справа№380/7313/22
29 вересня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 3 рішення X сесії восьмого скликання Городоцької міської ради від 22.06.2021 № 2201 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 " та п. 4 даного рішення в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
Ухвалою судді від 16.05.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 25.07.2022 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до оскарженого пункту 3 рішення Городоцької міської ради від 22.07.2021 затверджено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки в розмірі 113519,00 грн. Відповідно до п. 4 оскарженого рішення, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва. Проте, станом на сьогоднішній день розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки позивачу не надсилалось та надано не було. Вважає, що рішення відповідача (оскаржений п. 3 та частково п. 4 рішення Городоцької міської ради від 22.07.2021) щодо затвердження розрахунку втрат с/г виробництва та зобов'язання позивача - відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва не відповідають вимогам чинного законодавства, є неправомірними та підлягають до визнання протиправними та скасування. Так, відповідно до ст. 207 ЗКУ обов'язковою передумовою для відшкодування втрат є встановлення факту вилучення (викупу) земель. Вважає, що зобов'язання Городоцькою міською радою позивача щодо необхідності відшкодування втрат при зміні цільового призначення земельної ділянки, яка на момент зміни цільового призначення позивачем використовується на підставі права користування (оренди) і дана земельна ділянка не вилучалась (не викуплялась), - безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права. Чинне законодавство не передбачає обов'язку відшкодування втрат у даному випадку.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що пунктом 3 оскарженого рішення затверджено розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 113519,00 грн, розрахованого відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 «Про розмір та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». Відповідно до Висновку про ґрунтовий покрив та розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, що перебуває в оренді позивача, цільове призначення якої змінюється « 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (далі - Висновок) загальний розмір втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки становить 113519,00 грн. Тому, у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу, затверджений розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 113519,00 грн, який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Розглянувши заяву ФОН ОСОБА_1 від 07.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки, проект землеустрою, який розроблено ФОН ОСОБА_2 , керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законами України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про оренду землі», статтями 12, 19, 20, 83, 93, 116. 120, 122, 125, 1.26, 186 Земельного кодексу України, враховуючи відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Городоцька міська рада прийняла рішення від 22.07.2021 № 2201 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 »
Відповідно до вказаного рішення міська рада вирішила:
1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.
2. Змінити цільове призначення земельної ділянки площею 1,0882 га (кадастровий номер - 4620910100:17:000:0008), яка розташована по АДРЕСА_1 на території Городоцької міської ради Львівського (Городоцького) району Львівської області, що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_1 (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 25.05.2009; номер запису про право (в державному реєстрі прав) 42867946), з « 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення» на « 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».
3. Затвердити розрахунок втрати сільськогосподарського виробництва земельної ділянки зазначеної в п.2 цього рішення в розмірі 113519,00 грн.
4. ФОП ОСОБА_1 в двомісячний термін відшкодувати затверджені втрати сільськогосподарського виробництва та забезпечити використання землі з дотриманням вимог земельного законодавства України.
5. Переукласти з ФОП ОСОБА_1 терміном на 37 (тридцять сім) років договір оренди на земельну ділянку зазначену у п. 2 цього рішення із врахуванням зміненого цільовою призначення земельної ділянки, та встановити річну орендну плату за використання цієї земельної ділянки, у розмірі 6 % від іі нормальної грошової оцінки.
6. ФОП ОСОБА_1 :
- забезпечити здійснення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку;
- використовувати земельну ділянку за її цільовим призначення відповідно до вимог законодавства, умов договору оренди;
- забезпечити своєчасне проведення (оновлення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки із врахуванням зміненого цільового призначення.
Вважаючи, п. 3, 4 вказаного рішення протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та передбачає, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно з частиною другою статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України цієї статті зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об'єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища.
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок визначення втрат регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17.11.1997 № 1279 (далі - Постанова № 1279).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1279 відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.
Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій».
Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до заяви, на підставі якої було винесено оскаржуване рішення, цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 4620910100:17:000:0008, площею 1,0882 га) було змінено із земель сільськогосподарського призначення, а саме «Для іншого сільськогосподарського призначення» (01.13), на землі житлової та громадської забудови, а саме «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (03.15).
При цьому, статтею 208 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, для створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, для будівництва та обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для лісорозведення, у разі використання земельних ділянок для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю.
Від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва звільняються також фізичні та юридичні особи у разі зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з віднесенням їх до земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, здійснення заходів з консервації земель.
Отже, згідно з положеннями статті 208 Земельного кодексу України, позивач не відноситься до категорії осіб, які можуть бути звільнені від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що, в свою чергу, свідчить про правомірність оскаржених пунктів 3, 4 рішення Городоцької міської ради від 22.06.2021 № 2201 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 "
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 29.09.2022.
Суддя Кедик М.В.