26 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2711/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Соколівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державна установа "Центр пробації", Кропивницький районний відділ №1 філії ДУ "Центр пробації в Кіровоградській області" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
1)визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 19 скликання Соколівської сільської ради від 27.01.2022 №2137 "Про відмову у виділенні коштів на визначення видів оплачуваних суспільно-корисних робіт для порушників на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт та переліку об'єктів для відбування порушниками таких робіт у 2022 році";
2) визнати протиправною бездіяльність Соколівської сільської ради щодо визначення та погодження переліку об'єктів на яких порушники виконують суспільно корисні роботи та видів таких робіт на 2022 рік на території ради із Кропивницьким районним відділом №1 філії ДУ "Центр пробації в Кіровоградській області", не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів та зобов'язати Соколівську сільську раду визначити перелік об'єктів на яких порушники виконують суспільно корисні роботи та види таких робіт на 2022 рік і погодити їх із Кропивницьким районним відділом №1 філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області, передбачити в бюджеті видатки для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості;
3) визнати протиправною бездіяльність Соколівської сільської ради щодо влаштування правопорушника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Кропивницького районного відділу №1 філії ДУ "Центр пробації в Кіровоградській області" та зобов'язати Соколівську сільську раду влаштувати правопорушника ОСОБА_1 на виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанови суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Соколівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог статей 311, 325-1 КУпАП, Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 р. №474/5, за зверненням уповноваженого органу з питань пробації, не визначила види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, та не надіслала їх до уповноваженого органу з питань пробації. Окрім того, позивач вказав, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції виконання покарань, однак у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом як самостійний позивач. Також позивач наголошує на тому, що невиконання Соколівською сільською радою чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави.
Ухвалою суду від 08.06.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.89).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечив з наступних підстав. Представник відповідача зазначає, що висновок прокуратури про те, що статтею 325-3 КУпАП на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно-корисні роботи, та вдів таких робіт є помилковим, оскільки орган місцевого самоврядування в переліку наведеному у статті 325-3 КУпАП відсутній. Відповідно і посилання позивача на те, що на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів також є помилковим, оскільки зі змісту статті 325-3 КУпАП вбачається, що такий обов'язок покладається на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а не на орган місцевого самоврядування. Підтвердженням таких висновків відповідача є і зміст п. 11.5. Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно-корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 19.03.2013 (далі - Порядок), згідно якого уповноважений орган з питань пробації звертається до органів місцевого самоврядування та власників підприємств, установ, організації або уповноважених ними органів щодо погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт. Таким чином, питання погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт з уповноваженим органом з питань пробації, визначено підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком. Натомість Законом України "Про місцеве самоврядування", а саме, пунктом 17 статті 34 визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських рад належить визначення видів безоплатних суспільно-корисних робіт для осіб, яким визначено покарання у вигляді громадських робіт. Враховуючи норми спеціального закону (яким в цьому випадку є Закон України "Про місцеве самоврядування") та відсутність іншого рівнозначного нормативно-правового акту, або нормативно-правового акту вищої законної сили, яким на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт з відповідною їх оплатою, сільська рада вважає рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №2137 від 27.01.2022 року "Про відмову у виділенні коштів на оплату суспільно-корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на 2022 рік" законним. Представник відповідача наголошує на тому, що сільська рада має право, а не обов'язок на власний розсуд, з урахуванням наявності у місцевому бюджеті коштів на оплату таких суспільно-корисних робіт, погоджувати перелік об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт і виділяти для цього кошти з бюджету.
Так, від представників прокуратури та відповідача надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судове засідання здійснювалось в порядку встановленому ч.4 ст.229 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.
Відповідач прийняв рішення від 27.01.2022 №2137 "Про відмову у виділенні коштів на визначення видів оплачуваних суспільно-корисних робіт для порушників на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт та переліку об'єктів для відбування порушниками таких робіт у 2022 році".
Прокурор, встановивши, що відповідачем не забезпечено фінансування видатків на оплату суспільно корисних робіт, звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Частиною 3 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч.ч.1,3,4 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.
Отже, зі змісту даної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
У пункті 4 вказаного Рішення передбачено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Підсумовуючи вищевикладене, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 р. у справі №815/724/15, від 17.10.2019 р. у справі №569/4123/16-а.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Державну установу "Центр пробації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2019 р. №3440/5 (далі за текстом - Положення №3440/5), Державна установа "Центр пробації" є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін'юсту.
Згідно з пп.7, 11 п.1 р.ІІ Положення №3440/5, основними завданнями Центру пробації є: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; забезпечення взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, судами, установами та організаціями, науковими та навчальними закладами з питань реалізації завдань, визначених законодавством про пробацію .
З огляду на пп.9 п.1 р.ІІІ Положення №3440/5, Центр пробації виконує такі функції: здійснює організаційне та методичне забезпечення діяльності уповноважених органів з питань пробації щодо: виконання певних видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; проведення соціально-виховної роботи із засудженими, до яких застосовано пробацію; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі на певний строк, до звільнення.
Пунктом 1 розділу І Положення про філію Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області, затвердженим наказом Державної установи "Центр пробації" від 10.12.2020 р. №741/ОД-20 (далі за текстом - Положення), філія Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області є підрозділом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань. Не пов'язаних з позбавленням волі, та пробації у межах адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно з п.2 р.І Положення філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи та безпосередньо підпорядковується Державній установі "Центр пробації". Філія здійснює частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій .
Суд враховує, що Положенням про Державну установу "Центр пробації" та Положенням про філію Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області не передбачено повноважень щодо звернення до суду із позовними заявами до органів місцевого самоврядування про зобов'язання вчинити певні дії.
Також суд вважає доведеним, що вирішення питання щодо визначення та погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт охоплюється сферою інтересів держави.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що керівник Кропивницької окружної прокуратури наділений правом звернення до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" від 07.12.2017 р. №2234-VIII запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.
Відповідно до ст.311 КУпАП, суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.
Суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Згідно зі ст.325-1 КУпАП, постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
Статтею 325-3 КУпАП установлено, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається: погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; контроль за виконанням порушниками призначених їм робіт; своєчасне повідомлення органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт; ведення обліку та інформування органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про кількість відпрацьованих порушником годин; нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 р. №474/5 затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (далі за тестом - Порядок №474/5).
Пунктами 11.1, 11.2, 11.5 Порядку №474/5 передбачено, що виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування. Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запит (додаток 1) до органів місцевого самоврядування щодо визначення видів суспільно корисних робіт та переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть такі роботи.
З огляду на п.12.1 Порядку №474/5, при виконанні постанов суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються, зокрема, погодження з власниками підприємств переліку об'єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.
Пунктом 13.15 Порядку №474/5 визначено, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об'єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду видає порушнику направлення (додаток 22) на один з цих об'єктів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що суспільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину.
Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості.
На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до статті 325-1 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що вимогами чинного законодавства на орган місцевого самоврядування покладений лише обов'язок із визначення переліку об'єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об'єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи.
Однак, якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв'язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини 1 статті 38 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі за текстом - Закон №280), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.
При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.
Статтею 4 Закону №280, серед основних принципів місцевого самоврядування визначено принцип поєднання місцевих і державних інтересів.
Викладене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду наведеними у постановах від 29.04.2020 р. у справі №620/2001/19, від 06.08.2020 р. у справі №520/5706/19, від 11.02.2021 р. №340/300/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що невчинення відповідачем дій щодо вирішення питань про погодження переліку об'єктів порушники відбуватимуть покарання, та видів суспільно корисних робіт на 2022 рік є протиправною бездіяльністю, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Соколівської сільської ради щодо визначення та погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт на 2022 рік на території ради із Кропивницьким районним відділом №1 філії Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області та зобов'язання Соколівської сільської ради визначити перелік об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та види таких робіт на 2022 рік і погодити їх із Кропивницьким районним відділом №1 філії Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області, підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів та зобов'язання передбачити в бюджеті видатки для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості, є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідне рішення приймається лише за умови визначення об'єктом, на якому порушники відбуватимуть покарання, саме Соколівську сільську раду.
Беручи до уваги, що Соколівською сільською радою допущено протиправну бездіяльність та не вирішено питання про визначення та погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт на 2022 рік, то рішення сьомої сесії дев'ятого скликання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №2137 від 27.01.2022 р. "Про відмову у виділенні коштів на оплату суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на 2022 рік" прийнято передчасно без урахування того, чи буде Соколівська сільська рада визначена об'єктом, на якому порушники відбуватимуть покарання, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 1 частини четвертої статті 40 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2649/5 (далі - Типове положення), уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та пробації.
Згідно абзаців 15, 17 розділу ІІ Типового положення до основних завдань та функцій органу пробації належать: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; визначення спільно з органами місцевого самоврядування видів громадських робіт, суспільно корисних робіт та переліку об'єктів, на яких вони виконуються.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд виходить із такого.
Суспільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину.
Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості.
На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже, відповідно до статті 325-1 КУпАП, кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що вимогами чинного законодавства на орган місцевого самоврядування покладений лише обов'язок із визначення переліку об'єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об'єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи.
Однак якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв'язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.
При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.
Статтею 4 Закону №280/97-ВР, серед основних принципів місцевого самоврядування визначено принцип поєднання місцевих і державних інтересів.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року (справа №620/2001/19), від 06 серпня 2020 року (справа №520/5706/19) та від 11 лютого 2021 року (справа №340/300/19).
Відповідно до 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також бере до уваги, що відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що не вчинення відповідачем дій щодо вирішення питання по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням третьої особи та не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, є протиправною бездіяльністю, яка може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.
В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі прокурор є суб'єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII та ч.3 ст.53 КАС України, а тому, враховуючи, що витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Отже з метою захисту прав та інтересів дітей та забезпечення примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів боржниками позов прокурора слід частково задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 19 скликання Соколівської сільської ради від 27.01.2022 №2137 "Про відмову у виділенні коштів на визначення видів оплачуваних суспільно-корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт та переліку об'єктів для відбування порушниками таких робіт у 2022 році”.
Визнати протиправною бездіяльність Соколівської сільської ради щодо визначення та погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи та видів таких робіт на 2022 рік на території ради із Кропивницьким районним відділом №1 філії ДУ "Центр пробації в Кіровоградській області".
Зобов'язати Соколівську сільську раду визначити перелік об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи та види таких робіт на 2022 рік та погодити їх з Кропивницьким районним відділом №1 філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко