшов підтвердження факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у свідомому ігноруванні вимог чинного законодавства, Присяги поліцейського та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підірвало авторитет Національної поліції України. Таким чином, на переконання відповідача, позивач своїми діями вчинив проступки несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України (т.1а.с.60-82).
Ухвалою суду від 08.04.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 04.05.2022 (т.1а.с.53).
Ухвалою суду від 04.05.2022 розгляд справи відкладено до 16.05.2022 за клопотанням позивача (т.1а.с.187-189).
Ухвалами суду від 16.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та продовжено підготовче провадження до 24.05.2022 (т.1а.с.206-208).
Ухвалою суду від 24.05.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2022 (т.1а.с.228,229).
14.06.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2022 (т.1а.с.243,244).
30.06.2022 в судовому засіданні продовжено перерву до 06.09.2022 (т.2а.с.7).
В період з 11.07.2022р. по 01.09.2022р. справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
В судовому засіданні призначеному на 06.09.2022 продовжено перерву до 22.09.2022 за клопотанням представника відповідача (т.2а.с.12,13,16).
22.09.2022 в судовому засіданні продовжену перерву до 26.09.2022.
26.09.2022 учасниками справи подано клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як зазначає позивач, він з 14.08.2019 проходив службу в органах Національної поліції України, а з 28.08.2021 на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (смт Устинівка) відділення поліції №1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 23.02.2022 №93о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (т.1а.с.12).
Звільненню з поліції передували наступні події.
Рапортом старшого інспектора відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції Д.Вербового, поданого на ім'я начальника відповідача від 28.12.2021, доведено про необхідність проведення службового розслідування, за фактом керування 26.12.2021 ОСОБА_1 (позивач по справі) транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та складання стосовно останнього ряду адміністративних матеріалів (т.1а.с.90,91).
Підставою складання рапорту стали події, що стались за участю позивача 26.12.2021 в смт. Устинівка.
26.12.2021 о 01.34 до відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що водій автомобіля ЗАЗ Славута реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Ювілейна в смт. Устинівка, ледве не допустив наїзд на заявника та його дитину. Водій вказаного транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Виїзд на вказане повідомлення здійснено нарядом ГРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за результатами реагування на повідомлення ОСОБА_2 склали стосовно ОСОБА_1 адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ОБ № 057644) (т.1а.с.110,111).
Службовими особами ГРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані в якості свідків в судовому засіданні 14.06.2022, підтверджено обставини події, що мали місце 26.12.2021 за участю позивача по справі (т.1.а.с. 241,242) і встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що обставини події, яка відбувалась 26.12.2021, за участі службових осіб ГРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фіксувались цифровою нагрудною відеокамерою поліцейських №DSJX300117_ВА0117, що не заперечується учасниками справи, та зафіксовано копією відеозапису на оптичний диск (т.1а.с.84).
26.12.2021 близько 01.35 на логістичний пристрій із програмним забезпеченням «LІS-M» надійшло повідомлення від мешканця ОСОБА_2 про те, що водій у стані алкогольного сп'яніння автомобіля ЗАЗ «Славута» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Ювілейна в смт Устинівка, ледве не допустив наїзд на заявника та його дитину.
Прибувши на місце події службові особи ГРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановили (що також підтверджується їхніми свідченнями в судовому засіданні 14.06.2022), що ОСОБА_2 почав вказувати на ОСОБА_1 (позивач по справі), як на ту особу, яка керувала автомобілем ЗАЗ «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та ледве не здійснила наїзд на нього та його сина. Крім того, ОСОБА_2 почав вказувати поліцейським, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вимагав провести його огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest».
Досліджуючи в судовому засіданні запис з цифрової нагрудної відеокамери поліцейських №DSJX300117_ВА0117 (часове позначення відео 2021/12/26, епізод_0012, час 1:48:26) позивач сам вказує, що їхав ….(т.1а.с.84).
Натомість згідно запису з цифрової нагрудної відеокамери поліцейських №DSJX300117_ВА0117 (часове позначення відео 2021/12/26, епізод_0012, час 1:57) позивач вже вказує, що не перебувавав за кермом транспортного засобу ЗАЗ «Славута», яким за його свідченнями керував його знайомий на ім'я ОСОБА_5 .
Згідно запису з цифрової нагрудної відеокамери поліцейських №DSJX300117_ВА0117 (часове позначення відео 2021/12/26, епізод_0012, час 2:05) свідчить про те, що за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», спеціальний технічний засіб зафіксував у повітрі, що видихалося ОСОБА_1 наявність алкоголю у кількості 0,65 % проміле, при нормі 0,2% (п. 7 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС, Мінздрав №1452/735 від 09.11.2015), при цьому фіксування показників технічного засобу «Drager Alcotest 6820» здійснювалось у присутності ОСОБА_2 (часове позначення відео 2021/12/26, епізод_0012, час 2:05).
За свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв'язку з незгодою позивача з фіксацією стану алкогольного сп'яніння за допомогою «Drager Alcotest 6820», було здійснено виїзд до стаціонарного лікувального закладу - Долинська центральна лікарня, для огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Але, було з'ясовано, що лікар-нарколог, який має право проводити огляди на встановлення стану сп'яніння та відбирати біологічні зразки знаходиться у відпусті та будь-хто інший в тому числі черговий лікар не має такого права та не мають відповідного сертифікату.
При цьому суд зазначає, що будь-яких інших, фактичних медичних досліджень на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння позивача, в т.ч. і за його ініціативою, не здійснювалось.
Зважаючи на вказані обставини, наказом керівника відповідача від 28.12.2021 №1949 «Про призначення проведення службового розслідування» вирішено створити дисциплінарну комісію (т.1а.с.87,88).
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 26.01.2022р., який затверджено керівником відповідача 26.01.2022р. (т.1а.с.157-180).
Згідно висновків службового розслідування (п.2), за дії що виразилися в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у свідомому ігноруванні вимог чинного законодавства, Присяги поліцейського та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підірвало авторитет Національної поліції України, комісія вважала б за необхідне застосувати до поліцейського сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Устинівка) відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області рядового поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.1а.с.157-179).
При цьому суд зазначає, що з об'єктивних причин під час службового розслідування та затвердження його висновків, посадовими особами відповідача не могло бути прийняте до уваги та враховане постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2022, якою закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, зважаючи на те, що постанова суду датована пізніше ніж затверджено результати службового розслідування.
На підставі висновків службового розслідування керівником відповідача 27.01.2022р. видано наказ №110, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.1а.с.180,181).
23.02.2022р. керівником відповідача видано наказ №93 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т.1а.с.12).
Позивач, не погодившись із застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію».
Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із преамбулою вказаного Закону цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 11, ст. 12, ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
При цьому, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту).
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці (ч. 3 ст. 16 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Частинами 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з ч. 3, ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Згідно з підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Із аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.
Крім того, законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов'язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
В ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та свідчить про свідоме ігноруванні вимог чинного законодавства, Присяги поліцейського та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підірвало авторитет Національної поліції України.
Вказані дії позивача вказують на порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, із змістом якої позивач ознайомлений особисто (т.1а.с.138,139).
Вищевказані обставини повністю підтверджуються оглянутими в ході розгляду справи записами з відео реєстратора №DSJX300117_ВА0117, що не заперечується учасниками справи, та зафіксовано копією відеозапису на оптичний диск (т.1а.с.84)., а також показаннями свідків (т.1а.с.240-242,т.2а.с.22).
Щодо доводів позивача, про необхідність врахування під розгляду справи, висновків Долинського районного суду Кіровоградської області у постанові від 16.03.2022 у справі №403/430/21 за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, якою закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 7, 8 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отже, постанова Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2022 не може мати вирішального значення та бути обов'язковою для застосування Кіровоградським окружним адміністративним судом під час вирішення справи, яка наразі розглядається, оскільки лише підтверджує участь позивача у подіях, які відбулись 26.12.2021, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Щодо інших доводів наведених позивачем у позовній заяв суд зазначає, що згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголосив, що "... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)."
Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у вчиненні дій, що компрометують звання поліцейського, підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Згідно п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Враховуючи правомірність прийнятих наказів, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність відмови в їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, позивачем не доведено протиправність оскаржуваних наказів. При цьому, відповідачем доведено правомірність та законність прийняття наказів, що слугували звільненню позивача із органів поліції.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані накази, відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 242-248, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник