про закриття провадження у справі
29 вересня 2022 року 320/5859/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку та виплати з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового її розміру 85% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з відсоткового її розміру 85% сум грошового забезпечення, з 01.04.2019.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №640/4498/19, зокрема, зобов'язано пенсійний орган провести перерахунок його пенсії з 01.01.2018 з урахуванням основного її розміру 85% від суми грошового забезпечення, однак отримавши у січні 2022 року розрахунок пенійних виплат по своїй пенсійній справі, позивач дізнався, що у січні 2022 року його пенсія була перерахована та її основний розмір знов становить 70% грошового забезпечення.
Позивач вважає, що своїми діями пенсійний орган проявив протиправну бездіяльність, оскільки за результатом розгляду його заяви, відмовив у зміні основного розміру його пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що пенсійним органом в межах чинного законодавства правомірно перераховано пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, оскільки на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії 01.01.2022 встановлений максимальний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років позивача по пенсійній справі 1001007689 станом на 01.12.2017 основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 85% грошового забезпечення.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, 21.02.2018 КМУ прийняв Постанову № 103, якою вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262.
На виконання зазначених нормативних актів пенсія позивача була перерахована з 01.01.2018, основний розмір пенсії становив 70% грошового забезпечення.
25.09.2018 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив з 01.01.2018 провести перерахунок та доплату до пенсії з включенням зазначених ним додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 85%.
Листом від 05.11.2018 №3253/Л-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило про правильність перерахунку і виплати пенсії, пославшись на положення постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 і від 13.02.2008 №45. Додатково повідомив про засто-сування ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено максимальний розмір пенсії 70%.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №640/4498/19 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного її розміру 85% від суми грошового забезпечення у розмірі 15330 грн.
Зобов'язаноГоловне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою ним пенсією і пенсією, перерахованою на підставі цього рішення суду, починаючи з 01.01.2018 по дату, що передує даті рішення суду у цій справі.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року повернуто особі, яка її подала.
На виконання зазначеного судового рішення пенсійним органом було, зокрема, перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 з урахуванням основного її розміру 85% від суми грошового забезпечення, однак у подальшому під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2022 основний розмір його пенсії знов становив 70% грошового забезпечення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є оцінка бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку відсоткового розміру грошового забезпечення позивача виходячи з відсоткового її розміру 85% сум грошового забезпечення, а підставою позову - невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №640/4498/19, яке набрало законної сили.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 Кас України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №640/4498/19), яким відповідача зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного її розміру 85% від суми грошового забезпечення.
Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими статті 382 та 383 КАС України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення або визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статей 382 або 383 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення чи визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80980007).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 640/4498/19, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження в адміністративній справі закрити.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.