ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2022 року м. Київ № 640/20427/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про відвід судді Каракашьяна С.К. в адміністративний справі
за позовомОСОБА_1
до третя особа:Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області Бєлов Віталій Володимирович
провизнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участі третьої особи: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/20427/20, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. (суддя Каракашьян С.К.)
В подальшому, від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№03-14/89151/22 від 27.09.2022) про відвід судді Каракашьяна С.К. у справі №640/20427/20.
На обґрунтування заявлено відводу заявник зазначає про незгоду з прийнятою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2022 у справі №640/20427/20, якою повернуто без розгляду клопотання позивача від 01.09.2022 (вх.№01-14/77986/22). Вказаним, на переконання заявника, суддя проявляє свою упередженість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року заяву про відвід судді Каракашьяна С.К. визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншому складу суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Так, статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Положеннями ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Так, суд зауважує, що оводи представника позивача щодо відмови у задоволенні клопотання позивача, зокрема про забезпечення доказів, про витребування доказів, залучення третіх осіб, залучення співвідповідача - не становлять підстав для відводу головуючого у справі.
Необґрунтованими, безпідставними, передчасними та такими, що не відповідають приписам ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку суду, є твердження представника позивача щодо того, що «наслідки розгляду справи є в достатній мірі передбачуваними для сторони позивача».
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
У висновку N 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
При розгляді заяви представника позивача суд встановив, що підставою для заявлення відводу головуючому у судовому засіданні стало суб'єктивне ставлення позивача до судді- доповідача з приводу вирішення питання про відкриття провадження у справі, при цьому, заявник не надав суду жодних доказів, які б могли викликати сумнів у неупередженості та необ'єктивності головуючого судді.
При цьому, суд зазначає, що з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу, однак можуть бути предметом апеляційного перегляду рішення по суті повністю або частково, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Каракашьяна С.К.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Каракашьяна С.К.від розгляду адміністративної справи № 640/20427/20 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Качур