Справа № 643/7767/19 Номер провадження 22-ц/814/3262/22Головуючий у 1-й інстанції Задорожна А.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
29 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,
розглянувши у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Калуцьким Денисом Євгеновичем,
на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2020 року, постановлене суддею Задорожна А.М.,
по справі за позовом Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лук'янова Олена Борисівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,
17.05.2019 Харківська міська рада звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу за№2958 від 04.10.2017, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лук'яновою О.Б., за змістом якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради зазначену квартиру; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 22662401.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 27.02.2018 (справа №643/2512/17) визнано недійсними договори купівлі-продажу від 11.02.2015, за якими ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_6 , продала спірну квартиру ОСОБА_7 , який у подальшому, окремим договором, відчужив її на користь ОСОБА_3 . Також визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , що складається із цієї квартир відумерлою, а квартиру власністю територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради та витребувано її від добросовісного набувача ОСОБА_3 . У ході розгляду вказаної справи встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 11.02.2015 від її імені укладено договір купівлі-продажу належної їй квартири, який є недійсним.
Отже спірна квартира належить позивачу на праві власності на підставі судового рішення від 27.02.2018 (справа №643/2512/17) та рішення Харківської міської ради від 17.10.2018 №1251/18 «Про комунальну власність м.Харкова».
Разом із цим, на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійсність якого не була предметом спору у справі №643/2512/17, за останнім зареєстровано право власності на спірну квартиру. Оскільки майно вибуло із володіння міської ради поза його волі, як власника, просить вимоги позову задовольнити та визнати відповідні правочини недійсними, скасувати рішення про їх державну реєстрацію та витребувати майно із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь законного власника - територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2020 позовні вимоги Харківської міської ради - задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №2958 від 04.10.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук'яновою Оленою Борисівною, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., щодо якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2017 внесений запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 22662401).
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук'янової Олени Борисівни від 04.10.2017 (номер запису про право власності: 22662401) про реєстрацію за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2958 від 04.10.2017.
Скасовано арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 13.06.2019 по справі №643/7767/19.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 477,50 грн.
Рішення районного суду вмотивовано обґрунтованістю вимог позову, який підлягає задоволенню.
Із рішенням районного суду не погодилася ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, та через представника - адвоката Калуцького Д.Є. оскаржила його до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з нею, ОСОБА_1 , та постановив рішення про її права та обов'язки.
Припускає, що при укладенні оскаржуваного договору мало місце шахрайство, а законним власником спірної квартири є її чоловік ОСОБА_2 , як її добросовісний набувач, для його незаконне відчуження квартири не може породжувати негативних наслідків.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Калуцьким Д.Є., на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2020; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що повідомлено сторін.
14.01.2022 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив позивача Харківської міської ради на апеляційну скаргу, за змістом якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, за відсутності порушеного права її заявника, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.08.2022 указану справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Калуцьким Д.Є., на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2020 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.
У зв'язку із відсутністю технічної можливості, фіксування судового процесу в режимі відоконференція за участі представника Харківської міської ради не відбувалося.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на положення ч.2 ст.372 цього Кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що власницею квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності від 22.07.20114ю
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
11.02.2015 між ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу цієї квартири.
Того ж дня, 11.02.2015, ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_3 .
04.10.20217 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначену квартиру 04.10.2017 зареєстровано за ХО ШІ Чанг рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук'яновою О.Б. за №37408062./а.с.14-19, 26-27 т.1/
Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 27.02.2018 (справа №643/2512/17) визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 11.02.2015, за яким ОСОБА_5 , від імені якої діяла ОСОБА_6 , продала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.02.2015, за яким ОСОБА_7 продав ОСОБА_3 зазначену квартиру. Також визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , що складається із квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, визнано право власності на указану квартиру за територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради та витребувано квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради./а.с.28-29 т.1/
Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 №1251/18 «Про комунальну власність» прийнято квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м.Харкова./а.с.30-33 т.1/
Із 06.12.2006 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають у шлюбі./а.с.218 т.1/
Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що ОСОБА_2 незаконно заволодів спірною квартирою, оскільки остання належить позивачу на підставі рішення суду, а ОСОБА_3 незаконно відчужив її ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного договору, не маючи права на її відчуження, а тому спірна квартира вибула з володіння позивача не з його волі.
При цьому рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , прийняте приватним нотаріусом 04.10.2017 підлягає скасуванню як таке, що зроблене з порушенням засади достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, оскільки вчинений на підставі договору, який не укладений в порядку, встановленому законом.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Такі засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, що відповідно до статті 6 Конвенції повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (ч.3 ст.18 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №466/5766/13-ц, від 29.06.2021у справі №201/751/14-ц, від 12.01.2022 у справі №761/41876/18.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Якщо у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси, оскільки спірну квартиру її чоловіком ОСОБА_8 набуто у власність під час перебування у шлюбі із нею.
Натомість, з огляду на наявність судового рішення у справі №643/2512/17, яке набрало законної сили, суд у цій справі, дійшов висновку про вибуття квартири із володіння власника з порушенням вимог чинного законодавства та поза його волею, і з цих підстав визнав договір купівлі-продажу квартири від 04.10.2017 недійсним та витребував квартиру у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача.
Оцінюючи викладене, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано статтею 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України).
Згідно правового висновку Верховного Суду, сформованого у справі №754/4108/18 від 15.09.2021, права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред'явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу квартири від 04.10.2017 дійсно укладений ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_9 .
Разом із тим, ОСОБА_2 брав участь у справі в якості відповідача і скористався правом на подання апеляційної скарги, яку ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.04.2021 повернуто. Докази того, що він у цій справі діяв усупереч спільних інтересів своєї та дружини, відсутні. Спір щодо поділу спільного майна подружжя на час розгляду цієї справи відсутній.
Таким чином спірна квартира вибула із володіння власника всупереч його волі, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, у якого спірне майно витребувано оскаржуваним рішенням в силу положень ст.388 ЦК України.
Таким чином, установивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення районним судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , яка звернулася із апеляційною скаргою на це судове рішення, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Подібні висновки викладені Верховним Судом у справах №754/4108/18 від 15.09.2021, №522/14240/15-ц від 08.12.2021, №199/7377/16 від 12.12.2021.
Отже апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Калуцьким Денисом Євгеновичем, на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2020 року слід закрити.
Керуючись ст.ст.367, 362, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Калуцьким Денисом Євгеновичем, на рішення Московського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лук'янова Олена Борисівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов