30 вересня 2022 року Київ № 320/13511/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 532 009, 48 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, яка в добровільному порядку не сплачена. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію вказаної ухвали надіслано учасникам справи, зокрема, позивачу засобами електронної пошти, яка отримана ним 09.11.2021, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка отримана 16.11.2021, про що свідчать наявні письмові докази.
16.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд зупинити провадження у справі для примирення сторін, а в разі відмови позивача в примиренні відмовити в позові про стягнення податкового боргу, так як це загрожує екологічною катастрофою для 1878 мешканців селища. Зазначив, що ДЖЕП «Дослідницьке» неодноразово звертався до Головного управління ДПС у Київській області зважити на все вищезазначене та дійти до примирення з подальшою реструктуризацію боргу. Відповіді на звернення про реструктуризацію боргу не надходило.
08.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до інформаційних баз даних ДПС за ДЖЕП «Дослідницьке» (ЄДРПОУ 20579580) обліковується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі - 532 009, 48 грн. Заборгованість у відповідача виникла по податку на додану вартість за період з квітня 2020 по липень 2021 року на загальну суму 532 009, 48 грн. Відповідно до інформаційних даних ДПС податкові декларації з податку на додану вартість у ДЖЕП «Дослідницьке» подавались в електронному вигляді, а відтак являються узгодженими і оскарженню в адміністративному і судовому порядку не підлягають. Податковий борг відповідач не сплачує, тому позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
24.12.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд реструктуризувати борг в сумі 532 009, 48 грн. на строк не менше 5 років. Стягнення всієї суми боргу в даний момент призведе до знищення підприємства та загрози виникнення екологічної катастрофи для 1878 жителів селища.
Ухвалою від 30.09.2022 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі для примирення сторін.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Державне житлово-експлуатаційне підприємство «Дослідницьке» (місцезнаходження: 08654, Київська обл., Васильківський район, смт Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 20579580) зареєстроване в якості юридичної особи 21.04.2003, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідач взятий на облік в якості платника податків та станом на день розгляду справи судом перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області.
Судом встановлено, що відповідач має податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 532 009, 48 грн. Заборгованість у відповідача виникла по податку на додану вартість за період із квітня 2020 по липень 2021 року на загальну суму 532 009, 48 грн.
Так, судом встановлено, що відповідачем до ГУ ДПС у Київській області було подано:
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9110054669 (квітень 2020) від 19.05.2020 на суму 9 068, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9139635683 (травень 2020) від 18.06.2020 на суму 43 745, 00 грн.;
- уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9226855684 (липень 2020) від 10.09.2020 на суму 2, 00 грн.;
- уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9228192275 (липень 2020) за 01.07.2020 на суму 68, 00 грн.;
- уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9228192275 (липень 2020) від 11.09.2020 на суму 2, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9306542818 (жовтень 2020) від 20.11.2020 на суму 20 014, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9339423344 (листопад 2020) від 20.12.2020 на суму 46 003, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9369566338 (грудень 2020) від 19.01.2021 на суму 54 209, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість №9031198553 (січень 2021) від 21.02.2021 на суму 28 761, 00 грн.;
- податкову декларацію № 9057672500 з податку на додану вартість (лютий 2021) від 20.03.2021 на суму 43 341, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9091303034 (березень 2021) від 20.04.2021 на суму 38 515, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9132111882 (квітень 2021) від 20.05.2021 на суму 47 166, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9165655514 (травень 2021) від 22.06.2021 на суму 33 640, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9197741236 (червень 2021) від 19.07.2021 на суму 37 468, 00 грн.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість № 9237724874 (липень 2021) від 18.08.2021 на суму 55 168, 00 грн.
У встановлені строки, податок на додану вартість у сумі 457 170, 00 грн. самостійно задекларований платником податків у вказаних податкових деклараціях відповідачем до бюджету не сплачено.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Глави 7 Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422), нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючим органом від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання визначеного у податковому повідомлені-рішенні згідно з ПК України.
Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Глави 12, Розділу II ПК України), здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 2 Розділу 7 Порядку № 422, у разі погашення суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, зокрема при поданні платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань тощо, нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Глави 2 Порядку № 422, після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними Главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачеві відповідно до статті 129 ПК України в автоматичному режимі нараховано пеню на загальну суму - 74 839, 48 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку суми заборгованості у розмірі 532 009, 48 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з вимогами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із матеріалів справи слідує, що контролюючим органом направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу від 06.04.2010 № 1/135, яка отримана відповідачем 06.04.2010 та другу податкову вимогу від 11.05.2010 № 2/199, яка отримана 11.05.2010.
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов'язанням відповідач суду не надав.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Згідно з вимогами пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Щодо посилань відповідача на розгляд Київським окружним адміністративним судом справи № 320/4819/20, суд зазначає таке.
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/4819/20 за адміністративним позовом ГУ ДПС у Київській області до ДЖЕП «Дослідницьке» про стягнення податкового боргу у сумі 1 031 550, 05 грн.
Податковий борг у відповідача по справі № 320/4819/20 виник на підставі самостійно поданих декларацій в електронному вигляді по податку на додану вартість за період: квітень 2017 - лютий 2020 років на загальну суму 776 059, 00 грн.; донарахованих штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню (далі - ППР) № 0022645105 від 17.09.2018 на суму 67 254, 87 грн. та ППР № 0039145705 від 10.09.2019 на суму 8 578, 07 грн., пені, яка нарахована в автоматичному режимі відповідно до пунктів 129.1, 129.2 статті 129 ПК України за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на загальну суму 179 658, 11 грн.
Позовні вимоги по справі № 320/4819/20 не увійшли до стягнення податкового боргу по справі № 320/13511/21, адже податковий борг по справі № 320/13511/21 виник на підставі самостійно задекларованих та несплачених податкових зобов'язань за період: квітень 2020 - липень 2021 років.
Отже доводи відповідача, щодо справи № 320/4819/20 є безпідставними.
Щодо клопотання відповідача про реструктуризацію боргу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
У той же час, суд враховує, що підпунктом 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України надано право контролюючим органам здійснювати відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Так, статтею 100 ПК України визначені умови та підстави розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.
Відповідно до норм цієї статті розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені (пункт 100.1 статті 100 ПК України).
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (пункт 100.2 статті 100 ПК України).
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4 статті 100 ПК України).
Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 ПК України).
Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті (пункт 100.8 статті 100 ПК України).
Отже чинним законодавством України передбачено два самостійних правових інститути: інститут відстрочення виконання судового рішення, яке здійснюється з підстав та за умов, передбачених статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України та інститут розстрочення податкового боргу платника податків, яке здійснюється з підстав та за умов, передбачених статтею 100 ПК України. Інститут реструктуризації податкового боргу Кодексом адміністративного судочинства України не передбачений.
Оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачена можливість розгляду судом питання про реструктуризацію боргу, у задоволення клопотання відповідача про реструктуризацію боргу слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що суму заборгованості у розмірі 532 009, 48 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус А) задовольнити повністю.
Стягнути з Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» (код ЄДРПОУ: 20579580; місцезнаходження: 08654, Київська обл., Васильківський район, смт Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 6) кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 532 009, 48 грн. (п'ятсот тридцять дві тисячі дев'ять гривень 48 копійок) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.