30 вересня 2022 року Справа № 160/11457/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00147830711 від 11.10.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 325 423,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №00147830711 від 11.10.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 325 423,41 грн прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, відтак останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем 26.08.2022 подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. За наведеною статтею, відлік строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами при експорті товарів розпочинається з дати їх митного оформлення. Тобто зобов'язання здійснити розрахунок у визначені Національним банком України строки виникає у зв'язку з вивезенням такого товару за межі митної території України, а тому і кількість товару, за яку мають бути здійснені розрахунки визначається саме кількістю вивезеного товару. З огляду на викладене, зобов'язання щодо розрахунків за експортною операцією може вважатися виконаним лише тоді, коли буде сплачено загальну вартість вивезеного за декларацією товару - 3 742 373, 92 російських рублів. Так як розрахунки було здійснено не за всю кількість вивезеного товару, позивачем не отримано валютну виручку у розмірі 1 346 853, 07 російських рублів.
Також відповідач зазначає, що позивач надавав докази виключно на підтвердження факту виявлення нестачі товару при його прибутті до кінцевого пункту призначення та при перетині митного кордону Республіки Казахстан. Необхідною передумовою для застосування пп. 3 п. 12 Інструкції є підтвердження компетентними органами держави, на території якої сталися такі події, факту викрадення або втрати товару. Докази звернення до компетентних органів Республіки Казахстан або іншої країни, на території якої могла би статися втрата або викрадення товару позивачем не надавались. Зазначене виключає можливість застосування пп. 3 п. 12 як підставу для звільнення позивача від виконання обов'язку з перерахування валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.
Позивачем 02.09.2022 надано відповідь на відзив, згідно змісту якого останній вказав, що контролюючим органом не прийнято до уваги обставини, встановлені у рішенні Міжнародного комерційного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 01.03.2021 року у справі №165/2020. Також, відповідачем не зазначено яке саме підтвердження компетентного органу Республіки Казахстан необхідно було б надати та ким таке підтвердження мало б бути видано, а також ним не спростовано того, що департамент державних доходів по Мангістаускій області Республіки Казахстан не може надати відповідне підтвердження при перетинанні кордону Республіки Казахстан. Крім того, залишено поза увагою те, що у відповідності до ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, комерційний акт не складався у зв'язку з цілісністю пломб, що також встановлено у рішенні Міжнародного комерційного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 01.03.2021 року у справі №165/2020, що в свою чергу унеможливлює будь-яке звернення до лінійної поліції, яка діє на залізничній дорозі та проведення відповідного розслідування.
Відповідачем 05.09.2022 надані заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також вказав, що відповідно до ч. 4 Закону №2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Висновки Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Нацбанком, а саме за зовнішньоекономічним контрактом від 27.06.2018 №274/18 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не надходили. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону №2473-VIII, у разі якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв'язку з виникненням форс- мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого Національним банком України, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Тобто з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента, та/або сертифікатом Торгово - промисловою палатою України. Пунктом 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18 грудня 2014 року №44 (5) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Згідно з Регламентом ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності по кожному окремому договору виконання якого настало згідно з умовами договору і виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачі сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом. До перевірки ТОВ «Новомосковський посуд» не надано документів, які є підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин.
Позивачем 13.09.2022 надані додаткові пояснення, згідно яких вказано, що відповідно до довідки від 01.01.2022 з контрагента позивача - ТОВ «Асем Ару Disher» списана сумнівна дебіторська заборгованість, що не буде оплачена в сумі 1 346 853,07 рос. руб., що в гривневому еквіваленті складає 490 214,11 грн. До того ж, відповідачем нормативно не обґрунтовано неможливість зменшення суми грошових коштів, що має надійти на користь резидента як оплата за експорт товару, на суму украдених/загублених товарів, що передбачено пп. 3 п. 12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
У період з 27.08.2021 по 02.09.2021 ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі направлення від 27.08.2021 №4425 та наказу №3973-п від 27.08.2021, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новомосковський посуд» щодо дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 09.06.2016 №187/16 та від 27.06.2018 №274/18 за період з 18.03.2017 по 20.08.2021.
За наслідками перевірки складено акт №3056/04-36-07-11/33905850 від 08.09.2021.
Згідно висновку, викладеному у акті від 08.09.2021, встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2018 №274/18, укладеного з ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан), в частині неотримання валютної виручки в сумі 1 346 853,07 рос. руб., та у зв'язку з отриманням рішення суду про відмову ТОВ "Новомосковський посуд" в позові щодо стягнення заборгованості в сумі 1 346 853,07 рос. руб. з ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан), за що згідно з ч. 5, ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.
У відповідності до положень п.п. 86.1, 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ "Новомосковський посуд" подано заперечення до акту №3056/04-36-07-11/33905850 від 08.09.2021.
Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2021 висновки акту перевірки залишені без змін.
На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00147830711 від 11.10.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 325 423,41 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення вих. №6096/6/99-00-06-01-02-06 від 24.06.2022 про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а також роз'яснено право на подальше оскарження в судовому порядку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, у межах строку звернення до суду з вказаною категорією справ, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Приписами ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.
У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" зареєстроване в якості юридичної особи 03.12.2005.
До видів діяльності позивача віднесено: основний: 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. Інші: 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 85.32 Професійно-технічна освіта; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас.
Станом на час проведення перевірки ТОВ "Новомосковський посуд" є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2014 №200158302, індивідуальний податковий номер - 339058504082.
Згідно Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла податкова інформація від Національного банку України щодо виявлених фактів порушень ТОВ "Новомосковський посуд" (код ЄДРПОУ 33905850) норм валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 09.06.2016 №187/16 та від 27.06.2018 №274/18.
Стосовно зовнішньоекономічного контракту від 09.06.2016 №187/16 судом встановлено, що між ТОВ "Новомосковський посуд" (продавець) та СП ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) (покупець) укладено контракт від 09.06.2016 №187/16.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується передати, а покупець своєчасно здійснити оплату та прийняти стальний емальований посуд. Асортимент, кількість, ціна зазначаються в специфікаціях.
Умови оплати: відстрочення платежу строком до 40 календарних днів від дати оформлення товаросупровідних документів. Валюта контракту - російські рублі. Валюта платежу - російські рублі.
Дія контракту - до 31.12.2017, у разі невиконання сторонами своїх обов'язків по контракту в повному обсязі дія контракту продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідачем під час перевірки встановлено, що на початок перевіреного періоду (станом на 18.03.2017), по контракту від 09.06.2016 №187/16 рахується дебіторська заборгованість в сумі 610 740,91 рос. руб. (дата виникнення 31.01.2017), що відповідає даним бухгалтерського обліку - рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
На виконання договірних зобов'язань по контракту від 09.06.2016 №187/16 в перевіреному періоді ТОВ "Новомосковський посуд" згідно вантажно - митних декларацій експортував товар СП ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) на загальну суму 34 604 272,75 рос. руб. (екв. 14 973 739,14 грн.).
У перевіреному періоді ТОВ "Новомосковський посуд" по контракту від 09.06.2016 №187/16 отримано від СП ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) валютну виручку на загальну суму 35 215 013,66 рос. руб.: (екв. 14 913 470,11 грн.), в т. ч. виручка на суму 3 990 058,21 рос. руб. надійшла з порушенням граничного терміну розрахунків.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно п. 21 постанови правління НБУ від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення прядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Висновки Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Нацбанком, а саме за зовнішньоекономічним контрактом від 09.06.2016 №187/16, до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходили.
Відповідно до умов контракту від 09.06.2016 №187/16, а саме п.10.1 розділу 10 контракту, будь-який спір, який виник в ході виконання контракту, а також пов'язаний з грошовими розрахунками, підлягає розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ).
ТОВ "Новомосковський посуд" 30.06.2020 звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) з позовною заявою від 24.06.2020 №01-221 про стягнення з СП ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) заборгованості до контракту від 09.06.2016 №187/16 в сумі 3 990 05,8,21 рос. руб., штрафу і пені в сумі 3 895 380,22 рос. руб. за порушення строків оплати (п.9.3 розділу 9 контракту - штраф 0,7% від суми заборгованості, та 0,3% пені від суми заборгованості за кожний день прострочки).
У підтвердження претензійної роботи у розумінні ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» ТОВ "Новомосковський посуд" до перевірки надано наступні документи:
постанову Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України (м. Київ) від 30.06.2020 про прийняття справи до провадження за №153/2020;
рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України (м. Київ) від 20.07.2021 у справі №153/2020 про визнання позовних вимог ТОВ "Новомосковський посуд" до ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) обґрунтованими, однак, у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем суми заборгованості 3 990 058,21 рос. руб. після пред'явлення вимоги до суду, стягнуто з ТОВ «Маданият Артекс» (Узбекистан) суму штрафу, пені та арбітражного збору в загальній сумі 4 270 250,30 рос. руб.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором: (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково у частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду,: а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не: підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Контролюючим органом встановлено, що станом на 20.08.2021 операції по контракту від 09.06.2016 №187/16 збалансовані, заборгованість відсутня, що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
Таким чином, проведеною перевіркою норм валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 09.06.2016 №187/16 контролюючим органом не встановлено порушень.
З огляду на що, в основу оскаржуваного рішення контролюючим органом покладено порушення позивачем вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2018 №274/18.
Щодо зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2018 №274/18, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що між ТОВ "Новомосковський посуд" (продавець) та ТОВ «Асем Ару Disher» (покупець) укладено контракт №274/18 від 27.06.2018.
Відповідно до п. 1.1 контракту на умовах, викладених у розділах даного договору, продавець зобов'язується здійснити поставку стальної емальованого посуду (далі - товар), а покупець - прийняти та сплатити товар. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначаються у додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 контракту №274/18 від 27.06.2018 постачання товару здійснювалось узгодженими партіями, у тому числі залізничним транспортом на умовах «D.А.Р., станція Алмати 1, Казахстанської залізничної дороги» у відповідності до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Датою постачання, а також датою переходу права власності на товар вважається дата прибуття вантажу на станцію Алмати 1, Казахстанської залізничної дороги, що підтверджується відміткою станції Алмати 1, Казахстанської залізничної дороги в залізничній накладній.
Так, згідно специфікації №7 від 27.11.2019 до контракту № 274/18 від 27.06.2018 сторони погодили постачання товару на загальну суму 3 742 373,92 рос. руб.
На виконання умов контракту №274/18 від 27.06.2018 ТОВ "Новомосковський посуд" здійснив відвантаження товару на суму 3 742 373,92 рос. руб., про що свідчать рахунок №4581 від 27.11.2019, пакувальний лист №4581 від 27.11.2019, сертифікат походження товару №1953413 від 27.11.2019, сертифікати якості №27/11 та №4/11, експортна митна декларація №UА110040/2019/006337 від 27.11.2019, залізнична накладна №46375390 від 27.11.2019.
У подальшому при прийманні товару ТОВ «Асем Ару Disher» на станції Алмати 1, Казахстанської залізничної дороги виявлено недостачу товару 2 383 шт. на загальну суму 1 346 853,07 рос. руб., про що складено акт про встановлення розбіжностей при прийманні товарно-матеріальних цінностей № 1 від 22.01.2020.
ТОВ «Асем Ару Disher» у повідомленні про виявлену недостачу вих. №15 від 22.01.2020, зазначено, про те, що пломби не порушені, акти залізничної дороги не складались у зв'язку з пошкодженням пломб, та надано повідомлення при прибуття транспортного засобу №219 від 20.01.2020, з якого вбачається, що вагон прибув без порушень, а також фото сканованого вагону №29155397, здійсненні при перетинанні території Республіки Казахстан, з якого вбачається, що вагон заповнений частково.
Позивачем надано отриманий від покупця акт про встановлення розбіжностей по кількості при прийманні товару від 22.10.2020 №б/н, складений комісією з представників ТОВ «Асем Ару Disher».
Згідно вказаного акту товар, який направлений позивачем на адресу покупця згідно МД №UА110040/2019/006337 від 27.11.2019, оформленої на загальну суму 3 742 373,92 рос. руб., отримано ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан) не в повному обсязі, розбіжність склала 1 346 853,07 рос. руб. Зазначений товар поставлявся на умовах ВАР станція Алмати-1 Казахстанської з/д залізничним транспортом (накладна №46375390).
У зв'язку з чим, оплата товару ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан) в сумі 1 346 853,07 рос. руб. не здійснена.
Відповідно до умов контракту від 27.06.2018 №274/18, а саме п.9.2 розділу 9 контракту, у разі не досягнення згоди спір, який виник в ході виконання контракту, підлягає розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово - промисловій палаті України (м. Київ).
ТОВ "Новомосковський посуд" 13.07.2020 звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) з позовною заявою від 09.07.2020 №01-233 про стягнення 2 041 407,06 рос. руб. з ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан) по контракту від 27.06.2018 №274/18, в т. ч. заборгованості за поставлений товар в сумі 1 346 853,07 рос. руб., штрафних санкцій за порушення строків оплати товару та відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору в сумі 694 553,99 рос. руб.
Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України (м. Київ) від 13.07.2020 прийнято справу до провадження за №165/2020.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України (м. Київ) від 01.03.2021 у справі №165/2020 про стягнення з ТОВ «Асем Ару Disher» (Казахстан) штрафних: санкцій в сумі 57 492,50 рос. руб. та арбітражного збору в загальній сумі 4 671,15 рос. руб., в іншій частині позову (стягнення заборгованості в сумі 1 346 853,07 рос. руб.) відмовлено.
Позивач посилається на вказане рішення, як на підставу для висновку про недопоставку товару за контрагентом.
Разом з тим, відповідно до частини 8 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Згідно п. 6, 7 розділу ІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента вже надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.
Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пуншу 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо отримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цією Інструкції.
Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 “Експорт”, ЕК-11 “Реекспорт” на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
Приписами п. 9 розділу ІІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» визначено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);
2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій.
Згідно п. 21 розділу II Постанови НБУ від 02.01.2019 №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (зі змінами) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується; а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
За наведеною статтею, відлік строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами при експорті товарів розпочинається з дати їх митного оформлення. Тобто зобов'язання здійснити розрахунок у визначені Національним банком України строки виникає у зв'язку з вивезенням такого товару за межі митної території України, а тому і кількість товару, за яку мають бути здійснені розрахунки визначається саме кількістю вивезеного товару.
З огляду на викладене, зобов'язання щодо розрахунків за експортною операцією може вважатися виконаним лише тоді, коли буде сплачено загальну вартість вивезеного за декларацією товару.
З урахуванням наявних в матеріалах доказів, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо поставки товару за контрактом від 27.06.2018 №274/18 не у повному обсязі.
Проте, розрахунки за контрактом здійснено не за всю кількість вивезеного товару, оскільки позивачем не отримано валютну виручку у розмірі 1 346 853, 07 російських рублів.
Крім того, згідно вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Висновку Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Нацбанком, а саме за зовнішньоекономічним контрактом від 27.06.2018 №274/18, до суду під час розгляду справи не надано.
Стосовно посилання позивача на складену головним бухгалтером довідку №б/н від 01.01.2022, суд зазначає таке.
За змістом вказаної довідки №б/н від 01.01.2022 на підставі рішення суду від 01.03.2021 у справі №165/2020 з ТОВ «Асем Ару Disher» списана сумнівна дебіторська заборгованість, що не буде оплачена в сумі 1 346 853,07 рос. рублів, гривневий еквівалент 490 214,11 грн.
Згідно п. 4 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Таким чином, визначення терміну у довідці «сумнівна дебіторська заборгованість» не відповідає НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Згідно розрахунку суми пені, який є додатком до акту перевірки та до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, періодом порушення граничних строків розрахунків за контрактом №274/18 є з 23.01.2021 по 20.08.2021.
Однак, дебіторська заборгованість, згідно довідки №б/н від 01.01.2022, - списана 01.01.2022, тобто вже поза межами нарахованої контролюючим органом позивачу суми пені, яка підлягає сплаті.
Разом з тим, для списання заборгованості повинні бути наявними певні підстави, зокрема, наказ керівництва на списання безнадійної заборгованості, а також документи, що підтверджують дотримання умов визнання заборгованості безнадійною з НП(С)БО 10, акт звіряння розрахунків, складений у ході інвентаризації тощо.
В матеріалах справи відсутні такі докази.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підставі наведеного, суд оцінює довідку головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" №б/н від 01.01.2022, як неналежний доказу у справі.
Відносно посилання товариством позивача на приписи п. 12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов'язань за договором:
1) відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
2) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
3) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові). Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;
4) відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв'язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов'язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 “Імпорт”, ІМ-41 “Реімпорт”, ІМ-51 “Переробка на митній території”, ІМ-75 “Відмова на користь держави”, ІМ-76 “Знищення або руйнування” та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД;
5) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів;
6) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків. Здійснення такого оподаткування має бути підтверджено поясненнями (інформацією, документами). Банк для цілей підпункту 6 пункту 12 розділу III цієї Інструкції має право також вимагати в резидента підтвердження податкового органу країни нерезидента щодо сплати відповідної суми податків;
7) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов'язань за експортним договором резидента - суб'єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов'язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів. Отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та використання цих коштів на зазначені цілі має бути підтверджено відповідними документами;
8) відбувається зміна умов експортного договору, за яким банком здійснюється валютний нагляд, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортним договором резидента здійснюється шляхом поставки товару, - на суму зобов'язань, які виконуються шляхом поставки товару. Наявність таких обставин має бути підтверджена копією документа, згідно з яким унесені зміни до відповідного експортного договору.
Підпунктом 3 п. 12 Інструкції визначено, що наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.
Позивач надавав докази виключно на підтвердження факту виявлення нестачі товару при його прибутті до кінцевого пункту призначення та при перетині митного кордону Республіки Казахстан.
При цьому, необхідною передумовою для застосування пп. 3 п. 12 Інструкції є підтвердження компетентними органами держави, на території якої сталися такі події, факту викрадення або втрати товару.
Доказів звернення до компетентних органів Республіки Казахстан або іншої країни, на території якої могла би статися втрата або викрадення товару позивачем не надано.
Зазначене виключає можливість застосування пп. 3 п. 12 Інструкції як підставу для звільнення позивача від виконання обов'язку з перерахування валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які б підпадали під дію інших підпунктів п. 12 Інструкції.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс - мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Позивачем ані до перевірки, а ні до суду не надано документів, які є підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин.
Судом враховано посилання позивача на ч. 5 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції», яке визначає, що згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Проте, у спірних правовідносинах, вказана норма не звільняє позивача від обов'язку виконання низки умов для підтвердження зменшення суми грошових коштів, які мали надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт частини товару, що був імпортований, оскільки товариством не дотримано порядку здійснення низки умов, що визначені, у тому числі, п. 12 Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
Згідно вимог ч.7 ст.13, ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 01.03.2021 у справі №165/2020, за позовом ТОВ "Новомосковський посуд" до ТОВ «Асем Ару Disher» про стягнення заборгованості за контрактом від 27.06.2018 №274/18 у розмірі 1346853, 07 рос. руб., у задоволенні позову відмовлено.
Підсумовуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення №00147830711 від 11.10.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 325 423,41 грн прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, у свою чергу, доведено правомірність прийнятого рішення.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 4884,35 грн відповідно до платіжного доручення №1067 від 25.07.2022.
Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та враховуючи приписи ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (код ЄДРПОУ 33905850, вул. Сучкова, буд. 115, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00147830711 від 11.10.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 325 423,41 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2022 року.
Суддя Н.Є. Калугіна