м. Вінниця
28 вересня 2022 р. Справа № 120/3936/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Лука-Мелешківську сільської ради щодо не внесення змін в Генеральний план села Майдан-Чапельський, якими виключити земельну ділянку з кадастровим номером 0520684906:03:007:0181 із меж прибережної захисної смуги;
- зобов'язати Лука-Мелешківську сільську раду внести зміни до існуючого Генерального плану села Майдан-Чапельський, якими виключити земельну ділянку за кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 із меж прибережної захисної смуги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з проханням виготовити викопіювання земельної ділянки кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 з метою подальшого звернення в Управління містобудування та архітектури для розроблення будівельного паспорту відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Однак, отримавши викопіювання з плану зонування с. Майдан-Чапельський було виявлено, що ділянка за кадастровим 0520684906:03:001:0181, яка належить йому з 08.05.2007 на праві власності за цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» була віднесена до Прибережної захисної смуги.
Тому, 20.10.2021 звернувся до відповідача з клопотанням щодо внесення змін у Генеральний план села Майдан-Чапельський. Проте, станом на 14.05.2022 жодного рішення щодо внесення змін в Генеральний план села Майдан-Чапельський щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 із меж прибережної захисної смуги прийнято не було. Тому вважаючи пратиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 23.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
10.06.2022 на виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно якої відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема зазначає, що обов'язковою підставою для внесення змін до містобудівної документації (в тому числі генерального плану) є обгрунтування необхідності внесення таких змін та їх параметри відповідним уповноваженим органом містобудування. Проте доказів проведення містобудівного моніторингу з метою визначення необхідності та параметрів внесення змін до генерального плану села Майдан Чапельський позивачем не надано.
Також зазначив, що згідно до п. 26 вказаного Порядку підставами для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до генерального плану населеного пункту є: 1) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо його розроблення передбачено у комплексному плані; 2) відсутність генерального плану населеного пункту, якшо територія територіальної громадив ключає лише територію населеного пункту і розроблення комплексного плану не передбачено; 3) рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду звіту про містобудівний моніторинг реалізації генерального плану населеного пункту, який містить пропозицію щодо внесення змін до генерального плану; 4) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо ініціювання внесення змін до генерального плану населеного пункту через виникнення державної необхідності, якщо це рішення містить положення щодо забезпечення фінансування розроблення зазначених змін. Проте, позивачем не доведено, наявність жодної з передбачених Порядком підстав для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до генерального плану населеного пункту ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому вказує, що факт наявності у позивача земельної ділянки з цільовим призначенням, що не узгоджується із положення генерального плану не може бути самостійною підставою для внесення змін до існуючого генерального плану без наявності звіту про про містобудівний моніторинг реалізації генерального плану населеного пункту, який би містив пропозицію щодо внесення змін до генерального плану.
21.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частини 5 статті 250 КАС України).
Відповідно до статті 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Лука-Мелешківського сільського голови із заявою про внесення змін до генерального плану села Майдан Чапельський. Заяву мотивував тим, що він являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згідно даних генерального плану села Майдан Чапельський, його земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, що не дає йому змоги побудувати будинок. До заяви ОСОБА_1 додав копію державного акту серії ЯБ №951404 від 08.05.2007, згідно якого ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки кадастровий номер 0520684906:03:001:0181, площею 0,1600 га та копію викопіювання з місцем розташування земельної ділянки.
29.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Лука-Мелешківського сільського голови із заявою щодо надання роз'яснення з яких причин належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 віднесено до прибережної захисної смуги, коли у власність він ії отримав в травні 2008 року, а генеральний план села Майдан Чапельський затверджено в 2015 році.
Листом від 01.02.2022 № 52-12/61 виконавчий комітет Лука-Мелешківської сільської ради повідомив ОСОБА_1 , що вирішення порушеного позивачем питання потребує внесення змін до картографічної основи генерального плану села Майдан Чапельський, однак бюджетом Лука-Мелешківської сільської ради фінансування таких робіт в 2022 році не передбачено.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не прийняття жодного рішення щодо внесення змін в Генеральний план села Майдан-Чапельський, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень статті 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами статті 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частинами 1, 2 статті 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
У відповідності до частини 4 статті 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
У статті 90 Земельного кодексу України встановлені права власників земельних ділянок, згідно якої власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; самостійно господарювати на землі та ін.
Статтею 328 цього Кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
За статтями 18-20 Земельного кодексу України цільове призначення земельної ділянки визначається у відповідності до категорії земель, серед яких виділяють, у тому числі, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №951404, виданого 08.05.2007, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1600 га, з кадастровим номером 0520684906:03:001:0181, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Так, згідно Генерального плану села Майдан Чапельський, належна позивачеві земельна ділянка належить до прибережної захисної смуги, де будівництво садибних житлових будинків з присадибними ділянками не передбачено.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка належать позивачеві, вона має цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Враховуючи викладене, віднесення належної позивачеві на праві приватної власності земельної ділянки до прибережної захисної смуги, що забороняє капітальне будівництво, порушує його право приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтеею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», одним із основних принципів ведення державного земельного кадастру є об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі.
Стаття 20 вказаного Закону встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру. У відповідності до цієї статті, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
За приписами статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Суд зазначає, що в даному випадку містобудівна документація не відповідає відомостям Державного земельного кадастру.
Згідно частин 2, 3 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється, зокрема, з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території.
Відтак, виходячи із вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміни до генерального плану міста, повинні вноситися за умови повного врахування попереднього генерального плану та іншої містобудівної документації, що була розроблена з урахуванням функціонального призначення окремої території, існуючої інфраструктури, потреб населення та інших факторів.
На підставі викладеного, суд зазначає про обов'язок відповідача враховувати цільове призначення земельної ділянки при розроблені генерального плану міста, що в даному випадку зроблено не було.
Більше того, суд зауважує, що у листі № 02-12/61 від 01.02.2022 фактично не заперечує щодо внесення змін до Генерального плану, та зазначає, що відомості про неї повині були бути враховані ще у 2015 році при розроблені плану та що вирішення питання потребує внесення змін до існуючої картографічної основи Генерального плану, в той же час зазначає, що бюджетом Лука-Мелешківської сільської ради такі роботи у 2022 році не передбачені.
Тобто фактично підставою для відмови у внесені змін до генерального плану села слугувало те, що бюджетом Лука-Мелешківської сільської ради роботи щодо внесення змін до Генерального плану села Майдан Чапельський у 2022 році не передбачені.
Положеннями статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З цього приводу, суд звертає увагу, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права ініціювати перед сільською радою питання щодо внесення змін до Генерального плану села, адже віднесення належної йому на праві приватної власності земельної ділянки до прибережної захисної смуги, порушує його право приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем під час розгляду справи доведено порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, у своє чергу відповідач не навів належних обґрунтувань бездіяльності, яка виразилася у не внесенні змін в Генеральний план села Майдан-Чапельський.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Лука-Мелешківську сільської ради щодо не внесення змін в Генеральний план села Майдан-Чапельський шляхом виключення земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:007:0181 із меж прибережної захисної смуги.
Зобов'язати Лука-Мелешківську сільську раду внести зміни до існуючого Генерального плану села Майдан-Чапельський, якими виключити належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 0520684906:03:001:0181 із меж прибережної захисної смуги.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, 2а, с. Лука-Мелешківська, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04329856)
Суддя Мультян Марина Бондівна