27 вересня 2022 року Справа № 160/1566/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняКудря Д.Р.
за участі:
представника позивача Кохана В.М.
розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпро питання дотримання строків звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, -
24.01.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Личківської сільської ради Новомосковського (колишнього Магдалинівського району) району Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за № 470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення Відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270 до переліку земельних ділянок, переданих Відповідачу з державної власності, для подальшого їх об 'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням Відповідача.
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за № 319-5/VIII “Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби”, в частині включення Відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання.
21.02.2022 року до суду від Личківської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про визнання протиправними та скасування рішення від 05.09.2019 року №470-13/ VII та від 02.06.2021 року №319-5/ VII, з наступних підстав. Так, позивач у позові, зазначає, що про спірні рішення дізнався лише у грудні 2021 року зі змісту відзиву Личківськовї сільської ради як відповідача під час розгляду справи за №160/4378/21. Однак, позивачем не надано жодних доказів щодо того, що він дійсно дізнався про оскаржувані ним рішення в даній справі за описуваних ним обставин і в спосіб. Так, немає підстав вважати, що позивач дізнався або повинен був дізнатись про спірне рішення від 05.09.2019 року №470-13/ VII у грудні 2021 року, оскільки дане рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача 10.09.2019 року. Окрім того, про існування рішення 05.09.2019 року №470-13/ VII позивач повинен був дізнатися зі змісту рішення №1024-20/VII, яким йому було відмовлено у затверджені проекту землеустрою, з яким позивач був ознайомлений не пізніше 24.03.2021 року, тобто набагато раніше, аніж 6 місяців до подання позовної заяви у цій справі. Стосовно рішення від 02.06.2021 року №319-5/ VII представник відповідача зазначає, що це рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача 10.09.2019 року, тобто раніше аніж 6 місяців до подання позовної заяви у даній справі. На підставі вищенаведеного, зазначає, що позовна заява, яка датована і надійшла до суду 24 січня 2021 року подана із порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
За пропозицією суду, представником позивача 23.08.2022 року подано до суду письмові пояснення, в яких серед іншого, представник позивача зазначає про дотримання позивачем строку на оскарження рішень Личківської сільської ради Новомосковського (колишнього Магдалинівського) району Дніпропетровської області, встановленого процесуальним законодавством з наступних підстав. Так, з посиланням на приписи частин 2,3 ст. 264 КАС України зазначає про можливість оскарження нормативно-правового акту до суду протягом всього строку їх чинності. Але, з огляду на приписи норм КАС Україну та зміст оскаржуваного рішення у позивача виникає ряд питань, а саме: а) до якого виду актів органів місцевого самоврядування слід віднести вказані акти відповідача, до нормативно-правового акту чи до індивідуального акту, у зв'язку із чим, яка норма КАС України має бути застосована щодо строку звернення до адміністративного суду для його оскарження в судовому порядку. Окрім того, представник позивача зазначає, що дійсно у вступній (мотивувальній) частині рішення Личківської сільської ради від 14.09.2020 року за №1024-20/VII міститься посилання на спірне рішення за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, посилання не містить в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити про що вони, мету їх прийняття, чого і кого вони стосуються, яку сферу суспільно-громадського життя Личківської сільської об'єднаної територіальної громади регламентують, і яким чином перешкоджають затвердженню відповідачем підготовленого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки за кадастровим № 1222384000:01:002:1270. Разом з тим зазначає, що пошук текстів рішень Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ на офіційному вебсайті Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в мережі Інтернет лише за реквізитами результату не приніс, за період 2019-2020 роки позивач не знайшов необхідну і достатню інформацію, яка б підтверджувала факт дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.
Представник позивача в підготовчому засіданні підтримав позицію, викладену ним у поясненнях від 21.08.2022 року та зазначив, що позивачем дотримано вимоги процесуального законодавства щодо порядку оскарження у судовому порядку рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 року №470-13/ VII та від 02.06.2021 року №319-5/ VII, атому не вбачає підстав для звернення до суду з заявою про поновлення строку.
Представник відповідача в підготовче засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, звернулась з клопотанням про проведення підготовчого засідання з її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та пояснення представника позивача про дотримання позивачем вимог процесуального законодавства щодо порядку оскарження у судовому порядку рішень відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення Відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270 до переліку земельних ділянок, переданих Відповідачу з державної власності, для подальшого їх об 'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням Відповідача та рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за № 319-5/VIII “Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби”, в частині включення Відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо зазначених представником позивача пояснень щодо дотримання позивачем вимог процесуального законодавства щодо порядку оскарження у судовому порядку рішень відповідача, а саме, що у рішенні від 14.09.2020 року за №1024-20/VII містились лише посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, посилання не містили в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити їх зміст, суд вважає, що дані обставини не є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Щодо обставин, які на думку представника позивача, свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду, які вказав у письмових поясненнях представник позивача, що адміністративний позов до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про оскарження рішень від 05.09.2019р. за №470-13/VII та від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ може містити ознаки оскарження нормативно-правового акту, до яких не застосовуються строки звернення до суду, суд зазначає, що п.18 ч.1 ст.4 КАС України чітко визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
В даному випадку оскаржувані рішення містять ознаки індивідуального акту, враховуючи, що рішення суб'єкта владних повноважень, видані (прийняті) на виконання владних управлінських функцій, які стосуються прав або інтересів визначеної в акті конкретної особи, та дія якого вичерпується його виконанням.
Отже, строк на оскарження таких актів індивідуальної дії встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та як вже було встановлено судом, пропущений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зауважує, що до позову позивачем подано копію рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1024-20/VІІ “Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність”, в якому зазначено, що розглянувши клопотання гр. України ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та керуючись п.34 ст.26, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.12, 118, 123 Земельного кодексу України, ст. 2, 6 Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про охорону земель”, стратегії розвитку Личківської ОТГ, рішення сесії Личківської сільської ради №469-13/VП та 470-13/VІІ від 05.09.2019 року, які прийняті для захисту прав та задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища, та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища, природокористування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.
Таким чином, у вищевказаному рішенні Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1024-20/VІІ, містилось посилання на рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII, яке оскаржує позивач у даній справі.
Отже, суд дійшов висновку, що про існування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, позивач був обізнаний ще під час оскарження даного рішення у березні 2021 року в Дніпропетровському окружному адміністративному суді рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1024-20/VІІ.
Стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішення відповідача від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ суд зазначає наступне.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати “нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником”.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Частина одинадцята статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” говорить, що “Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації”.
Отже, на органи місцевого самоврядування покладено обов'язок оприлюднювати всі (за незначним винятком) рішення їхніх органів та посадових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на офіційному веб-сайті Личківської сільської об'єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, Рішення сесії від 02.06.2021р. №319 5 (п'ята) сесія VІІІ скликання "Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби" оприлюднено 05 червня 2021 року (https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-zatverdzhennya-proektu-zemleustroyu-na-skladannya-proektu-vidvedennya-zemelnoyi-dilyanki-dlya-sinokosinnya-i-vipasannya-hudobi).
Зі змісту позовної заяви та письмових пояснень представника позивача не вбачається підстав, які б могли вказувати на наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу дізнатись про існування оскаржуваного ним рішення від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ, або унеможливлювали це упродовж шестимісячного строку з моменту його офіційного оприлюднення, натомість представник позивача зазначає про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду про оскарження рішення відповідача від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивач не вказує у позові та письмових поясненнях поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII та від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ, натомість зазначає про дотримання позивачем строків звернення до суду, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського (колишнього Магдалинівського) району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII та від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ.
Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за № 470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1270 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;
- визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за № 319-5/VII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1270 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 30 вересня 2022 року.
Суддя Н.Є. Сліпець