28 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/5442/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі №160/5442/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.04.2022р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови при звільненні капітана поліції ОСОБА_1 начальника відділу реагування патрульної поліції Синельниківського районного управління поліції, у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки, протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки у розмірі 39178,8 грн.;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки по день фактичного розрахунку в розмірі 50272,13 грн (п'ятдесят тисяч двісті сімдесят дві гривень 13 копійок);
- у разі непроведення Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області розрахунків з позивачем до розгляду справи, здійснити розрахунок середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку по день винесення рішення у справі, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні позивача з лав поліції, у наказі не зазначено відомості про всі невикористані дні щорічних чергових оплачуваних відпусток за час проходження позивачем служби, і відповідно не були виплачені. Проте відповідно довідки відповідача від 18.01.2022, , відпустки у 2020 році позивачем використано не повністю: залишок невикористаної щорічної основної відпустки - 5 діб, додаткової - 15 діб; у 2021 році не використано: щорічна основна - 30 діб, додаткова - 15 діб.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови при звільненні капітана поліції ОСОБА_1 , начальника відділу реагування патрульної поліції Синельниківського районного управління поліції, у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки у розмірі 39178,8 грн. (тридцять дев'ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 80 копійок).
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39178,8грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, а саме не враховано норми Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, яким передбачено виплата компенсації поліцейськім які звільняються за невикористані відпустки у році звільнення, а тому нарахування та виплату компенсації за 2020 та 2021 рок є безпідставними. Також невірно суд здійснив обрахунок середнього грошового забезпечення, до якого не враховуються одноразові виплати.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звільнився з органів поліції 17.01.2022р.
25.01.2022, 14.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо причин невиплати компенсації за невикористані відпустки та невиплати додаткової доплати за грудень 2020 та за березень-грудень 2021 відповідно до Постанови КМУ №375 від 29.04.2020.
Відповідно до довідки від 18.01.2022, виданої заступником начальника СКЗ Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відпустки у 2020 році позивачем використано не повністю: залишок невикористаної щорічної основної відпустки - 5 діб, додаткової - 15 діб; у 2021 році не використано: щорічна основна - 30 діб, додаткова - 15 діб.
У довідці від 28.01.2022 №20/10-401 вказано, що компенсація за невикористану відпустку попередніх років не передбачена законодавством, посилаючись на ч.10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.01.2022 позивача повідомлено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується у наказі про звільнення. Згідно наказу №59 о/с від 17.01.2022 ГУНП невикористана частина щорічної відпустки за 2022 рік за фактично відпрацьований час складає: основної - о діб, додаткової - 0 діб.
18.02.2022 відповідачем розглянуто звернення адвоката позивача від 14.02.2022 та надано відповідь, у якій зазначено наступне:
- ГУНП не має законних підстав для нарахування і виплати компенсації за невикористані відпустки у 2020 та 2021 роках;
- щодо додаткової доплати: доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевого бюджетів; перелік поліцейських, яким встановлюється доплата, визначається начальником ГУНП; з 01.12.2020 по 10.12.2020 ОСОБА_1 не встановлювалась доплатами наказами ГУНП, у зв'язку з тим, що у зазначений період він перебував на лікарняному; за період з 11.12.2020 по 31.12.2020 та за період з 18.02.2021 по 31.12.2021 відповідні бюджетні асигнування на виплату додаткової виплати грошового забезпечення не надходили.
У листі від 22.02.2022 відповідачем вказано аналогічну інформацію, подану листом від 18.02.2022.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо невиплаті при звільненні у день звільнення компенсації за невикористані відпустки. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Позивач не оскаржив рішення суду.
Відповідач оскаржив судове рішення в частині задоволених позовних вимог, а отже судове рішення переглядається в частині оскарження.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення, доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Закон України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, наведені норми законодавства, дають підстави для висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
Суд першої інстанції встановив, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав невикористані 65 днів чергової відпустки: 20 діб (5 діб щорічної основної та 15 діб додаткової) - 2020р. та 45 діб (30 діб щорічної основної та 15 діб додаткової) - 2021р.
При звільненні компенсацію не отримав.
За цих обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним частини означених відпусток, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.
Проте суд першої інстанції припустився помили при обрахунку одноденного розміру грошового забезпечення для заявлених вимог, оскільки в даному випадку необхідно застосовувати спеціальну норму - абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260.
Так матеріали справи містять довідку щодо одноденного грошового забезпечення позивача на час звільнення, відповідно до вказаних абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, який складає 404,25грн. (а.с. 48)
Таким чином, сума компенсації за невикористані відпустки у кількості 65 діб (за 2020 та 2021 роки) складає 26276,25грн (65*404,25), що підлягає компенсації.
Також відповідно до численних висновків Верховного Суду - постанови від 21.10.2021 у справі № 640/14764/20, від 11.08.2021 у справі №640/9375/20, від 18.11.2021 у справі № 600/1071/20-а, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Період затримки повного розрахунку при звільненні позивача становить з 19.01.2022 року по дату прийняття судового рішення - 24.05.2022 включно.
Спеціальними нормами не встановлено порядку обрахунку такої компенсації, а отже судом першої інстанції вірно така розрахована, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).
Постановою КМУ 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зазначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Із пункту 5 цього Порядку убачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).
Період затримки розрахунку при звільненні з 19.01.2022 року по 24.05.2022 становить 90 робочих днів.
Так, позивача звільнено Наказом від 17.01.2022, тому та для розрахунку взято листопад та грудень 2021,а не грудень 2021 - січень 2022. Відповідно до Довідки №944 від 31.01.2022 загальні сума грошового забезпечення за листопад - 29760,96грн, за грудень - 18520,88грн. Загальна кількість робочих днів у листопаді (22) та грудні (22) - 44 дні. Отже, середня заробітна плата за день 1100,26 грн ((26760,96+18520,88)/44).
Отже, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 99023,4 грн. (1100,26грн х 90 робочих днів).
Проте суд визначаючи суму визначаючи суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача та зменшуючи її розмір, врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Доводи відповідача щодо у сумах грошового забезпечення позивача, взяті судом, у листопаді і грудні 2021р. наявні виплати, які не належать включати до обрахунку не підтверджені доказами та спростовані самою довідкою №944 від 31.01.2022.
Враховуючи зазначене, апеляційна карга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід змінити в частині суми стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Змінити абзац 3 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №160/5442/22, виклавши його в наступні редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 та 2021 роки у розмірі 26276,25грн (двадцять шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 25 копійок).»
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №160/5442/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак