ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2022Справа № 910/12002/20 (910/18542/21)
За позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 44116011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,3/5, ідентифікаційний номер 33751526)
про стягнення 9 197 319,98 грн.
в межах справи №910/12002/20
За заявою Приватного акціонерного товариства "F&C Realty" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,18-А, ідентифікаційний номер 23496142)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,3/5, ідентифікаційний номер 33751526)
про банкрутство
Суддя Д.В. Мандичев
секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
від позивача - Мартиненко Д.Ю.,
від відповідача - Гурай-Рацун О.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходить справа №910/12002/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "F&C Realty" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті".
15.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 9 197 319,98 грн.
У період з 15.11.2021 по 19.11.2021 суддя Мандичев Д.В. перебував на навчанні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.01.2022.
14.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
17.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/12002/20 (910/18542/21) на 16.02.2022.
14.02.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" арбітражної керуючої Ольшанської О.С. про відкладення підготовчого засідання.
15.02.2022 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" на позовну заяву.
У судове засідання, призначене на 16.02.2022, з'явилися представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 продовжено підготовче провадження у справі № 910/12002/20 (910/18542/21) на 30 днів до 01.03.2022. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/12002/20 (910/18542/21) на 02.03.2022.
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
За наведених обставин призначене на 02.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/12002/20 (910/18542/21) не відбулося з об'єктивних причин, що не залежать від суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено підготовче засідання на 15.06.2022.
14.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення арбітражної керуючої Ольшанської О.С.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/12002/20 (910/18542/21) на 06.07.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 910/12002/20 (910/18542/21) на 22.08.2022.
15.08.2022 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали від 06.07.2022.
18.08.2022 до суду надійшли письмові пояснення відповідача на виконання вимог ухвали від 06.07.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/12002/20 (910/18542/21) та призначено справу до розгляду по суті на 21.09.2022.
У судовому засіданні 21.09.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав, наведених у відзиві на позов.
Після виходу суду з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з довідками-розрахунками загальної заборгованості та даних інтегрованих карток платника (ІКП), загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" перед бюджетом становить 9 197 319,98 грн.
Так, відповідно до податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2021 № 9028794833 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" становить 29 169,61 грн. із терміном сплати 30.03.2021.
Крім того, за відповідачем наявна заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 5 842,37 грн., що виникла згідно з розрахунком у частині об'єктів нежитлової нерухомості (додаток № 2) до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 18.02.2020 № 9028447146.
Також, за відповідачем виникла заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 9 162 308,00 грн. згідно з наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за серпень 2020 року в розмірі 9 126 426,00 грн., за вересень 2020 року в розмірі 10 084,00 грн., за жовтень 2020 року в розмірі 15 885,00 грн., за листопад 2020 року в розмірі 4 061,00 грн., за грудень 2020 року в розмірі 3 894,00 грн., за січень 2021 року в розмірі 1 958,00 грн.
Із матеріалів справи слідує, що корінець податкової вимоги форми “Ю” від 14.12.2020 № 57415-13 на суму 9 152 395,00 грн. (податковий борг) направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" засобами поштового зв'язку № 0103328129810.
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкова вимога вручена відповідачу 11.01.2022 року.
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив, що земельний податок в розмірі 29 169,61 грн. та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5 842,37 грн., сплачені відповідачем у повному обсязі. Щодо вимог про стягнення суми податку на додану вартість, то податкове зобов'язання з операції на суму 9 500 000,00 грн. виникло у відповідача в червні 2020 року, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим вимоги позивача є конкурсними та мають розглядатися в порядку позовного провадження.
У письмових поясненнях по справі арбітражний керуючий також зауважила, що податковий борг зі сплати земельного податку в розмірі 29 169,61 грн. та податку на нерухоме майно відсутній внаслідок його повного погашення. В іншій частині позовних вимог у розмірі 9 162 308,00 грн. вимоги позивача є конкурсними та мають бути заявлені в порядку статті 45 КУзПБ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступне.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання декларації.
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Також, п. 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як убачається з матеріалів справи, податкова заборгованість із земельного податку в розмірі 29 169,61 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 5 842,37 грн. погашена в повному обсязі.
Так, із метою виконання податкових зобов'язань, 29.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» (повірений) укладено договір доручення № 1, за умовами якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя щомісячно перераховувати податки і збори, заробітну плату комунальні платежі, розрахунки по кредиту, що нараховуються довірителю відповідними державними органами та комунальними підприємствами при здійснені ним господарської діяльності.
Виконання доручення, перерахування коштів за вказаним цільовим призначенням здійснюється за рахунок коштів безвідсоткової поворотної фінансової позики, яку надає повірений довірителю (пункт 1.2 договору).
На виконання вказаного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» підписано акти звірки взаємних розрахунків за періоди 29.01.2021-31.01.2022; січень 2022 року - липень 2022 року.
Судом встановлено, що сплата заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» із нарахованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" земельного податку підтверджується платіжними дорученнями від 27.05.2021 № 909 на суму 83 064,03 грн., від 02.09.2021 № 215 на суму 34 200,00 грн., від 11.10.2021 № 220 на суму 58 000,00 грн., від 26.10.2021 № 266 на суму 15 888,84 грн., від 13.01.2022 № 511 на суму 107 488,82 грн., а також інформацією з особистого кабінету платників податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті".
Відповідно до платіжних доручень від 27.05.2021 № 910 на суму 13 321,37 грн., від 01.09.2021 № 214 на суму 7 479,00 грн., від 15.12.2021 № 694 на суму 7 479,00 грн., від 13.01.2022 № 822 на суму 7 479,00 грн. ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» сплатило за Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У той же час, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі № 914/130/16.
З огляду на те, що провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 01.12.2021, у той час як сплата заборгованості із земельного податку в розмірі 29 169,61 грн. та з податку на нерухоме майно в розмірі 5 842,37 грн., що становить предмет розгляду в даній справі, здійснена до відкриття провадження, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Щодо заперечень відповідача проти заявленого до стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 9 162 308,00 грн. з посиланням на те, що відповідні вимоги є конкурсними та мають бути пред'явлені за письмовою заявою з вимогами до боржника в порядку частини 1 статті 45 КУзПБ, суд зауважує наступне.
Із матеріалів справи слідує, що 22.05.2020 у межах виконавчого провадження № 60999669 проведено аукціон з продажу лоту № 418070 щодо реалізації належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 3/5, яке виступало предметом забезпечення виконання зобов'язань перед Національним банком України.
За результатами проведеного аукціону 10.06.2020 складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
Відповідно до статті 187.1. Податкового кодексу України (у чинній на час реалізації майна редакції) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9 126 426,00 грн. у зв'язку з реалізацією нерухомого майна виникло в Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" у червні 2020 року.
У той же час, провадження у справі № 910/12002/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).
За змістом статті 1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 КУзПБ).
Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.
Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.
При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.
Завдяки такій процесуальній автономії позовного провадження підвищується оперативність та ефективність провадження у справі про банкрутство, оскільки вона надає можливість запобігти уповільненню основних судових процедур банкрутства.
Водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.
Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.
Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.
Якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача.
За відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження.
Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб'єктного складу, предмета і підстав позову.
Водночас після введення в дію 21.10.2019 КУзПБ неподання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову до боржника.
Зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 9 162 308,00 грн. підлягають розгляду по суті в позовному провадженні в межах справи про банкрутство, враховуючи неподання позивачем відповідної заяви про визнання даних грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
Суд наголошує, що задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, не призводить до автоматичного набуття позивачем статусу конкурсного кредитора.
Ураховуючи викладене, оскільки позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 9 162 308,00 грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 3/5, код ЄДРПОУ 33751526) на користь Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 41116011) 9 162 308 (дев'ять мільйонів сто шістдесят дві тисячі триста вісім) грн. 00 коп. податкової заборгованості та судові витрати у розмірі 137 434 (сто тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 62 коп.
3. Видати наказ.
4. В іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.09.2022
Суддя Д.В. Мандичев