30 вересня 2022 рокум. Ужгород№ 260/3085/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, -
25 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправну бездіяльність Головне Управління пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати заборгованості по пенсії в розмірі 61769,20 гривень; 2) стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області на його користь заборгованість по пенсії в розмірі 61769, 20 гривень.
30 серпня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 19 вересня 2022 року пенсійну справу ОСОБА_1 .
07 вересня 2022 року відповідачем надано суду оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року справа № 260/6413/21 задоволено позовну заяву до відповідача та зобов'язано останнього здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату мого основного розміру на підставі виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач у березні 2022 року рішення суду виконав та здійснив перерахунок пенсії за оновленою довідку про розмір грошового забезпечення з 01.04.2019 року. Внаслідок перерахунку пенсії у відповідача перед ним виникла заборгованість у розмірі 61769,20 гривень. Він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити заборгованість у розмірі 61769,20 гривень. Відповідач відповіддю не заперечив щодо заборгованості, однак зазначив, що її виплата буде проведена після виділення коштів відповідно до Закону України « Про Державний бюджет України». Вважаючи такі дії неправомірними, позивач звернувся до суду.
13 вересня 2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки на виконання вказаного судового рішення у справі № 260/6413/21 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу. У свою чергу, заборгованість за період з 01 квітня 2019 р. по 31 березня 2022 р. в сумі 61769,20 грн. облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Поряд із цим зазначають, що органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань. При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Таким чином, Головне управління ПФУ в Закарпатській області, як відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства. Невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 05 грудня 1996 року.
18 січня 2022 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 17 лютого 2022 року, по справі № 260/6413/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру ОСОБА_1 на підставі виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
08 серпня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області листом № 2532-3020/П-02/8-0700/22 повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/6413/21 від 18.01.2022 року нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.04.2019 року по 31.03.2022 року в сумі 61769,20 грн. Нараховані на виконання рішень суду кошти, виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Також повідомляють, що станом на сьогодні, коштів з Державного бюджету на погашення заборгованості за рішеннями судів, які надійшли у 2021 році, не виділялось. Таким чином, враховуючи вищенаведене, зазначена сума боргу у розмірі 61769,20 грн буде виплачена після виділення коштів із Державного бюджету України на такі цілі.
Не погодившись із такими діями відповідача щодо виплати 61 769,20 грн після надходження коштів з Державного бюджету України, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Першим абзацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу цих норм видно, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/6413/21, яке набрало законної сили 17 лютого 2022 року, відповідно до якого здійснено перерахунок пенсії позивача, а заборгованість за минулий час у сумі 61 769,20 грн до цих пір йому не виплачена.
Тобто, предметом спору в цій справі є виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 260/6413/21 шляхом стягнення заборгованості з пенсійних виплат на вказану суму.
Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання пенсійного органу, відповідно до рішень Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/6413/21, виплатити позивачу певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовило б виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 р. у справі № 520/11829/17, від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/5234/19.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль