Єд.унік. № 243/1018/22
Провадження № 2/243/1027/2022
(заочне)
30 вересня 2022 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів на підставі наказу №29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
До суду надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка обґрунтована тим, що позивачу відповідно до Договору купівлі-продажу від 16.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., належить квартира АДРЕСА_1 .
В квартирі зареєстрований відповідач, ОСОБА_2 , однак він в квартирі не проживає, не сплачує комунальні послуги та інші платежі, в утриманні житла участі не приймає.
На підставі чого позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та слухати справу без її участі, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, відповідача було повідомлено про розгляд справи, шляхом відпрвалення поштового повідомлення, а також у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідача був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З огляду на викладене, як то передбачено ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив не надав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року судом прийнято рішення щодо розгляду справи в заочному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 16.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3586, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . З вказаного договору вбачається, що ОСОБА_1 придбала спірну квартиру саме у ОСОБА_2 .
Як вбачається з Довідки Слов'янської міської ВЦА від 17.01.2022 року ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , фактично не проживає за цією адресою з 10.10.2020 року.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
В ч. 3 вказаної статті зазначено, що члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Частиною другою ст. 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
В ст. 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Разом з тим Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно із ст. 72 ЖК, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідач відсутній за місцем своєї реєстрації, не є членом сім'ї власника квартири, його відсутність не пов'язана з поважними причинами, передбаченими вказаною статтею.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннямзадовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з моенту його проголошення, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду В.І.Старовецький