Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2022 року Справа№200/3953/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення індексації грошового забезпечення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2014 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 55842,11 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4432,73 гривень, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4432,73 гривень за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно в сумі 75499,40 гривень, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проходження ним військової служби нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року здійснювалось відповідачем не у повному обсязі.
Зокрема, позивач зазначає, що за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням вересня 2014 року, як базового місяця для розрахунку, в сумі 30085,73 грн., а за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 964,51 грн.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування вересня 2014 року в якості базового місяця для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, а також бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4432,73 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року подану ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 позовну заяву про визнання протиправними дій та бездіяльності, про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення індексації грошового забезпечення було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/3953/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Даною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача (за наявності відповідних заперечень) контррозрахунок суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року, у сумі 55842,11 грн. та контррозрахунок суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4432,73 грн., в сумі 75499,40 грн., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Як видно з відомостей програмного забезпечення "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу суду від 01.08.2022 року було доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 02.08.2022 року о 09 год. 24 хв.
Разом з цим, на момент ухвалення цього рішення, витребуваних судом документів, як і відзиву на позовну заяву, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 08.05.2015 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 з 29.09.1995 року по 01.08.2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2022 № 372-ОС "Про особовий склад", зі списку особового складу частини і всіх видів забезпечення виключений ОСОБА_1 , який наказом начальника Донецького прикордонного загону від 01.07.2019 року № 315-ОС за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) звільнений відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", остаточною датою закінчення проходження військової служби є 01.08.2019 року.
Позивачем у справі було подано заяву від 16.11.2021 року на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач, серед іншого, просив здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, а також провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи розмір фіксованої суми індексації грошового забезпечення за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно.
Листом № 11/13499 від 16.12.2021 року відповідач повідомив позивача, що базовими місяцями для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.08.2019 року були вересень 2014 року та березень 2018 року, та надав запитані позивачем у заяві від 16.11.2021 року документи, зокрема, довідки про грошове забезпечення та інші види винагород за 2015-2019 роки, довідки-розрахунки щодо нарахованої та виплаченої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 01.08.2019 року, особисті картки грошового забезпечення за 2015-2019 роки, довідки-розрахунки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за період з 01.01.2015 року по 01.08.2019 року, тощо.
Отже, відповідачем під час нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення застосовано вересень 2014 року (що позивач вважає протиправним), а за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року - березень 2018 року.
При цьому відповідачем, на думку позивача, під час проведення розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року протиправно не було застосовано щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 4432,73 грн. відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 43 Конституції України визначено право кожного, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Положеннями ст. 19 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
За змістом приписів п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у чинній на дату виникнення спірних правовідносин редакції, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положеннями п. п. 4, 5, 6 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з положеннями п. 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015 року, встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 (який застосовувався до 01.12.2015 року), було визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Виходячи з викладеного, індексація грошового забезпечення, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. ст. 1, 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005 року).
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування суми індексації грошового забезпечення, що є предметом спору в даній справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 з приводу офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено про те, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій стосовно оплати їх праці, а отже, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
У постанові від 23.09.2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення, а також не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування жодним чином не може впливати на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення у належному розмірі.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
07.11.2007 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Вказаною постановою затверджено, зокрема, схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (що є Додатком 6 до постанови), з якої випливає, що з січня 2008 року зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, не відбувалася.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 втратила чинність з 01.03.2018 року на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ № 704).
Положеннями п. 4 Постанови КМУ № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Виходячи з аналізу положень п. 5 Порядку № 1078, слідує, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.
У згаданій вище постанові від 23.09.2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зауважив, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року із прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України". Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалося, що є підставою для встановлення базового місяця для проведення індексації - січень 2008 року. Отже, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, що виплачене у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
В подальшому, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 (набрала законної сили 01.03.2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
У березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв'язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у лютому 2018 року (4258,75 грн.), розмір якої підтверджується листом Мінсоцполітики від 29.12.2017 року № 122/0/66-17: якщо посадові оклади востаннє підвищувалися в січні 2008 року, сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн. (1762 х 241,7 / 100), з яких: 1762,00 грн. - це прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року); 241,7% - це величина приросту індексу споживчих цін. Така сума індексації в розмірі 4258,75 грн. з величиною приросту індексу споживчих цін 241,7% становила з грудня 2017 року по лютий 2018 року, в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів. Тому, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідно до абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 до визначеної (згідно абз. 4 та абз. 5 п. 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).
Відтак, відповідач був зобов'язаний з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексацію грошового забезпечення, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг у розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що в даному разі при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем), є січень 2008 року, а за період 01.03.2018 року по 01.08.2019 року - березень 2018 року.
У той же час відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в якості базового місяця для розрахунку було застосовано вересень 2014 року, що не відповідає чинному законодавству України.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування вересня 2014 року в якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (тобто як базового місяця), для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо частини позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 55842,11 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4432,73 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно в сумі 75499,40 грн., відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, суд зазначає про таке.
На момент ухвалення цього рішення відповідачем ще не проводився розрахунок суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Отже, наразі відсутні обґрунтовані підстави вважати, що під час проведення такого розрахунку відповідачем не буде застосовано щомісячну фіксовану індексацію відповідно до абз. 4, абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, або не буде дотримано вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначав Верховних Суд у постанові від 26.07.2019 року у справі № 815/5485/14 та у інших постановах, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного суду є контроль легальності (тобто контроль за легітимністю прийняття рішень, вчинення дії або допущення бездіяльності).
Суд у межах цієї справи не вирішує питання про зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію в певному розмірі (у тому числі з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб), оскільки в даному разі суд не може підміняти в спірних правовідносинах відповідача та визначати належний позивачу певний розмір індексації без надання оцінки правильності нарахування індексації відповідачем.
Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування відповідних нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
У разі вчинення бездіяльності, суд, за умови встановлення під час розгляду справи протиправності такої, може лише спонукати вчинити певну дію.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 420/1207/19, де Суд підтвердив правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця (п. 32).
До аналогічного висновку дійшов також Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.02.2021 року у справі № 200/3056/20-а.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає про таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 було затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з п. 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Згідно з п. п. 3-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище правових норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначав суд вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування і виплату відповідно до вимог Закону № 1282-XII.
Таким чином, з урахуванням наведеного правового регулювання і фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі буде часткове задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2014 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку суми індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, відповідно до абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись положеннями Конституції України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про індексацію грошових доходів населення", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2014 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч