15 вересня 2022 рокум. Ужгород№ 260/4138/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - не з'явився;
представника відповідача - Гусєв О.О.;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (пл. Ш.Петефі, буд.14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008) про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов від 28.08.2021 ВП №52529917 та від 31.08.2021 ВП №66653244.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.08.2016 року, на примусове виконання судового рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.04.2016 року по справі №308/1940/13-ц, було видано виконавчий лист. Постановою від 05 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження, а 28 серпня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа закінчено. Постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме провадження. Позивач зазначає, що з огляду на те, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника, а також на те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, оскільки виконавче провадження закінчено у зв'язку з подачею заяви про закінчення виконавчого провадження, відтак можна дійти висновку про відсутність підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору та пред'явлення її до виконання. Враховуючи викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, однак, 30.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивач - ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, а також підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, згідно вказаної заяви представник позивача - Шпуганич В.П. просить суд врахувати те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2021 року виконавчий лист виданий 12.08.2016 року по справі №308/1940/13-ц визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 136).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, вказавши на те, що на виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження АСВП №52529917 з примусового виконання виконавчого листа №308/19401/13-ц виданого 12.08.2016 року Ужгородським міськрайонним судом. 28.08.2021 року державним виконавцем у відповідності до п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” по АСВП №52529917 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також, 28.08.2021 року по виконавчому провадженні АСВП №5259917 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Представник відповідача наголошував, що чинним законодавством України, зокрема правовими нормами, які передбачають випадки, в яких не стягується виконавчий збір, відсутнє посилання, що виконавчий збір не стягуєся в разі повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, коли фактичне виконання рішення суду не було здійснено. З огляду на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року (справа №308/19401/13-ц) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 29/7-07 від 15.03.2007 року, яка станом на 01.10.2013 складає 846733,72 грн.: за кредитом - 500000,00 грн.; по відсотках - 311860,61 грн., пеня - 34873,11 грн. на предмети іпотеки, а саме на: земельну ділянку, площею 0,0998 м.кв., розташовану на території Оноківської сільської ради, автодорога “Об'їзна”, Ужгородського району Закарпатської області кадастровий № 2124884800:01:001:005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” (ЄДРПОУ: 35326253, п/р НОМЕР_1 в ПАТ “Альфа-Банк”, МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14) шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” судовий збір в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.
Ужгородським міськрайонним судом на виконання рішення суду від 22 квітня 2016 року по справі №308/19401/13-ц було видано 12.08.2016 року виконавчий лист (а.с. 7).
Постановою старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби від 05 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження №52529917 щодо примусового виконання виконавчого листа №308/19401/13-ц виданого 12.08.2016 року (а.с. 8).
По даному виконавчому провадженні №52529917 - 28.08.2021 року па адресу відповідача надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
28.08.2021 року державним виконавцем у відповідності до п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” по виконавчому провадженні №52529917 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 11).
Також, 28.08.2021 року відповідачем по виконавчому провадженні №52529917 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника (а.с. 12).
Згідно постанови від 31.08.2021 року було відкрито виконавче провадження №66653244 щодо примусового виконання постанови №52529917 виданої 28.08.2021 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 84673,37 грн. (а.с. 13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно з статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до 28.08.2018 р.) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла з 28.08.2018 р., згідно Закону № 2475-VIII від 03.07.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно приписів частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Так, спір у даній справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 року по справі №400/4023/19 зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій.
Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 року по справі №400/4023/19 дійшов правового висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Відповідно до статті 13 Закону №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі: - 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; - 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
З системного аналізу вище вказаних правових норм можна дійти висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення такої без реального виконання рішення суду.
Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті, 28.08.2021 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
Таким чином, Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 308/19401/13-ц, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
З огляду на зазначене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та у постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19.
Оскільки, дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2021 року №66653244 в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 84673,37 грн. є протиправними, відтак постанови від 28.08.2021 ВП №52529917 про стягнення виконавчого збору та від 31.08.2021 ВП №66653244 про відкриття виконавчого провадження - підлягають скасуванню.
Крім того суд констатує, що згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2021 року по справі №308/19401/13-ц виконавчий лист, виданий 12.08.2016 року на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2016 р. у цивільній справі № 308/19401/13-ц щодо боржника ОСОБА_1 - визнано таким що не підлягає виконанню (а.с. 137-139).
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом в ході розгляду справи встановлено, що постановою відповідача від 08.09.2021 було відкрито виконавче провадження №66744497 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 03.09.2021 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у цивільній справі № 308/19401/13-ц (а.с. 131).
З огляду на вище викладене, з метою уникнення створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (пл. Ш.Петефі, буд.14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 35045464) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
2. Скасувати постанову Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 28.08.2021 ВП №52529917 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 84673,37 грн.
3. Скасувати постанову Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 31.08.2021 ВП №66653244 про відкриття виконавчого провадження.
4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 20.09.2022 року.