П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2022 р.м. ОдесаСправа № 522/10724/22
Суддя в суді І інстанції Домусчі Л.В. Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі Ісмієвій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 серпня 2022 року, у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України,-
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до суду з позовом про примусове видворення за межі території України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2022 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позивних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність видворення апелянта за межі України, так як апелянт постійно проживає в Україні, перебуває у шлюбі з громадянином України, а також перебуває у стані вагітності.
Тому, апелянт вважає, що його видворення за межі України порушить його право на повагу до сімейного життя, а також права його родини, члени якої є громадянами України.
В свою чергу, міграційним органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як відповідач є іноземцем, який не має законних підстав для перебування на території України, а також порушує вимоги міграційного законодавства України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2022 року під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів співробітниками Тернопільского відділу № 1 УДМС у Тернопільській області виявлено громадянку Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
При цьому, УДМС у Тернопільській області встановлено, що громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на території України знаходиться незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.
Тому, УДМС у Тернопільській області прийнято рішення від 06 травня 2022 року № 33 про примусове повернення в країну походження громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 та зобов'язано її покинути територію України у термін до 21 травня 2022 року.
При цьому, рішення від 06 травня 2022 року № 33 про примусове повернення відповідачем не оскаржено та у встановлений термін самостійно відповідачем не виконано.
В свою чергу, 17 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно виявлено в Україні співробітниками ГУ ДМС в Одеській області.
Під час додаткової перевірки наявних документів, у відповідача виявлено паспорт громадянки Республіки Узбекистан.
Тому, міграційним органом подано до суду даний адміністративний позов про примусове видворення іноземця за межі території України.
За наслідком з'ясування обставин у даній адміністративній справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач не має законних підстав для перебування в Україні та порушує законодавство України, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України
Згідно ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Колегією суддів встановлено, що міграційний орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом про примусове видворення за межі території України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень вбачається, що ОСОБА_1 не має законних підстав для перебування в Україні.
При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, після отримання рішення міграційного органу про примусове повернення в країну походження, відповідач його не оскаржив та не виконав у встановлений строк.
В свою чергу, відповідач продовжив перебувати на території України без законних підстав, чим продовжив порушувати законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Між тим, як вбачається з вищевикладених положень законодавства, порушення іноземцем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є достатньою підставою для примусового повернення іноземця в країну походження.
В даному випадку, факт порушення міграційного законодавства відповідачем, зокрема, встановлений постановою ДМС України про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД № 008742 від 17 серпня 2022 року, якою на відповідача накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог міграційного органу у даній справі.
В свою чергу, щодо доводів апеляційної скарги відповідача про можливе порушення його прав та прав його родини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що він перебуває у шлюбі з громадянином України та очікує на народження дитини.
Проте, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт укладення шлюбу з громадянином Україні не є самостійною підставою для легалізації перебування такого іноземця на території України, так як чинним законодавством встановлено спеціальну процедуру такої легалізації.
Між тим, як зазначалось вище та вбачається із зібраних матеріалів у справі, позивачем не вчинялось жодних дій для легалізації свого перебування в Україні.
З іншого боку, колегія суддів критично відноситься до наданих апелянтом пояснень про свою вагітність, так як такі пояснення містять суперечності та не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Тому, керуючись ст.ст. 272, 288, 308, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.