ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2022 року м. Київ № 640/5717/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368, ел. пошта - kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 19.05.2003 по 14.04.2004, з 15.04.2004 року по 18.01.2005, з 19.01.2005 по 06.04.2010, з 21.04.2010 по 13.03.2015, з 17.03.2015 по 18.11.2021, починаючи з моменту звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 19.05.2003 по 14.04.2004, з 15.04.2004 по 18.01.2005, з 19.01.2005 по 06.04.2010, з 21.04.2010 по 13.03.2015, з 17.03.2015 по 18.11.2021, починаючи з моменту звернення за перерахунком пенсії , а саме з 01.12.2021.
В якості підстав позову зазначено, що пенсійним органом не враховано пільгового стажу позивача в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/5717/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідачем у відзиві вказано, що пенсія за віком з 01.01.2004 і по даний час розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 10.07.2003 № 1110-IV) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділення) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СШД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Для обчислення розміру пенсії та визначення коефіцієнту страхового стажу, страховий стаж до 01.01.2004 зараховується за даними трудової книжки з урахуванням пільгового обчислення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 з урахуванням норм ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними персоніфікованого обліку пропорційно сплаченим страховим внескам.
Згідно матеріалів електронної пенсійної справи та наданих довідок страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 24 роки 1 місяць 6 днів. Позивача повідомлено листом від 12.01.2022, що для отримання грошової допомоги відповідно до розділу XV пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рекомендовано надати уточнюючі довідки за періоди роботи: 01.08.1985 - 24.07.1986; 12.01.1988 - 01.01.1989; 02.01.1989 - 06.01.1991; 19.05.2003 - 31.12.2003; 01.01.2004 - 14.04.2004; 19.01.2005 - 31.03.2009; 01.04.2009 - 30.04.2009; 01.05.2009 - 31.05.2009; 01.06.2009 - 20.11.2009; 01.12.2009 - 31.03.2010; 01.04.2010 - 06.04.2010. За таких обставин, відповідач вважає, що підстави для зарахування трудових періодів в подвійному розмірі відсутні.
У відповіді на відзив позивач наголошує, що пенсійним органом ігноруються правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17. Окрім того, враховуючи те, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає пільгові умови права на пенсію за віком, слід дійти висновку про наявність у відповідача обов'язку зарахувати вказаний стаж роботи позивача у подвійному розмірі. Аналогічну правову позицію підтримує Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 640/25919/19 та П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.10.2021 у справі № 420/9648/21.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з 01.12.2021.
Позивачу призначена пенсія з урахуванням загального стажу роботи 54 роки 7 місяців 4 днів.
Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати його пенсію з урахуванням кратності стажу відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 19.05.2003 на підставі довідок від 24.09.2021 № 061/203/05/04/832, від 18.11.2021 № 3686/02, від 23.09.2021 № 44, від 24.01.2022 № 7, від 24.01.2022 № 6.
Листом від 12.01.2022 № 2600-0308-8/5046 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомлено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СШД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, до 01.01.2004 зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
До стажу роботи у подвійному розмірі, згідно наданих довідок від 09.09.2021 № 061/203/06-01/715, від 20.09.2021 №072/869/05/612 (дві), від 23.09.2021 № 44, від 24.09.2021 № 601/203/05/04/832 та від 18.11.2021 № 3686/02 зараховано лише період з 07.01.1991 по 09.04.2001 та з 12.04.2001 по 03.04.2003.
Згідно матеріалів справи та наданих довідок страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 24 роки 1 місяць 6 днів.
Позивач, вважаючи, що має право на зарахування стажу роботи в подвійному розмірі, не погоджується з відмовою пенсійного органу у перерахунку пенсії та звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
При цьому, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV), який згідно з преамбулою розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Тобто, з 01.01.2004 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Пунктом 16 наведеного розділу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
У свою чергу, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
У розділі 2 «Охорона здоров'я» Переліку № 909 визначено, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працював у періоди:
з 19.05.2003 по 14.04.2004 на посаді нарколога Центральної районної поліклініки в Деснянському районі міста Києва;
з 15.04.2004 по 18.01.2005 на посаді лікаря психіатра-нарколога Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5;
з 19.01.2005 по 06.04.2010 на посаді лікаря нарколога Центральної районної поліклініки в Деснянському районі міста Києва;
з 21.04.2010 по 13.09.2015 на посаді лікаря психіатра Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2;
з 17.03.2015 по 18.11.2021 на посаді лікаря психіатра, лікаря нарколога Олександрівськові клінічної лікарні м. Києва.
Факт роботи у вищезазначені періоди на вказаних посадах не є спірним та визнається відповідачем про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії.
Втім, пенсійний орган зарахував у подвійному розмірі стаж роботи позивача лише до 01.01.2004 та зазначив, що для зарахування у подвійному розмірі стажу роботи з 01.01.2004 відсутні законні підстави.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з пункту 3 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Водночас, оскільки нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права за вислугою років, відтак наявні підстави для зарахування позивачу стажу роботи після 01.01.2004 у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 689/872/17 від 04 грудня 2019 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням протиправно здійснено позивачу розрахунок трудового (страхового) стажу у закладах, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в одинарному розмірі.
З огляду на той факт, що спірні періоди роботи зараховані відповідачем до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, проте всупереч вищевикладених вимог не обраховані в подвійному розмірі, без надання жодних пояснень вказаного, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням до стажу період роботи позивача з 19.05.2003 по 14.04.2004, з 15.04.2004 року по 18.01.2005, з 19.01.2005 по 06.04.2010, з 21.04.2010 по 13.03.2015, з 17.03.2015 по 18.11.2021 в подвійному розмірі.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи з 19.05.2003 по 14.04.2004, з 15.04.2004 року по 18.01.2005, з 19.01.2005 по 06.04.2010, з 21.04.2010 по 13.03.2015, з 17.03.2015 по 18.11.2021, починаючи з моменту звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2021.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за періоди роботи з 19.05.2003 по 14.04.2004, з 15.04.2004 по 18.01.2005, з 19.01.2005 по 06.04.2010, з 21.04.2010 по 13.03.2015, з 17.03.2015 по 18.11.2021, починаючи з моменту звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2021.
4. Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя К.С. Пащенко