Справа № 756/7472/22
Провадження № 2-о/756/299/22
30 вересня 2022 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.09.2022 вищезазначена заява була залишена без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Належним чином завірена копія ухвали про залишення заяви без руху від 12.09.2022 була отримана заявником особисто 13.09.2022, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
Проте, ні в строк, визначений ухвалою суду від 12.09.2022, ні станом на день винесення даної ухвали, заявник недоліки визначені ухвалою суду не усунув, будь-яких документів до суду не подав.
Частиною 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Таким чином встановлено, що заявник тривалий час не цікавляться станом провадження в даній справі, у визначений судом строк ухвалу про залишення заяви без руху не виконав, недоліки заяви не усунув.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що ч. 7 ст. 185 ЦПК України передбачено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 294, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - вважати неподаною і повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її вручення.
Суддя М.М. Ткач