Справа № 761/13254/22
Провадження № 3/761/4712/2022
29 вересня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Наталія Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У липні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
З фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 237132 від 02.07.2022 року 01 годині 00 хвилин керував автомобілем з встановленими ГБО без відповідних документів, чим здійснив правопорушення повторно протягом року, не виконавши п. 31.3.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення судового розгляду, від ОСОБА_1 не надходило. У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не згідний, оскільки проводився не належний огляд автомобільного обладння.
За таких обставин, враховуючи, ОСОБА_1 завчасно та належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не направляв, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги, що участь особи при розгляді справ за ст.121 КУпАП не є обов'язковою, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Статею 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Частиною четвертою даної статті передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою третьою цієї статті.
Статею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
Відповідно до п.2.9в Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р., водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п.31.3а Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.32.2б Правил дорожнього руху з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС узгоджуються: переобладнання транспортних засобів.
Пунктом 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ № 607 від 21.07.2010 р., передбачено, що цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб'єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання (п.3 Порядку).
Після переобладнання транспортного засобу та оцінки відповідності вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження видається сертифікат відповідності - для транспортних засобів, що переобладнані для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (п. 13 Порядку).
Згідно п.18 Порядку переобладнання транспортних засобів, перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 р. (п. 18)
Пунктом 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів встановлено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Відповідно до п.37 цього ж Порядку державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів про відповідність їх вимогам безпеки дорожнього руху та документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни).
Документами про відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху є: свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, сертифікат відповідності конструкції переобладнаного транспортного засобу умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження переобладнання, акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 3, 4 до цього Порядку.
Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію з відміткою про встановлення ГБО.
Таким чином, законодавством встановлено, що переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (встановлення ГБО) все ж таки являється переобладнанням в розумінні ст. 32 ЗУ «Про дорожній рух» та, в свою чергу, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
В результаті такого переобладнання встановлюється спеціальне обладнання та, відповідно до акту прийому-передачі ТЗ переобладнаного для роботи на газі (один із документів, що разом із свідоцтвом та сертифікатом свідчать про відповідність переобладнаного ТЗ вимогам безпеки дорожнього руху), змінюється модель транспортного засобу.
Переобладнаний транспортний засіб підлягає перереєстрації у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах, де перевіряється відповідність встановленого ГБО наданим документам (свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу, сертифікат відповідності, акт приймання-передачі транспортного засобу) та, в результаті, видається нове свідоцтво про реєстрацію з відміткою про встановлення ГБО.
Факт встановлення ГБО на автомобілі працівник поліції має зафіксувати у відповідному акті перевірки технічного стану автомобіля.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні зазначеної норми законодавства суд розглядає справу про адміністративне правопорушення на підставі доказів, наданих особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу.
З матеріалів справи не встановлено факту того, що працівник поліції проводив огляд автомобіля та складав акт перевірки технічного стану автомобіля. До матеріалів адміністративної справи такий документ працівниками поліції не додано.
Виходячи з вищевикладеного, приходжу до висновку, що у судовому засіданні дослідженими доказами поза розумним сумнівом не встановлено керування ОСОБА_1 автомобілем з незареєстрованим ГБО.
Доказами, які додані до матеріалів справи є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 237132 від 02.07.2022 року, в якому ОСОБА_1 не погоджується з протоколом та зазначає, що не проводився належний огляд автомобільного обладнання. В матеріалах справи міститься довідка складена інспектором ВАП УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Наталією Королишин, про те, що згідно інформацією порталу Національної поліції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягався 07.12.2021 року ВП № 1 (м. Вишневе) Бучанського районного управління поліції ГУНП у Київській області до адміністративної відповідальності за скоєння 07.12.2021 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 з накладенням на нього стягнення у розмірі 340 грн., а також витяг з Адмінпрактики.
У пункті «свідки чи потерпілі» протоколу вказано, що нагрудний реєстратор 471884, однак до матеріалів справи відеозапис не долучено.
Інших документів чи відеозаписів матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед іншого вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").
Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відтак, оскільки суд позбавлений можливості кваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належних і допустимих доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 4 КУпАП особами, уповноваженими на складання такого протоколу до матеріалів справи не долучено, суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою докази, висновки чи неспростовані презумпції факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 4 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності усі докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 4 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, тому провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 121, ч.1 247, 283, 294, 299 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: