номер провадження справи 12/159/21-27/28/22
27.09.2022 Справа № 908/2512/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Кабак І.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд.13-в)
до відповідача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство "Територіальне медичне об'єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд.6)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.80)
про стягнення 98 939,09 грн.
за участю
представника позивача: Самойленко І.І., адвокат, ордер КС 395034 від 04.10.2021
представники відповідача: не прибув
від третьої особи-1: не прибув
від третьої особи-2: не прибув
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" до Запорізької міської ради про стягнення боргу в сумі 98 939,09 грн. за надані послуги з управління будинком.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Смірнова О.Г.
Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 12/159/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.10.2021.
В судовому засіданні 04.10.2021 оголошено перерву до 21.10.2021.
Ухвалою суду від 21.10.2021 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 08.11.2021.
Ухвалою суду від 08.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до та відкладено підготовче засідання на 17.11.2021.
Ухвалою суду від 17.11.2021 відкладено підготовче засідання на 01.12.2021.
Ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2512/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2022.
Ухвалою суду від 10.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні на 26.01.2022.
26.01.2022 прийнято протокольну ухвалу про оголошення перерви на 01.02.2022.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-91/21 від 09.02.2022 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022, враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. на лікарняному з 01.02.2022, справу № 908/2512/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято справу № 908/2512/21 до свого провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 12/159/21-27/28/22. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено 11.03.2022.
Ухвалою суду від 11.03.2022 відкладено підготовче провадження та вказано, що про подальшу дату розгляду справи, Господарський суд Запорізької області буде повідомляти сторін додатково.
Ухвалою суду від 07.07.2022 враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, позивач та відповідач знаходяться на підконтрольній території України та згідно із сайтом “Укрпошта” кореспонденція по місту Запоріжжя доставляється, суд призначив підготовче судове засідання на 21.07.2022.
Ухвалою суду від 21.07.22 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 29.08.2022.
Ухвалою суду від 29.08.2022 на підставі ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, судове засідання призначено на 14.09.2022.
Ухвалою суду від 14.09.2022 відкладено розгляд справи на 27.09.2022, у зв'язку з неявкою представників сторін.
У судовому засіданні 27.09.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Технічна фіксація здійснюється на комплексі "Акорд", проведено перевірку комплексу, комплекс працездатний.
В засіданні суду 27.09.2022 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 27.09.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2022 підтримав позовні вимоги. Представники відповідача та третіх осіб-1,-2 в судове засіданні 27.09.2022 не з'явилися.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача (вх. № 20106/08-08/21 від 28.09.2021), відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи - Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради (вх. № 23547/08-08/21 від 15.11.2022, відповідно до яких третя особа просила суд в задоволенні позову відмовити та здійснювати розгляд справи без участі свого представника.
Клопотання прийнято судом.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи - Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Запорізької обласної ради (вх. № 24893/808-08/21 від 01.12.2021), відповідно до яких третя особа просила суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 “Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя”, ТОВ “КК “Мрія” призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об'єктом конкурсу (група будинків) №1.
Пунктом 5 рішення, доручено департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинкам з 01.11.2017.
Уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу (п.6 рішення).
На Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради покладено забезпечення доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя, з яким укладено договір, шляхом офіційного розміщення на веб-сайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку, зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них відповідного оголошення, що має нести інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладання договору, ціну послуги (п. 7 рішення).
Відповідно до п. 8 рішення № 520, комунальному підприємству “Наше місто” Запорізької міської ради до 31.10.2017 доручено здійснити всі необхідні дії щодо передачі багатоквартирних будинків в управління управителем, призначеним цим рішенням, в порядку передбаченому правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13.
Контроль за виконанням цього рішення покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. (п. 9 рішення).
На виконання цього рішення, у відповідності до вимог Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, 06.09.2017 між ТОВ “КК “Мрія” (Управителем) та співвласниками багатоквартирного будинку № 12 по вул. Пархоменка у м. Запоріжжя, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради Бородай О.М. (Замовник), укладено Договір № К-657 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Згідно з п. 1 Договору, Управитель зобов'язується надавати Замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
Загальні відомості про об'єкт зазначаються у додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 2 Договору).
В управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (п. 3 Договору).
Згідно з п. 5 Договору, сторони погодилися, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі: 5,06 грн. на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги, - 4,60 грн./м.кв; 2) винагорода Управителеві - 0,46 грн./м.кв. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах: 5,06 грн. на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги, - 4,60 грн./м.кв.; 2) винагорода управителеві - 0,46 грн./м.кв.
Відповідно до п. 6 Договору, вартість послуги управителя може бути змінена шляхом укладення відповідного договору у разі високоякісного надання послуги з управління об'єктом, вжиття дієвих заходів з енергозбереження та виконання інших заходів щодо поліпшення споживчих властивостей об'єкта, а також в інший спосіб за домовленістю сторін.
Згідно з п. 18 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018.
Пунктом 23 Договору передбачено, що правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до законодавства.
Загальні відомості про об'єкт зазначаються у додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. В управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (п.п. 2, 3 Договору).
28.02.2019 Співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, буд. 12 та ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” підписано договір про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, згідно з предметом якого, у відповідності до рішення зборів співвласників зазначеного житлового будинку, сторони дійшли до згоди розірвати з 28.02.2019 договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-657 від 06.09.2017, укладений від імені співвласників будинку з Управителем згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 “Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя”.
Пунктом 4 даного договору сторони домовилися, що замовник зобов'язаний сплатити заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в термін до 20.03.2019.
01.03.2019 між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” (Управитель) та Співвласниками будинку № 12 по вул. Пархоменка в м. Запоріжжя, від імені яких діяла уповноважена особа - ОСОБА_1 (протокол № 1 зборів співвласників будинку від 24.11.2018 (Споживачі) укладено Договір № 045-У/18 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого Управитель зобов'язався надавати Споживачам послугу з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою вул. Пархоменка, буд. 12, а Споживачі - своєчасно оплачувати послугу у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Послуга з управління багатоквартирним будинком (надалі - Послуга) включає в себе утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема, прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів (у разі їх наявності), технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування мереж електропостачанням та електрообладнання, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; винагорода управителю (п. 1.2).
Відповідно до п. 2.1 Договору перелік складових Послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність їх надання Управителем Споживачам за цим договором визначається у Додатку №1. Вартість Послуги визначається відповідно до кошторису витрат на управління багатоквартирним будинком (Додаток № 2 до Договору).
Згідно до Додатку № 2 до Договору № 045-У/18 вартість послуги з управління будинком складає 5,064 гривень за 1,00 кв.м. на місяць.
Відповідно до п. 2.3 договору плата за Послугу нараховується Управителем та вноситься на його банківський рахунок Споживачами щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 3.2.8 Договору Споживач зобов'язаний оплатити фактично надану Управителем Послугу з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.20217.
Пунктом 3.4.1 Договору управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання Послуги з управління багатоквартирним будинком.
В пункті 5.5 договору встановлено, що сторони підтверджують факт надання Управителем послуги з управління багатоквартирним будинком, а Споживачами отримання зазначеної послуги з 01 листопада 2017 р.
За змістом пунктів 7.1, 7.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та укладається строком на один рік. Якщо за місць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на черговий календарний рік. Кількість таких продовжень не обмежується.
Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2021 № 242230899, територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є власником приміщення XV загальною площею 458 кв.м., приміщення XIV літ. А-5 загальною площею 84,8 кв.м за адресою м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, 12.
Позивач зазначив, що виходячи із площі приміщень, які є власність Запорізької міської ради (542,8 кв.м.), щомісячна вартість послуг управителя по договору № К-657 від 06.09.2017, яка підлягала до сплати склала 2 746 грн. 56 коп. (542,8 кв.м.*5,06 грн.).
Запорізькою міською радою не здійснено оплату за надані послуги, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Статтями 509 Цивільного кодексу України та 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначення основних засад організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюється чинним законодавством України, зокрема Законами України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”.
Статтею 1 Закону “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” визначено терміни: 1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; 2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); 3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; 4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; 5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; 6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; 7) управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; 8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; 9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” співвласники зобов'язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст.7 Закону).
Згідно з ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” співвласник зобов'язаний виконувати рішення зборів співвласників. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, обсяг зобов'язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов'язки співвласника.
Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.
Пунктом 3 ст. 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Отже, договір № К-657 від 09.06.2017 діяв з 06.09.2017 по 28.02.2019.
Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 5 ст. 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” визначено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. (…).
Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Конкретний перелік послуг які надаються співвласникам буд. № 12 по вул. Пархоменка позивачем, оприлюднений на веб-сайті ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” www.dom.mriya.zp.ua.
Крім цього в розділі “Личный кабинет” на веб-сайті міститься інформація вартості послуг з управління будинком.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 17 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Як вже було зазначено вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2021 № 242230899, територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є власником приміщення XV загальною площею 458 кв.м., приміщення XIV літ. А-5 загальною площею 84,8 кв.м за адресою м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, 12. Частка відповідача в приміщенні дорівнює 1/1. Будь-які інші відомості щодо приміщення відповідача в реєстрі відсутні.
Згідно зі ст. 20 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства Запорізька міська рада, як власник частини нежитлового приміщення, розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя вул. Пархоменка, буд. 12, є співвласником багатоквартирного будинку та зобов'язана брати участь в утриманні спільного майна та здійснювати оплату послуг на підставі умов Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, саме Запорізька міська рада, як співвласник зобов'язана, зокрема, нести витрати з утримання власного майна.
Пунктом 2 ст. 8 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” встановлено, що обсяг зобов'язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.
Виходячи із площі приміщень які є власністю Запорізької міської ради (542,8 кв.м.), щомісячна вартість послуг управителя по договору № К-657 від 06.09.2017, яка підлягала до сплати склала 2 746 грн. 56 коп. (542,8 кв.м.*5,06 грн.).
Заборгованість Запорізької міської ради за договором № К-657 від 06.09.2017 (з урахуванням строку позовної давності) за період серпень 2018 р. - лютий 2019 р. склала 19 225 грн. 92 коп. (7 міс.*2746,56 грн.).
Позивач зазначив, що стягнення боргу по договору № К-657 від 06.09.2017 не є предметом стягнення за цим договором, оскільки зобов'язання по сплаті боргу з управління будинком за період серпень 2018 р. - лютий 2019 р. перейшли до відповідача по іншому договору (№ 045-У/18 від 01.03.2019).
Так, виходячи із площі приміщень які є власністю Запорізької міської ради (542,8 кв.м.), щомісячна вартість послуг управителя по договору № 045-У/18 від 01.03.2019, яка підлягає сплаті відповідачем складає 2748 грн. 73 коп.(542,8кв.м.*5,064 грн.).
Запорізькою міською радою не здійснено оплату за надані послуги по договору № 045-У/18 від 01.03.2019 за період з 01.03.2019 по 31.07.2021.
Заборгованість Запорізької міської ради за надані послуги по договору № 045-У/18 від 01.03.2019 за період з 01.03.2019 по 31.07.2021 складає 79 713 грн. 17 коп. (29 міс.*2748,73 грн.).
Отже, загальна заборгованість Запорізької міської ради, з урахуванням заборгованості за період серпень 2018 р. - лютий 2019 р. (19 225 грн. 92 коп.), зобов'язання по сплаті яких визначено п. 3.2.8 договору № 045-У/18 від 01.03.2019 складає 98 939 грн. 09 коп. (19225,92 грн.+79 713,17 грн.).
В пункті 5.4 договору встановлено, що послуга за цим договором вважається наданою Управителем в повному об'ємі і належної якості та прийнятою Споживачами у повному об'ємі і належної якості, якщо Уповноважений представник Споживачів протягом 10 календарних днів, що передує даті вказаної у п.2.3. договору, не заявив обґрунтовані, письмові претензії щодо якості та об'єму конкретних робіт, що свідчить про належне виконання послуги та робіт за цим договором.
В пункті 7.2 договору, зокрема визначено, що протягом дії договору його умови є обов'язковими для усіх Споживачів, в тому числі тих, що не голосували чи голосували проти на загальних зборах, тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення в будинку після його укладення.
Слід зазначити, що виконання житлової послуги - утримання, експлуатація, реконструкція, реставрація, поточний і капітальний ремонти, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” є обов?язком співвласника багатоквартирного будинку. І законом передбачено право співвласників передати свої обов?язки щодо управління будинком управителю, що обирається ними на підставі договору, в якому вони і визначають плату за надану послугу - виконання обов?язків співвласників з управлінням будинку (управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.) При цьому ні діючим законодавством, ні договором не передбачено обов?язок управителя надавати співвласникам багатоквартирного будинку докази надання послуг.
Статтею 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” і пунктом 12 Договору передбачено право замовника (споживачів) здійснювати контроль за кількістю і якістю наданих послуг і у разі ненадання послуги або надання послуги низької якості висувати претензії.
Отже належним доказом ненадання послуги або надання неякісної послуги є претензія замовника. За її відсутності послуга вважається наданою і належної якості.
Також суд зазначає, що ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено, що оплату послуги з виставленням рахунку та підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, оскільки оплата послуги з управління багатоквартирним будинком не пов?язується з наданням рахунку або підписанням акту приймання-передачі.
Крім того, виставлення рахунків не є зустрічним зобов'язанням в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України, а тому його невиставлення не тягне за собою право на зупинення виконання основного зобов'язання. За своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату.
В договорі не визначено обов'язку щодо виставлення Управителем рахунків окремо кожному із співвласників багатоквартирного будинку; не визначений й порядок виставлення рахунку. По-друге, як встановлено судом вище, щомісячна вартість послуги з управління є фіксованою, визначається відповідно до кошторису витрат на управління (Додаток № 2 до договору) та, в даному випадку, залежно від площі нежитлового приміщення власником якого є відповідач. Отже відсутність щомісячного рахунку не впливає на можливість дізнатись про розмір суми, належної до сплати, на та не звільняє відповідача від обов'язку здійснити відповідну оплату.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості суду не надав. Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем вимога до стягнення з відповідача 98 939 грн. 09 коп. боргу за надані послуги з управління будинком згідно договору № 045-У/18 від 01.03.2019 є обґрунтованою та задовольняється судом.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
В позовній заяві, позивачем заявлено до стягнення 6 000 грн. 00 коп. витрат на оплату правової допомоги адвоката.
Відповідач заперечив проти стягнення витрат щодо правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. 00 коп. та просив стягнути вказану суму витрат з відповідача.
До позову було додано договір № 25/02 від 25.02.2021 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (Клієнт) та адвокатом Самойленко І.І., довідку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця Самойленко І.І. від 19.07.2021, акт виконаних робіт від 31.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1573/10 від 25.03.1999, довіреність № 021-02/156-1 від 03.03.2021, ордер серії КС № 39503,4 від 04.10.2021.
Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що виконавець, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги по стягненню з Запорізької міської ради (Боржник) на користь клієнта боргу (з урахуванням строку позовної давності) за послуги з управління будинками в яких розташоване майно боржника, в тому числі за адресами:
- їм. Запоріжжя, вул. Авраменко, 5;
- м. Запоріжжя, вул. Авраменко, 5А;
- м. Запоріжжя, вул. Брюлова, 5;
- м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 67;"
- м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 92;
- м. Запоріжжя, вул. Пархоменко, 12.
Відповідно до п. 2.1.1 договору в рамках цього договору виконавець приймає на себе зобов'язання:
- зустрітися з Клієнтом в його офісі та проконсультувати його;
- опрацювати нормативно-правову базу щодо спірних правовідносин;
узгодити з Клієнтом правову позицію;
- провести збір доказів (підготовка та подання адвокатських запитів), у разі необхідності;
- провести претензійну роботу із боржником;
- підготувати та подати до господарського суду Запорізької області позовні заяви про стягнення з Боржника на користь Клієнта боргу за надані послуги з управління будинками (перелік згідно п.2.1. цього договору), в частині майна боржника;
- здійснити представництво інтересів Клієнта під час розгляду справ в господарському суді Запорізької області.
Факт надання правничої допомоги засвідчується актом надання-прийому професійних правничих послуг від 31.03.2021, а факт оплати цих послуг заявником довідкою про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця Самойленко І.І. від 19.07.2021.
Суд вважає, що 6 000 грн. 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, підстав для зменшення їх розміру не вбачається.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія", м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098 м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-в, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159) 98 939 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 09 коп. боргу за надані послуги з управління будинком по договору № 045-У/18 від 01.03.2019, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 30.09.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.