Справа №295/16527/21
Категорія 42
2/295/780/22
27.09.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Кирийчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, який визнаний неконституційним,-
У грудні 2021 позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейської службою України на його користь матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих пенсійних виплат, завданої законом, який визнаний неконституційним, за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 в розмірі 457846,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії та є особою з інвалідністю 2 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС, та на нього поширюється дія положень статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вказав, що відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань. Мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено у Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. Позивач вважає, що неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування наслідків, передбачених у статті 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними, стосується також і випадків визнання неконституційними законів. Завдана йому майнова шкода виражається у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ), якби його право не було порушено застосуванням до нього територіальним органом Пенсійного фонду України визнаного неконституційним правового акта (частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII). Вказує, що сума завданої йому шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 становить 457846,08 грн. (856056,00 грн. + 17765,28 грн. + 125045,16 грн. (кошти/пенсія, які повинен був отримати) - 573615,49 грн. (отримані кошти/пенсія) = 457846,08 грн. (сума завданої шкоди).
14.01.2022 до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 10.04.2001 року та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу», розмір якої становить 18306,10 грн. Для отримання виплат відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» необхідно перейти на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом подання відповідної заяви до управління. Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Також цим Рішенням зобов'язано Верховну Раду України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-ІІІ у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. У разі не приведення нормативного регулювання, встановленого ст.54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР. На виконання рішення Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 № 1584-ІХ. У відзиві вказано, що закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на ст. 1175 ЦК України, оскільки вказана норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки регулює відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
Також відповідач зазначив, що виходячи з положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконанні рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, коли вже є рішення суду, яким встановлено зобов'язання держави щодо виплати коштів особі та визначена сума таких коштів, у конкретному, передбаченому приписами нормативно-правових актів випадку. Відповідач вказує, що в діях Управління не вбачається будь-яких порушень закону, Управління діяло в межах, на підставі та у спосіб, передбачені законами України, тому вважає, що вимога про стягнення матеріальної шкоди є необгрунтованою, не доведено вини Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Також зазначено, що розрахунки, додані позивачем до позовної заяви, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони здійсненні без застосування чинного законодавства та в довільній формі, тому вимога стягнення конкретної суми є безпідставною. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.
Від відповідача Державної казначейської служби України відзив на позовну заяву до суду не надходив.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві розгляд справи просив проводити без його участі.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та їхніх представників. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, та особою з інвалідністю 2 групи з числа потепілих від Чорнобильської катастрофи.
Згідно довідки про доходи № 4932 4791 5299 1951 від 27.10.2021 та повідомлення ГУ ПФУ в Житомирській області від 10.09.2021 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Овруцькому об'єданому управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону України «Про державну службу», за період з січня 2015 року по червень 2021 року отримав пенсію у розмірі 573615,49 грн.
Позивач просить відшкодувати йому матеріальну шкоду відповідно до положень статті 152 Конституції України і статті 1175 ЦК України.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2015 року, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено у Порядку обчислення пенсії № 1210, зі змінами.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018 (4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено, що вона втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону № 76-VIII. Конституційний Суд України у своєму Рішенні зазначив, що з метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважає, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII. Вказані положення статті 54 Закону №796-XII втратили чинність з 07.07.2021.
Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, положення частини третьої статті 152 Конституції України містять посилання на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом порядку.
Разом з тим, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимоги Конституційного Суду України, що вказані у його Рішенні № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 у справі №3-333/2018(4498/18), не прийнятий.
Про вказане йдеться й в ухвалі Європейського суду з прав людини щодо прийнятності від 30.09.2014 у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine, заява № 54904/08).
Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Посилання позивача на положення статті 1175 ЦК України є безпідставними, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Таким чином, положення статті 1175 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини, так як вони регламентують відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 в справі №751/6859/21 висловив позицію, що застосувати принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), є неможливим, так як для цього необхідно, аби позивач обґрунтовував свій позов саме такими обставинами, а саме невиконанням державою свого позитивного обов'язку. У цій ситуації стягнуто може бути відповідну компенсацію. Зазначене порушує принцип рівності сторін, так як позивач наводить відповідні підстави й предмет позову, а якщо суд застосовує інші закони, то відповідач до цього не готовий (рішення ЄСПЛ від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України», заява № 25531/12).
Окрім того, необхідно зауважити, що позивач отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону України «Про державну службу», а не за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також у свою чергу виключає можливість задоволення позову.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги такими, що не грунтуються на положеннях закону, через що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, який визнаний неконституційним, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341).
Відповідач: Державна казначейська служба України (адреса: 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646).
Суддя Л.М. Семенцова