ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
30 вересня 2022 року м. Київ № 640/16003/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомАрбітражного керуючого ОСОБА_1
до треті особиМіністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) Національний банк України
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) третя особа: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (79000, м. Львів, площа Маркіяна Шашкевича, буд. 1), Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12 вересня 2022 року №113/09/22, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 04.08.2022 №1641. Так, заявник зауважує, що станом на дату подачі даної заяви ОСОБА_1 призначено арбітражним керуючим/ліквідатором у дев'яти справах про банкрутство. Отже, у разі реалізації оскаржуваного наказу, господарські суди будуть змушені здійснювати заходи із метою заміни позивача, як арбітражного керуючого/розпорядника у вказаних вище справах, на іншого арбітражного керуючого/розпорядника. Крім того, зазначає, що оскаржуване рішення, порушує право позивача на працю, а також зачіпає права третіх осіб, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача.
Вирішуючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд бере до уваги наступне.
Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Наведене в сукупності свідчить про те, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:
- очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
- доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд наголошує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такої правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 1740/2484/18.
Судом встановлено, що Міністерством юстиції України прийнято наказ №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
Так, заявник зауважує, що станом на дату подачі даної заяви ОСОБА_1 призначено арбітражним керуючим у таких справах:
- ліквідатор ПАТ “Харківський канатний завод” - справа № 6-19/81-10, що підтверджується постановою Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 року у справі №Б-19/81-10;
- ліквідатор ПрАТ “Росава” - справа № 911/2498/18, що підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2020 року;
- ліквідатор СТОВ “Бондарівське” - справа № 906/1154/20, що підтверджується постановою Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р.;
- ліквідатор ТОВ “Фірма “Союз-Віктан” ЛТД” - справа 44/735-6-49/113-6, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від “28” січня 2021 р.;
- розпорядник майна ТОВ “Конкорд” - справа № 902/90/21, що підтверджується ухвалою Господарського суд Вінницької області від "03" березня 2021 р.;
- ліквідатор ТОВ “Дніпрометалсервісгруп” - справа № 910/17873/20, що підтверджується постановою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 р.;
- ліквідатор ТОВ “АНК” - справа № 905/960/20, що підтверджується постановою Господарського суду Донецької області від 06.04.2021 р.;
- ліквідатор ТОВ “ТРАНСБУД-КОМПАНІ” - справа № 910/25715/15, що підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2021 року;
- розпорядник майна ТОВ “Укрекорен” - справа №№910/6550/22, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 р.
В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що прийняття оскаржуваного наказу призведе до неможливості виконання позивачем вказаних вище повноважень та необхідність в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові арбітражні керуючі в порядку, визначеному законодавством, а скасування тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого.
Крім того, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник посилається на наявність очевидних ознак протиправності прийнятих відповідачами рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що, на його переконання, порушує його права, свободи та інтереси. Наголошено на тому, що факт застосування дисциплінарного стягнення до нього безпосередньо впливає на його професійну діяльність і приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності та іншої діяльності заявника, безумовно впливає на його репутацію, як арбітражного керуючого. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів заявника.
Відтак, заявник вважає, що рішення відповідачів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є таким, що обмежує заявника у можливостях здійснення незалежної професійної діяльності та отримання винагороди за дану діяльність.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вже було зазначено судом, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В свою чергу, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Діяльність арбітражного керуючого регулюється Кодексом України з питань банкрутства.
Відповідно до статті 1 цього Кодексу, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Згідно з положеннями частин 3,4 статті 27 Кодексу України з питань банкрутства діяльність арбітражного керуючого припиняється з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення його діяльності; рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
З врахуванням положень Кодексу України з питань банкрутства наказ Міністерства юстиції України може призвести до позбавлення позивача права здійснювати повноваження ліквідатора у дев'яти справах, зокрема, про банкрутство та розпорядника майна боржника. Дія спірного наказу може бути підставою для заміни арбітражного керуючого під час вирішення відповідних клопотань та заяв у судових засіданнях, реалізації майна, погашення вимог кредиторів, що в свою чергу унеможливить відновлення таких прав позивача на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, з метою захисту яких він звернеться до суду, або захист цих прав та інтересів стане неможливим після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі або для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
На переконання суду, у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявнику, що суттєво ускладнить їх відновлення, що свідчить про відповідність вказаних обставин меті застосування правового інституту забезпечення позову та співмірність й адекватність заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
При цьому, суд наголошує на тому, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, натомість, спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі, а невжиття таких заходів, очевидно може призвести до того, що для відновлення захисту прав, свобод та інтересів заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -
1. Заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/16003/22 зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 року по застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
3. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, у строк до 30 вересня 2025 року.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є арбітражний керуючий ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а боржником - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. а також не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя І.П. Васильченко