про залишення позовної заяви без руху
29 вересня 2022 року м. Житомир справа №240/21050/22
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
08.09.2022 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 .
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у порушення норм вказаної статті до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, натомість позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору вх. №45928/22. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що має незадовільний майновий стан, ніде не працює, є пенсіонером та особою з інвалідністю 3 групи, тому не в змозі сплатити судовий збір, що не дозволяє їй звернутись із позовом для захисту соціальних прав.
Суд, дослідивши клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Питання про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат регулюється статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положеннями частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
Статтями 1, 2 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року №(81)7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Положеннями частини 1 статті 8 Закону №3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону №3674-VI суд може відстрочити сплату судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, положеннями частини 1 статті 8 Закону №3674-VI визначено чіткий перелік умов, за наявності яких позивачу може бути відстрочено сплату судового збору.
Позивачем в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору зазначено про отримання основного доходу у вигляді пенсії.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сума належного до сплати судового збору у розмірі 992,40 грн, є меншою ані ж 5% від розміру річного доходу позивача в обрахунку із вказаного ним розміру його пенсії на рік, так річний дохід позивача складає (2200 грн пенсія х 12 місяців = 26400,00 грн х 5% = 1320,00 грн), а тому підстави для відстрочення такої сплати на підставі частини 1 статті 8 Закону №3674-VI відсутні.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
При цьому, доказів наявності у позивача статусу особи, визначеної у пункті 2 частини 1 статті 8 Закону №3674-VI або існування будь-яких інших передбачених законодавством підстав для відстрочення сплати судового збору позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що вона містить одну позовну немайнову вимогу.
Так, згідно абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481,00 грн.
Зважаючи на зазначене, позивачу за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, під час подачі позову до суду необхідно сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA048999980313181206084006797, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду належних доказів сплати судового збору у сумі 992,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Д.М. Гурін