Справа № 641/7865/20 Номер провадження 22-ц/814/3189/22Головуючий у 1-й інстанції Боговський Д.Є. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
29 вересня 2022 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09 липня 2021 року, постановлене суддею Боговським Д.Є. (повний текст складено 14 липня 2021 року),
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
09.10.2020 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь 441 271,67 грн. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 50 000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 23.03.2019 о 20-30 годині на перехресті вулиць Плеханівської та Морозова в м.Харкові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є він, позивач. У результаті ДТП його автомобілю завдані механічні пошкодження, згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту їх розмір становить 441 271,67 грн.
Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17.10.2019 (справа №641/4462/19) установлено, що водій ОСОБА_1 порушив п.8.4б Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Враховуючи, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, спричинена йому, позивачу, шкода має бути відшкодована винною особою, відповідачем, у розмірі, визначеному у звіті про оцінку вартості відновлювального ремонту. Крім цього, просить відшкодувати моральну шкоду, через спричинені йому душевні страждання, порушення звичайного життєвого ритму, що вимагало додаткових зусиль для організації життя, зокрема, у зв'язку з пошкодження автомобіля він був змушений користуватися послугами служби таксі, щоб діставатися до лікарень та інших закладів для забезпечення нормального забезпечення умов свого життя.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 220 635,84 грн. та судовий збір у розмірі 2 206,36 грн.
В інший частині вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що судовим рішенням установлено, що ДТП сталася внаслідок порушення обома водіями, сторонами у цій справі, ПДР України. Оскільки сторони у справі не заявляли клопотання про призначення експертизи для визначення ступеню вини кожного з учасників ДТП, вони мають відповідати в рівних частинах за матеріальну шкоду, спричинену внаслідок взаємодії їх транспортних засобів. Тому до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина вартості відновлювального ремонту згідно звіту, наданого позивачем.
У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено за недоведеністю.
Відповідач оскаржив рішення районного суду до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вважає, що позивач приховав від суду обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №156777 від 29.05.2019 за порушення ним, ОСОБА_2 , п.12.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП, але з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи, постановою суду від 04.12.2019 (справа №641/4462/19), провадження у справі відносно нього закрито.
Зазначає, що в суді першої інстанції його представник звертав увагу суду на суттєві розбіжності в поясненнях осіб, які притягалася до адміністративної відповідальності, щодо механізму ДТП. Такі розбіжності судом не усунуті, експертиза для визначення ступеню вини кожного із учасників ДТП не проведена.
Вважає порушенням вимог ч.2 ст.264 ЦПК України самостійне визначення судом ступені вини учасників ДТП, що на думку відвідача, є виходом за межі позовних вимог.
Посилаючись на положення КАС України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та практику Європейського суду з прав людини, сформовану у справах «Салов проти України», «Серявін та інші проти України», «Богатова проти України», «Нечирорук і Йонкало проти України» доводить, що районний суд безпідставно надав перевагу позивачу та наданим ним доказам. Натомість аргументи відповідача судом почуті не були, а надані ним докази та зауваження щодо якості Звіту про вартість відновлювального ремонту до уваги не прийняті.
Вважає, що звіт №138/М/2019 про оцінку вартості відновлювального ремонту не є належним та достовірним доказом, оскільки він не завірений належним чином, у ньому відсутня більшість сторінок, необхідних для обґрунтування розрахунку, його додатки сформовані у низькій якості, тому вони не чіткі і малоінформативні, не зрозуміло що саме на них зображено.
06.10.2021 відповідач подав до Харківського апеляційного суду клопотання про приєднання нових доказів, відомості із сайту та фотознімки автомобіля. Повідомляє, що за номером транспортного засобу НОМЕР_1 на сайті https://auto.ria.com ним виявлено оголошення стосовно продажу Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_1 , яке в подальшому видалено із сайту. ТОВ «Інтернет-реклама РІА» листом від 15.09.2021 №15/09/2021 надано відповідь, що указаний автомобіль був у продажу, стан: «гарний стан, як новий».
Про те, що транспортний засіб на час розгляду справи у суді першої інстанції вже відремонтовано, відповідач не знав, така інформація була прихована позивачем, а тому просить приєднати та врахувати нові докази, які спростовують належність звіту авто товарознавчого дослідження, як визначальний доказ розміру завданих збитків.
Вважає, що відсутність доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, - є підставою відмови у позові.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.10.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 16.11.2021.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.08.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.03.2019 о 20 год. 30 хв. на перехресті вулиць Плеханівської та Морозова в м.Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Rav4, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля Subaru Forester, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, спричинено матеріальну шкоду.
Співробітниками патрульної поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ОБ №156776 від 28.05.2019 відносно водія ОСОБА_1 ; серії ОБ №156777 від 29.05.2019 відносно водія ОСОБА_2 /а.с.112
Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17.10.2019 (справа №641/4462/19) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи.
В описовій частині цієї постанови установлено, що 23.03.2019 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та допустив зіткнення із транспортним засобом Toyota Rav4, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів./а.с.14/
Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.12.2019 (справа №641/4462/19) установлено, що 23.03.2019 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, не дотримався безпечної швидкості руху та допустив зіткнення із транспортним засобом Subaru Forester, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , чим порушив п.12.1 ПДР України. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення./а.с.72/
Моторне (транспортне) страхове бюро України листом №3.1-01-б/38848 від 22.12.2020 повідомила адвоката Найда С.С. про неможливість прийняття рішення щодо виплати відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 23.03.2019, оскільки вина іншого учасника ДТП не підтверджена документально./а.с.113/
ТОВ «Незалежна експертна компанія», на замовлення МТСБУ, проведено оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Rav4, д.н. НОМЕР_1 , згідно звіту №138/М/2019 від 14.05.2019 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 23.03.2019, складає 441 271,67 грн./а.с.80-98/
Частково задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що судовими рішеннями у справах про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджено наявність в діях обох водіїв порушень ПДР України, а тому матеріальна шкода, спричинена внаслідок взаємодії їх транспортних засобів, за відсутності експертного дослідження із визначенням ступеню вини кожного з учасників ДТП, підлягає відшкодуванню ними в рівних частинах, виходячи із загальної вартості, визначеної Звітом №135/М/2019 від 14.05.2019.
Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, районний суд визнав такі вимоги позову недоведеними належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, викладених у п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дорожньо-транспортна пригода 23.03.2019 відбулася з вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому завдана останньому шкода має бути відшкодована у відповідній частці пропорційно ступеня вини ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги відповідача, що районний суд вийшов за межі позовних вимог, самостійно, без призначення експертизи, визначивши ступень вини кожного із учасників ДТП, колегія суддів відхиляє, як безпідставними.
По-перше, у судах першої та апеляційної інстанції відповідач не заявляв клопотання про призначення такої експертизи, а отже в порядку ч.4 ст.12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
По-друге, при вирішенні спору обов'язок спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, який повинен розглянути позов і визначити розмір відшкодування виходячи із вимог Закону (ЦК України), який у спірних правовідносинах передбачає часткову відповідальність, що у розумінні ч.2 ст.264 ЦПК України не є виходом за межі позову.
Твердження відповідача, що позивач приховав від суду факт його притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП є припущеннями, а відповідна постанова суду стосовна ОСОБА_2 від 04.12.2019 (справа №641/4462/19) приєднана відповідачем до справи та врахована при постановленні оскаржуваного рішення.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що у справі, яка переглядається, протиправна поведінка відповідача, якою позивачу завдано шкоду, є доведеною постановою суду від 17.10.2019 (справа №641/4462/19), яка вступила у законну силу та поширюється на встановлені судом факти та правовідносини. Тоді як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не є реабілітуючою та беззаперечною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
На підтвердження вимог позову позивач надав звіт №138/М/2019 про оцінку вартості відновлювального ремонту, складений ТОВ «Незалежна експертна компанія», період складання 10.04.2019-14.05.2019, яким визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (з урахуванням фізичного зносу) з ПДВ - 441 271,67 грн., Ѕ частина від якої постановлена до стягнення.
Відповідач, заперечуючи розмір заподіяння матеріальної шкоди, не спростував викладені у звіті висновки, пославшись на неналежність такого доказу, проте клопотання про витребування його оригіналу для дослідження не заявляв, при цьому реалізувавши своє право на подачу відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив. Тоді як наслідки неналежного користування процесуальними правами учасника судового процесу не можуть бути покладені в основу для скасування судового рішення.
За змістом частин першої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Із огляду на викладені норми процесуального закону колегія судів вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання про приєднання нових доказів, оскільки відповідач не довів винятковість обставин, у зв'язку із якими він не міг в період розгляду справи судом першої інстанції скористатися сайтом https://auto.ria.com, де автомобіль Toyota Rav4 виставлявся на продаж у 2014 та 2019 роках. При цьому самі по собі фотознімки із сайту не можуть бути належними та допустимими доказами, що автомобіль дійсно відремонтовано, оскільки відповідні обставини підлягають з'ясуванню виключно шляхом експертного дослідження із оглядом транспортного засобу.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, припущення щодо упередженості судді першої інстанції, мали самостійний спосіб врегулювання, визначений ст.39 ЦПК України (відвід судді), та наразі, зводяться до незгоди із постановленим судом першої інстанції рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов