13 вересня 2022 року Справа № 160/7970/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішень та дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.06.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просить:
- визнати неправомірним рішення від 05.04.2022 року за № 045550013118 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській обл. та рішення від 19.05.2022 за № 045550013118 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 2 з 56 років;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 56 років, а саме з 24.03.2022, враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за № 1-р/2020, зарахувавши по пільгового стажу період з 01.09.1982 по 17.07.1983 навчання в Дніпропетровському технічному училище № 5 денної форми навчання по спеціальності - заготівельник деталей шин; період роботи з 01.09.1994 по 11.08.1996 в складальному цеху № 1 КПП каландровщиком гумових сумішей 2 розряду на підприємстві Відкрите Акціонерне Товариство «Дніпрошина»: до загального трудового стажу період роботи з 01.06.2019 по 30.06.2019 на посаді машиніст з прання та ремонту спецодягу в Державному професійно-технічному закладі.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачами протиправно прийняті оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки у позивача наявні достатні пільговий та загальний стаж для призначення пенсії за п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 08.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішень та дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
08.07.2022 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
11.07.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, пенсійний орган вказує, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
12.07.2022 року позивачем надано відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою від 13.07.2022 року залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до участі у справі №160/7970/22.
06.09.2022 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до пільгового стажу не зараховано період, у зв'язку з непроведенням атестації робочого місця, а також у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045550013118 від 05.04.2022 року відмовлено у призначенні пенсії та вказано: вік заявника - 56 років; страховий стаж - 19 років 10 місяців 29 днів; пільговий стаж - 11 років 01 місяць 14 днів; за результатами розгляду заяви від 24.03.2022 року до пільгового та страхового стажу зараховані всі періоди; відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №045550013118 від 19.05.2022 року зазначено: страховий стаж особи - 20 років 01 місяць 29 днів; пільговий стаж - 11 років 01 місяць 14 днів; до пільгового та страхового стажу зараховано всі період; відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з розрахунком пенсії позивача, що наявне у матеріалах справи період навчання у вищих/середн.НЗ з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року, період роботи з 01.09.1994 року по 11.08.1996 року не враховано до пільгового стажу позивача.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.1982 року по 18.07.1983 року навчання в Дніпропетровському технічному училищі №5.
Архівною довідкою №161/01-05 від 27.02.2022 року надано інформацію, що позивач дійсно навчалася у Технічному училищі №5 м. Дніпропетровська з 01.09.1982 року (наказ про зарахування №235 від 01.09.1982 року) по 18.07.1983 року (Наказ №209 від 01.07.1983 року «Про передачу випускників до 25.07.1983 року на виробництво») на денній формі навчання за професією «Заготівельник деталей шин».
Довідкою Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації №29 від 24.09.2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює в Державному професійно-технічному закладі «Дніпровський регіональний центр професійно-технічної освіти» з 15.12.2015 року (згідно наказу від 12.12.2015 року «266-к/тр) по теперішній час.
Архівною довідкою №03-44/Р-228т від 24.03.2020 року надано інформацію про стаж роботи у ВАТ «Дніпрошина», зокрема, 18.07.1983 року прийнята в Дніпропетровське Ордена Жовтневої революції виробниче об'єднання «Дніпрошина» імені XXV з'їзду КПРС в «сборный цех №1 КГШ каландровщиком резиновых смесей по третьему разряду», табельний №0711.
Довідкою №174 від 02.07.2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 18.07.1983 року по 31.12.1991 року виконувала роботу на шкідливих та тяжких умовах праці по професії «каландровщик резиновых смесей, ученик отборщика-стыковщыка полос, отборщик-стыковщик полос, каландровщик резиновых смесей с полныим робочим днем»; з 11.03.1994 року по 11.08.1996 року працював на посаді «каландровщик резиновых смесей с полным рабочим днем». Вказані посади віднесені до Списка №2.
Наказом по АТ «Дніпрошина» №257-р від 19.07.1996 року про результати атестації робочого місця посада позивача віднесена до Списку №2.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 року таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який був прийнятий на зміну положення Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.
Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII раніше передбачений пункт “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
Згідно з п. 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017року.
Таким чином, з 01.10.2017року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII”.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “ На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…”.
Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Так у цих рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості” закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме: така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_2 до відповідачів із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 24.03.2022 року та 12.05.2022 року, позивачці виповнилось 56 років, що підтверджується копією паспорта позивача. Страховий стаж позивача - 19 років 10 місяців 29 днів (рішення відповідача-3) та 20 років 01 місяць 29 днів (рішення відповідача-2).
Окрім того, позивачу не враховано період навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року, з приводу чого суд вказує таке.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 року №103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Факт навчання ОСОБА_1 у період з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року в Технічному училищі №5 м. Дніпропетровська підтверджується трудовою книжкою позивача та архівною довідкою №161/01-05 від 27.02.2020 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що період навчання в Технічному училищі №5 м. Дніпропетровська з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року за професією «заготівельник деталей шин» підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, оскільки протягом трьох місяців після завершення цього навчання позивач розпочав працювати за набутою спеціальністю, а саме з 18.07.1983 року.
Матеріалами справи також підтверджено, що у період з 01.09.1994 року по 11.08.1996 року позивач працював «каландровщиком гумових сумішей». Відповідачами не враховано вказаний період до пільгового стажу позивача, однак довідкою №174 від 02.07.2015 року, виданою ВАТ «Дніпрошина» підтверджено, що з 11.04.1994 року по 11.08.1996 року позивач працював на посаді, що віднесена до Списку №2.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18 листопада 2005 року затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).
Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 N 637).
Отже, уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17.
Таким чином, документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка або інші документи у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, довідкою №174 від 02.07.2015 року, виданою ВАТ «Дніпрошина» підтверджено, що з 11.04.1994 року по 11.08.1996 року позивач працював на посаді, що віднесена до Списку №2.
Разом з тим суд зазначає, що Наказом по АТ «Дніпрошина» №257-р від 19.07.1996 року про результати атестації робочого місця посада позивача віднесена до Списку №2.
При цьому, як вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а отже, не є перешкодою у зарахуванні роботи до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, зазначений вище період роботи позивача з 01.09.1994 року по 11.08.1996 року підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.
До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року. Довідкою від 24.09.2019 року №29 підтверджено, що з 15.12.2015 року позивач по теперішній час (дата довідки) працює в Державному-професійно-технічному закладі «Дніпровський регіональний центр професійно-технічної освіти».
Тобто, на момент звернення до відповідачів із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії.
За викладеного, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідачів про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № l-p/2020 від 23.01.2020 року.
Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20), що набрала законної сили 03.11.2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Смілянська, б. 23, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Ольжича, б. 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання рішень та дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними рішення № 045550013118 від 05.04.2022 року Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області та рішення № 045550013118 від 19.05.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 56 років, а саме з 24.03.2022, враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за № 1-р/2020, зарахувавши по пільгового стажу період з 01.09.1982 по 17.07.1983 навчання в Дніпропетровському технічному училище № 5 денної форми навчання по спеціальності - заготівельник деталей шин; період роботи з 01.09.1994 по 11.08.1996 в складальному цеху № 1 КПП каландровщиком гумових сумішей 2 розряду на підприємстві Відкрите Акціонерне Товариство «Дніпрошина»: до загального трудового стажу період роботи з 01.06.2019 по 30.06.2019 на посаді машиніст з прання та ремонту спецодягу в Державному професійно-технічному закладі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,2 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,2 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко