СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12754/22
пр. № 3/759/6080/22
28 вересня 2022 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В., розглянувши матеріали, які надійшли із Святошинського УП ГУНП у м. Києві відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАВ № 490818 від 22.09.2022 р., відповідно до змісту якого він не виконав батьківські обов'язки відносно своєї доньки - ОСОБА_2 , 2009 року народження, внаслідок чого остання, перебуваючи у приміщенні ТЦ «Лавина», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, намагалась винести не оплачений товар та була затримана охоронцями.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У судове засідання засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Як вбачається із рапорту працівника поліції Вадима Мостового від 21.09.2022 року ОСОБА_2 , 2009 року народження, перебуваючи у приміщенні ТЦ «Лавина», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, здійсни намагалась винести не оплачений товар та була затримана охоронцями (а.с. 2).
У наданих поясненнях від 22.09.2022 року ОСОБА_2 надала працівникам поліції аналогічні пояснення (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов?язків по відношенню до неповнолітніх дітей ухиляються батьки.
У цей же час, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано факт невиконання тих чи інших обов?язків, покладених на батьків в першу чергу ст. 150 Сімейного кодексу України, проте із змісту протоколу та наданих пояснень вбачається, що мало місце вчинення неповнолітньою донькою ОСОБА_1 діяння, яке підпадає під ознаки кримінально-караного, що зі свого боку відповідає змісту диспозиції ч. 4 ст. 184 КУпАП.
Отже, уповноваженим органом під час складання протоколу було не вірно визначено норму, порушену ОСОБА_1 , що виключає можливість притягнення останнього за інкриміноване йому правопорушення, оскільки суд позбавлений повноважень на редагування фабули, визначеній в протоколі про адміністративне правопорушення, або перекваліфікації дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд враховує таке.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30.05.2013 р.», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 23, 184, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.В. Кириленко