П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2022 р.м. ОдесаСправа № 400/10466/21
Суддя в суді І інстанції Брагар В.С. Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнання протиправними дії щодо невиконання рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року; зобов'язання нарахувати з 07 липня 2021 року та протягом життя виплачувати пенсію відповідно до вимог ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 3 рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; стягнення відповідно до вимог ч. 4 рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року завданої позивачу шкоди, з урахуванням компенсаційних витрат, у сумі 841 528,88 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також 2 групу інвалідності, а тому, після прийняття 07 квітня 2021 року Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)/2021 він отримав право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, а також право на отримання компенсації завданої йому шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 групу інвалідності та отримує пенсію на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату пенсії з 07 квітня 2021 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
В свою чергу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено позивачу у проведені перерахунку та виплаті пенсії у відповідному розмірі.
Не погоджуючись із отриманою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин у даній адміністративній справі, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивач не має права на проведення спірного перерахунку пенсії та на отримання спірної компенсації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції ЗУ № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції ЗУ № 76-VIII від 28 грудня 2014 року), умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції ЗУ № 1584-IX від 29 червня 2021 року), в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманою позивачем відмови у перерахунку його пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В даному випадку, позивач вважає, що після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 він має право на отримання пенсії у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказаним Рішенням Конституційного Суду України врегульовано строк та спосіб його виконання та передбачено, що ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив Верховній Раді України про необхідність протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Крім того, Конституційним Судом України встановлено, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції ЗУ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР.
Тобто, Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, а тому до вказаної дати діяла редакція ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка не передбачала перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
В даному випадку, умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком було неприведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України.
Водночас, 29 червня 2021 року Верховною Радою України, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, прийнято ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року, згідно якого ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції.
Тому, враховуючи факт прийняття зазначеного Закону, з метою приведення у відповідність до Конституції України Верховною Радою України нормативного регулювання питання визначення мінімальних розмірів пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, що призначаються за Законом, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за вказаних обставин відсутні підстави для застосування норми ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, зазначені законодавці зміни є чинними, Конституційним Судом України не визнавались неконституційними, а тому вони мають виконуватись пенсійним органом при обрахуванні розміру пенсії позивача.
Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внесеними до законодавства змінами, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пунктом 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії ч. 3 ст. 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ.
В даному випадку, аналізуючи вищевикладені приписи Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що він може мати право на відшкодування шкоди, якої він зазнав внаслідок дії зазначеної норми права, яку визнано неконституційною.
Між тим, звертаючись з даним позовом до суду щодо нарахування та виплати шкоди, починаючи з 01 січня 2015 року, а також визначаючи відповідачем по вказаній вимозі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, позивачем не зазначено, яким саме чином дії/бездіяльність вказаного суб'єкта владних повноважень завдали йому шкоди, з урахуванням тієї обставини, що в спірний період Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виплачувало позивачу 8 мінімальних пенсій за віком, керуючись чинною на той час редакціє Закону.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії неконституційної редакції ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не розроблено.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в даному випадку не може бути належним відповідачем по даній вимозі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами про відшкодування завданої шкоди, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для залишення позовних вимог у цій частині без задоволення.
При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.