м. Вінниця
30 вересня 2022 р. Справа № 120/9093/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002273201, №002283201 від 03.08.2020 року та № 0057620705 від 30.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.07.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ № 2111 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС, з 14 липня 2020, терміном 10 діб, за період з 01.04.2020. Також, 31.05.2021 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ № 1669к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС, з 01 червня 2021, терміном 10 діб, за період з 01.01.2019.
За результатами такої перевірки складено акт від 15.07.2020 за № 114/32/3297716685 та акт від 09.06.2021 за № 000566, якими встановлено порушення товариством вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та вимог пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
В подальшому на підставі зазначеного акта відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач з рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними з огляду на те, що фактичні перевірки проведені контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Позивач звертає увагу, що в наказах на перевірку зазначено лише посилання на норми, які регулюють питання призначення фактичної перевірки. Водночас відсутня будь-яка інформація про можливі порушення позивачем вимог законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. На думку позивача, підставою для прийняття наказів мала слугувати певна фактична підстава, яка вказувала на наявність ймовірних порушень зі сторони позивача податкового законодавства, що відповідач повинен був відобразити у тексті наказу. При цьому позивач вважає, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати лише номер та підпункт статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий підпункт містить декілька підстав для проведення перевірки. Свою позицію позивач підтверджує правовими позиціями Верховного Суду.
Також позивач наголошує, що перевірка платника податків, в тому числі фактична, може бути призначена контролюючим органом не у будь-якому випадку з мотивів наявності компетенції на проведення перевірки, а виключно за умов дотриманням вимог чинного законодавства. Інакше порушуватиметься принцип правової визначеності, який вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, а від органів державної влади - обов'язок діяти в якомога послідовніший та коректнішний спосіб.
Таким чином, позивач вважає неправомірними рішення та дії відповідача щодо призначення та проведення фактичної перевірки товариства. Відтак просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті за їх результатами податкові повідомлення-рішення від №0002273201, №002283201 від 03.08.2020 року та № 0057620705 від 30.06.2021.
Ухвалою від 12.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 10.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначено, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002273201 та №002283201 від 03.08.2020 року (клопотання про поновлення строку звернення до суду) буде розглянуто та вирішено під час розгляду справи.
30.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні з підстави, передбаченої пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактичною підставою для прийняття рішення про проведення перевірки слугував лист ДПС України №11958/7/99-00-07-05-03-07 від 26.05.2021, відповідно до якого головним управлінням ДПС в областях та м. Києві Державною податковою службою України з метою забезпечення контролю за обігом пального, попередження випадків ухилення від сплати податків та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №162-р доручено організувати та провести фактичні перевірки місць роздрібної торгівлі пальним.
Відповідач стверджує, що відповідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України перевірка призначається у разі наявності та/або отриманні в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, на думку відповідача, оскаржувані рішення є правомірними, прийняті в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) здійснос свою діяльність за КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним". Фактичне місце провадження господарської діяльності позивача - газова АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивач є платником акцизного податку з роздрібної торгівлі пальним.
13.07.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та Законів України від 19.12.1995 № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", від 06.07.1995 № 265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанови Правління НБУ України від 29.12.2017 № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, видано наказ №2111 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 под. номер - НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС, з 14 липня 2020 року, терміном 10 діб, за період, що перевіряється з 01.04.2020 року.
13.07.2020 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГДРІ відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Вінницькій області Якимець Ю.С. та ОСОБА_2 видано направлення на перевірку за № 1536 та № 1537.
14.07.2020 вказані посадові особи провели фактичну перевірку позивача за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС.
15.07.2020 за результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було складено акт №114/32/ НОМЕР_1 .
У пп. 3 п. 3.1. Акта перевірки вказано, що під час перевірки встановлено порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 та пп.230.1.3 п.230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення №002283201 від 03.08.2020 та на підставі п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 1281.3 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40000 грн (сорок тисяч гривень) та № 0002273201 від 03.08.2020 та на підставі п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 1281.3 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 54000 (п'ятдесят чотири тисячі гривень).
Також, 31.05.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 № 035/95BP "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 №1775-ІI, постанов Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанов Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637 та №0148 вх. 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Пpo бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись статтею 20, ла підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2. 80.25 пункту 80.2 статті 80 на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-V1, (лист ДПС України № 11958/7/99-00-07-05-03-07 від 26.05.2021), видано наказ №1669к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 под. номер - НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС, з 01 червня 2021 року, терміном 10 діб, за період, що перевіряється з 01.01.2019 року.
13.07.2021 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області Діброві І та ОСОБА_3 видано направлення на перевірку за № 2156 та № 2157.
01.06.2021 вказані посадові особи провели фактичну перевірку позивача за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , газова АЗС.
09.06.2021 за результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було складено акт №000566.
У пп. 2 п. 3. Акта перевірки вказано, що під час перевірки встановлено порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI.
На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0057620705 від 30.06.2021 та на підставі п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 1281.1 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 50000 грн (п'ятдесят тисяч гривень).
Не погодившись з правомірністю прийнятих рішень та діями контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки, позивач звернулася до суду.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд в першу чергу надає оцінку доводам відповідача щодо пропуску строку на звернення до суду позивачем в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002273201 та №002283201 від 03.08.2020 року.
Позивач просить суд поновити строк звернення до суду, з підстав запровадження комплексу обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу частини 1 статті 121 КАС, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено на усій території України карантин.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, під час дії карантину строки звернення до адміністративного суду, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із п. 8 роз'яснення Верховного Суду у складі Цивільного касаційного суду "Щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину" якщо процесуальний строк почав перебіг до 12.03.2020, то його тривалість дорівнює кількості днів строку, визначеного законом, які пройшли до 12.03.2020 + період карантину + кількість днів строку, які залишились від визначеного законом строку.
Відтак, оскільки закінчення шестимісячного строку звернення до суду за даними позовними вимогами припало у період дії карантину передбаченого Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 та Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а строк звернення до суду поновленню.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).
При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.07.2020 № 2111 та від 31.05.2021 №1669к зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних умов для його застосування щодо зазначеного платника податків.
Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.
Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до вимог пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, застосованого відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, у наказах від 13.07.2020 № 2111 та від 31.05.2021 №1669к відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 , але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.
Крім того, судом встановлено що, наказ від 31.05.2021 №1669к винесений також на підставі листа Державної податкової служби України від 26.05.2021 № 11958/7/99-00-07-05-03-07, з якого вбачається, що Державною податковою службою України з метою забезпечення контролю за обігом пального, упередження випадків ухилення від сплати податків та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 162-р проведено розрахунок мінімальних витрат на організацію та здійснення роздрібної торгівлі пальним на одній АЗС (АГЗС, АГЗП, тощо), та визначено їх на рівні 21,1 тис. гривень. Проведеним ДПС аналізом сум виторгів РРО суб'єктів господарювання за місцями роздрібної торгівлі пальним (січень-квітень 2021 року) виявлено 594 об'єкти роздрібної торгівлі, де виторг від продажу пального та отриманий дохід менший за мінімальні витрати на утримання такого об'єкту, що у свого чергу свідчить про високу ймовірність реалізації необлікованого пального без застосування РРО, тіньового обігу готівки та ухилення від сплати податків. Враховуючи вищевикладене, та на виконання п. 10 Плану заходів щодо недопущення ухилення від сплати податків зборів суб'єктами господарювання, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 162-р, зобов'язано територіальні органи ДПС організувати та провести фактичні перевірки місць роздрібної торгівлі пальним за адресами, зазначеними у додатку 1 до цього листа.
Проте посилань того, що саме позивачем здійснюється реалізація необлікованого пального без застосування РРО та тіньовий обіг готівки, задля ухилення від сплати податків, даний лист не містить.
Наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності суб'єктів господарювання, яка не вказує на будь-які порушення законодавства, зокрема і позивачем, при цьому у листі ДПС України навіть не посилалася на норми права, які можливо порушені платниками податків.
Тому, суд погоджується з доводами позивача та вказує на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення Товариством вимог законодавства. Як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача у відповідності до пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України (службові записки, доповідні, податкова інформація, звернення державних органів щодо порушення тощо, які б могли свідчити про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на відповідача).
У відзиві на позовну заяву зазначається, що фактична перевірка ФОП проводилась у зв'язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, як це передбачено підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Разом з тим суд зауважує, що за змістом вказаних норм підставою для проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків то це лише додатково свідчить про неправомірність наказів, оскільки у них міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Водночас відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету їх проведення.
Крім того, доводи відповідача в цій частині також спростовуються змістом самих наказів про проведення фактичної перевірки позивача, що перевірка проводиться "з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України".
Також суд враховує, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230 ст. 230 ПК України, яке, зокрема, полягало у відсутності встановленого обладнання рівнемірів-лічильників, а також за використання витратоміра-лічильника на АГЗП без повірки (документа не надано).
Наведеним додатково спростовуються твердження відповідача про правомірність проведення фактичної перевірки позивача без посилання у наказі на перевірку про наявну у контролюючого органу інформацію, що свідчить про можливе порушення платником податків вимог законодавства, оскільки аналіз норми пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якою керувався відповідач для призначення перевірки позивача, дає змогу дійти висновку, що фактична перевірка платника податків з питань обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками може проводитися виключно у разі наявності та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства з цього питання.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказах ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.07.2020 № 2111 та від 31.05.2021 №1669к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.
При цьому враховуються висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 120/1431/20 та від 02.02.2021 у справі № 120/3771/20-а.
Так, у постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов'язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.
Суд враховує, що єдність судової практики найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
При вирішенні справи суд також керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпцію правомірності рішень платника податків.
Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.
Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).
У зв'язку з цим суд вважає, що тлумачення положень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у спосіб, на якому наголошує відповідач, тобто якщо вважати, що фактична перевірка може бути призначена контролюючим органом лише з посиланням на вказану підставу та без вказівки на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства, то в такому разі, на думку суду, це може свідчити про недотримання вищезазначеного податкового принципу та порушення конвенційних гарантій.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що накази від 13.07.2020 № 2111 та від 31.05.2021 №1669к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 не можуть вважатися правомірним, оскільки з їх змісту неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Вінницькій області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу. Окрім того, в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 призводять до відсутності правових наслідків такої. Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області №0002273201, №002283201 від 03.08.2020 року та № 0057620705 від 30.06.2021 визнаються протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійну підставу для їх скасування, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18, та не вдається до оцінки зафіксованого перевіркою порушення вимог законодавства по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1440 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0002273201, №002283201 від 03.08.2020 року та № 0057620705 від 30.06.2021.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1440 грн (одна тисяча чотириста сорок гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя Мультян Марина Бондівна