29 вересня 2022 року Київ № 320/8623/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивач просив суд скасувати постанову про накладення штрафу від 16.06.2021 № 64828328 складену та підписану головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.Г.
Суд ухвалою від 11.08.2021 позов разом із усіма доданими до нього документами повернув на підставі пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 скасовано ухвалу від 11.08.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ця справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 12.05.2022 та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду 02.09.2022 було визначено суддю Шевченко А.В., що підтверджено протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено постанову ВП № 64828328 від 16.06.2021 про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн., оскільки державний виконавець не взяв до уваги те, що пенсійним органом було повідомлено про часткове виконання рішення суду в межах його компетенції. З урахуванням викладеного вважає, що постанова відповідача суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача в установлений судом строк відзиву на позовну заяву з невідомих для суду причин не надійшло, натомість 20.09.2022 надійшли витребувані судом копії матеріалів спірного виконавчого провадження.
Враховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк без поважних причин не скористався, у відповідності до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20, що набрало законної сили 23.12.2020, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 498 від 05.03.2020, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок розміру призначеної у 1998 році пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134, починаючи з 13 грудня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19.01.2021 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/2922/20.
Постановою державного виконавця від 16.03.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 25.03.2021 № 1000-0903-7/31484 (зареєстрований відповідачем за вх. № 3742 від 30.03.2021) повідомило відповідача про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20 та зазначило, що рішення суду було виконано шляхом здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру призначеної у 1998 році пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, починаючи з 13.12.2019.
Щодо вимоги позивача ( ОСОБА_1 ) про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зазначив, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.
Зазначено також, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-ХІІ «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 16 380, 00 грн.
На даний час розмір пенсії становить 17 690, 00 грн.
Сума доплати по перерахунку за період з 19.12.2019 по 31.01.2021 становить 138 165, 18 грн.
У вказаному листі зазначено, що виплати пенсії можуть бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Зазначено також, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виконало рішення суду в межах покладених на нього зобов'язань та в межах повноважень відповідно до норм чинного законодавства, а погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.
У вказаному листі позивач просив закінчити виконавче провадження № 64828328 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
До листа було додано копію розпорядження про перерахунок пенсії та копію довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії.
Судом встановлено, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вимогу виконавця від 09.04.2021 № 64828328/4, в якій вимагав з метою виконання рішення суду надати в триденний термін довідку Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, зазначену в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020.
На виконання цієї вимоги позивачем надано відповідачу копію довідки Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, що підтверджено листом позивача від 15.04.2021 № 1000-0903-5/38146 (зареєстрований відповідачем за вх. № 4832 від 20.04.2021).
16.06.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.І. у виконавчому провадженні ВП № 64828328 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 5100, 00 грн., яка скерована в адресу позивача та отримана останнім. Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови було зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
У силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом із тим, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно із частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VІІІ, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частинами другою та третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно із частиною першою статті 75 Закону № 1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У позовній заяві позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виконало рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2922/20 шляхом здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру призначеної у 1998 році пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, починаючи з 13.12.2019, що підтверджено розпорядженням про здійснення перерахунку пенсії від 12.01.2021.
Щодо вимоги позивача ( ОСОБА_1 ) про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її граничного розміру, суд у рішенні від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20 зазначив, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.
Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 16 380, 00 грн. На час подання позивачем відповідачу листа від 25.03.2021 № 1000-0903-7/31484 розмір пенсії становить 17 690, 00 грн.
Сума доплати по перерахунку за період з 19.12.2019 по 31.01.2021 становить 138 165, 18 грн.
Позивач стверджував, що рішення суду ним було виконано в межах покладених на нього зобов'язань та в межах повноважень відповідно до норм чинного законодавства, а погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.
У той же час, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі № 360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У вказаному листі від 25.03.2021 № 1000-0903-7/31484 позивач просив закінчити виконавче провадження № 64828328 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 320/2922/20 було встановлено для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення від 08.10.2020 в адміністративній справі № 320/2922/20 із наданням суду доказів, що підтверджують виконання судового рішення до 15.04.2021.
15.04.2021 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання рішення суду у справі № 320/2922/20.
У цьому звіті було зазначено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 виконано пенсійним органом згідно чинного законодавства. Після проведеного перерахунку з 13.12.2019 розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 склав - 32 355, 29 грн., виходячи з 90% розміру грошового забезпечення вказаного у довідці прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, що підтверджується копією розпорядження про здійснення перерахунку пенсії від 12.01.2021.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 320/2922/20, судом прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та констатовано про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20.
Зі змісту ухвали від 07.06.2021 у справі № 320/2922/20, що є різновидом судового рішення, що набрало законної сили 07.06.2021 судом установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 адміністративний позов задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок розміру призначеної у 1998 році пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 № 18/134, починаючи з 13.12.2019.
Із доданих пенсійним органом документів убачається, що ОСОБА_1 з 13.12.2019 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з 90 % від заробітної плати, основний розмір пенсії склав 32 355, 29 грн.
Водночас, зі змісту поданих документів вбачається, що перераховану ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 32 355, 29 грн. з 13.12.2019 обмежено максимальним розміром пенсії 16 380, 00 грн.
Суд у межах справи № 320/2922/20 зауважував, що задовольняючи адміністративний позов частково, суд у рішенні зазначив, що вимога про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром є передчасною, оскільки спір у цій частині фактично не існує та відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено.
Тобто, обставини обмеження пенсії максимальним розміром, не були предметом дослідження при розгляді справи № 320/2922/20, і, щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень вчинити дії, не наводились відповідні висновки.
З огляду на встановлені обставини та матеріали справи № 320/2922/20, суд констатував, що відповідачем належним чином виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20, а тому поданий Головним управлінням ПФУ у Київській області звіт про його виконання підлягає прийняттю.
У силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із поданих до суду копій матеріалів виконавчого провадження судом установлено, що 26.07.2021 державним виконавцем у межах виконавчого провадження винесено постанову ВП № 64828328 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, під час розгляду цієї справи судом не встановлено факту невиконання з боку позивача рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 320/2922/20, що є підставою для скасування постанови про накладення штрафу від 16.06.2021 № 64828328 складену та підписану головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.Г.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішення.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Правом на подання відзиву відповідач також не скористався.
У підсумку з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 16.06.2021 № 64828328, а відтак уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 2784 від 29.07.2021.
Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2270, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Оскільки у спірних правовідносинах позивач не здійснював щодо відповідача передбачені законом владні управлінські функції, положення частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в цьому випадку не застосовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення штрафу від 16.06.2021 № 64828328 складену та підписану головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Л.Г.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) судовий збір у розмірі 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 43315602; місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого (Виборзька), буд. 32).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.