Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2022 року Справа№200/18449/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області, в якому просить суд:
- скасувати податкову вимогу від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. Головного управління ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб,
- зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області провести відповідні корективи в системі звітності, внести в особистий рахунок платника ОСОБА_1 інформацію про скасування податкової вимоги від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. Головного управління ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб,
- скасувати рішення № 83 від 20.10.2021 року Головним управління ДПС у Донецькій області про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу,
- зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області провести відповідні корективи в системі звітності, внести в особистий рахунок платника ОСОБА_1 інформацію про скасування рішення № 83 від 20.10.2021 року Головним управління ДПС у Донецькій області про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
В обґрунтування позову зазначає, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкову вимогу від 20.10.2021 року №0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. про стягнення з неї податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб. Одночасно податковим органом прийнято рішення №83 від 20.10.2021 про опис майна у податкову заставу. Позивач вважає, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті із перевищенням повноважень та не відповідають нормам матеріального права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/18449/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
25 січня 2022 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що згідно бази даних інформаційної системи ДПС України та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_1 належать на праві власності нежитлові приміщення, у зв'язку з чим позивачу обчислено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення рішення. У зв'язку з наявністю та непогашенням заборгованості, відповідно до статті 59 Кодексу, позивачу сформовано та направлено податкову вимогу від 20.10.2021 № 0038062-1302-0583. Згідно з пунктом 89.3 статі 89 Кодексу та з метою проведення опису майна у податкову заставу, податковим органом прийнято та направлено позивачу рішення про опис майна у податкову заставу від 20.10.2021 № 83.
Вважаючи, що Головне управління діяло у межах своїх повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року зупинено провадження по адміністративній справі № 200/18449/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/11095/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 78698,51 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року поновлено провадження у справі № 200/18449/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ Маріупольського УМВС в Донецькій області 17 липня 1996 року), РНОКПП НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що 20 жовтня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області була сформована податкова вимога форми «Ф» № 0038062-1302-0583, відповідно до якої станом на 19 жовтня 2021 року сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 100 975,07 грн, в тому числі: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 100 627,71 грн., орендна плата з фізичних осіб у розмірі 347,36 грн.
20 жовтня 2021 року, відповідно до ст.89 розділу ІІ Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято рішення №83 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
9 листопада 2021 року представник позивача звернувся до Головного управління ДПС України у Донецькій області зі скаргою про скасування податкової вимоги №0038062-1302-0583 від 20.10.2021 року на суму 100 975,07 грн.
Також, 9 листопада 2021 року представник позивача звернувся до Головного управління ДПС України у Донецькій області із запитом про надання документів про правові підстави прийняття податкової вимоги №0038062-1302-0583 від 20.10.2021 року на суму 100 975,07 грн. та рішення від 20.10.2021 року про опис майна у податкову заставу.
На запит представник позивача від 9 листопада 2021 року про одержання інформації, Головним управлінням ДПС України у Донецькій області повідомлено про те, що згідно бази даних інформаційної системи ДПС України та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_1 належать на праві власності на нежитлові приміщення. На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 обчислено податок на нерухомі майно відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення рішення. У зв'язку з наявністю та непогашенням заборгованості, відповідно де статі 59 Кодексу, ОСОБА_1 сформовано та направлено податкову вимогу від 20.10.2021 № 0038062-1302-0583. Також, у листі зазначено, що відповідно до пункту 88.1 статті 88 Кодексу, з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, майно платника податків, який має податковий борг передається в податкову заставу, у зв'язку з чим податковим органом прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Матеріли справи містять сформовані податковим органом податкові повідомлення-рішення за 2017 рік від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; за 2018 рік від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №200/11095/21, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 78698,51 гривень задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 - скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн., від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн., від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн, прийнято нове судове рішення в цій частині. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 залишено без змін.
Отже, судовим рішенням №200/11095/21 встановлені обставини, які не потребують доказування у цій справі, відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України, які в свою чергу впливають на визначення податкового зобов'язання щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За змістом пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно.
Підпунктами 266.1.1 та 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно із пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно із п.41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до пункту 41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога формується контролюючим органом, якщо: 1) платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, вказану в поданій ним податковій декларації, у встановлений Податковим Кодексом України строк; 2) платник податків не платить узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законами строки.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підп. 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З огляду на приписи підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.2, пункту 59.3 статті 59, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України контролюючий орган виставляє податкову вимогу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платнику податків фізичній особі, по спливу 60-денного строку на самостійну сплату, що обраховується з дня вручення податкового повідомлення-рішення про визначення суми податку за конкретний податковий період, яким щодо цього платежу є календарний рік.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України).
Згідно із п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абз. 1 п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до абзацу восьмого п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з абзацем 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За змістом пункту 59.5 цієї статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що статусу податкового боргу набуває узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений строк. Грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а у разі процедури оскарження рішення контролюючого органу - протягом 10 робочих днів, наступних за днем узгодження податкового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом прийнято рішення від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; за 2018 рік від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень.
Платник податків скористався процедурою оскарження рішень податкового органу в судовому порядку, подавши 28.08.2021 року позов до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 78 698,51 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року було відкрито провадження у справі №200/11095/21.
При цьому, вимога сформована податковим органом станом на 19 жовтня 2021 року містить інформацію щодо наявності за позивачем податкового боргу, до якого входять оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Отже, суд зазначає, що до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі грошове зобов'язання вважалось неузгодженим (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Таким чином, суд зазначає, що податковим органом не було дотримано процедури стосовно формування та надсилання податкової вимоги.
Разом з цим, суд зазначає, що податкова вимога форми «Ф» № 0038062-1302-0583, відповідно до якої станом на 19 жовтня 2021 року сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 100 975,07 грн, в тому числі: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 100 627,71 грн., орендна плата з фізичних осіб у розмірі 347,36 грн, складається зокрема з податкових повідомлень-рішень за 2017 рік від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; за 2018 рік від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень, прийнятих податковим органом, які були оскаржені позивачем у судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №200/11095/21, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 78698,51 гривень задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 - скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн., від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн., від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн, прийнято нове судове рішення в цій частині. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 залишено без змін.
Статтею 60 ПК України унормовано випадки, коли податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються відкликаними.
Зокрема, коли сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
З аналізу вказаних норм вбачається, що податкова вимога відкликається у разі набрання законної сили рішенням суду, яким скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу.
Також, механізм формування та форми податкової вимоги, на момент виникнення спірних правовідносин урегульований Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770).
Зокрема, відповідно до положень пунктів 2, 3 розділу II зазначеного Порядку, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку визначено, що податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Розділ ІV Порядку визначає порядок відкликання податкових вимог.
Податкова вимога вважається відкликаною:
у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;
з дня прийняття податковим органом рішення про скасування податкової вимоги;
з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену податковим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;
у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Інформація про відкликання податкової вимоги вноситься податковим керуючим до реєстру податкових вимог.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо внесення податковим керуючим Інформації про відкликання податкової вимоги до реєстру податкових вимог.
Також, до суду не надано доказів, які б спростовували факт існування за позивачем заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 78 698,51 грн.
Отже податкова вимога від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. про сплату податкового боргу складена ГУ ДФС в Донецькій області відносно неузгодженої суми грошового зобов'язання, яка при цьому зменшена судовим рішенням у справі №200/11095/21 в результаті судового оскарження, не відповідає вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про скасування рішення № 83 від 20.10.2021 року Головного управління ДПС у Донецькій області про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПКУ право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.
В силу ст.ст. 89, 91 ПКУ лише у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу та складеного акта опису ліквідного майна.
Відтак, оскільки визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень податкові зобов'язання на момент прийняття рішення про опис майна у податкову заставу № 83 від 20.10.2021 були неузгодженими і не набули статусу податкового боргу, визначене п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави не виникло, а тому податковий орган не мав права поширювати на майно платника податків податкову заставу в межах сум, визначених зазначеними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести відповідні корективи в системі звітності, внести в особистий рахунок платника інформацію про скасування податкової вимоги від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. та інформацію про скасування рішення № 83 від 20.10.2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
За змістом пункту 1 розділу II зазначеного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Згідно з пунктами 4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 №816/2042/16.
Між тим, суд враховує, що податкова вимога від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. та рішення № 83 від 20.10.2021 року прийняті на підставі скасованих судовим рішенням податкових повідомлень-рішень від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень, тому внесення змін до інтегрованої картки платника податків буде здійснюватися саме на підставі судового рішення, яким скасовані дані податкові повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем за результатом отримання судового рішення у справі №200/11095/21 не буде внесено зміни до інтегрованої картки платника податків, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.
Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача провести відповідні корективи в системі звітності, внести в особистий рахунок платника інформацію про скасування податкової вимоги від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. та інформацію про скасування рішення № 83 від 20.10.2021 року є передчасними та задоволенню не підлягають.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог, відповідачем не спростовано твердження позивача, не доведено його недобросовісності, а відтак не доведено правомірності своїх рішень.
Встановлені під час розгляду справи обставини та надана їм оцінка є достатніми для висновку про факт порушення охоронюваних прав позивача та необхідність їх захисту.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд враховує роз'яснення, викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain); рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 13.12.2021 року було сплачено судовий збір у розмірі 1 009,75 грн. та 24.12.2021 у розмірі 2 270,00 грн. за подання до суду адміністративного позову про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 3 279,75 грн.
Пунктом третім частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при зверненні до суду позивач повинна була сплатити 1 917,75 грн.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1 009,75 грн. за вимогу майнового характеру про скасування податкової вимоги від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. та за вимогу немайнового характеру про скасування рішення № 83 від 20.10.2021 року у розмірі 2 270,00 грн.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 917,75 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .
Щодо залишку надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 362,00 грн., суд зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про скасування вимоги, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області від 20.10.2021 року № 0038062-1302-0583 на суму 100 975,07 грн. про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.
Скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області № 83 від 20.10.2021 року про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 917 (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять гривень) 75 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 вересня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.В. Кочанова