Справа №705/5318/16-а
2-а/705/4/22
30 серпня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі судового засідання Прокопенко І.О.
представника відповідача Колєснік Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Завального Сергія Михайловича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про протиправність не вчиненої дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про протиправність невчиненої дії, в обґрунтування зазначивши наступне.
Він, 10.07.2016 року звернувся до Уманського ВП із заявою про порушення правил розгляду адміністративних правопорушень і отримав негативну відповідь. Її аналіз свідчить про відсутність будь-якої перевірки згідно КУпАП, а розгляд продовжується по Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що такі дії співробітників поліції оскаржуються згідно Закону України «Про Національну поліцію», а розгляд проводить місцевий адміністративний суд.
Просить суд визнати протиправними дії Уманського ВП щодо розгляду заяв про адміністративні правопорушення по Закону України «Про звернення громадян» та зобов'язати Уманський ВП розглянути заяву ОСОБА_1 за ЖЄО-6791 від 10.07.2016 року відповідно до КУпАП.
На адресу суду надійшов відзив представника відповідача ГУНП в Черкаській області Атамась Ю.М., у якому просять суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на наступне.
10.07.2016 року до поліції надійшло звернення позивача щодо неправомірних дій працівників поліції, яке було зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Уманського ВП ГУНП за № 6791 від 10.07.2016 року.
За результатом розгляду вказаного звернення позивача, Уманський ВП ГУНП в Черкаській області на виконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» листом за підписом т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Школенка В.А. від 21.07.2016, який було отримано позивачем, повідомив позивача про розгляд його звернення з приводу вчинення неправомірних дій, яка була зареєстрована до журналу єдиного обліку Уманського ВП ГУНП за № 6791 від 10.07.2016 року та розглянута інспектором поліції Короленком С.О.
Крім того, роз'яснено заявнику порядок оскарження дій чи рішення працівників поліції та ознайомлення з матеріалами перевірки.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач, як на підстави позовних вимог, зазначив, що отримав негативну відповідь, аналіз якої свідчить про відсутність будь-якої перевірки. Проти зазначеного заперечують, оскільки звернення позивача ОСОБА_1 було розглянуто у відповідності до вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджені наказом від 10.10.2004 № 1177 (зі змінами) та надано відповідну відповідь. Так, за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті апаратом МВС, закладами, установами, підприємствами, що належать до сфери управління МВС, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди. При цьому, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заході і заявникам надані вичерпні відповіді.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприятимуть вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
При цьому, звертають увагу суду, що незгода позивача із наданою відповіддію по суті не є підставою для твердження того, що вказана відповідь є неповною та необґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Уманського ВП ГУНП в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 за № 6791 від 10.07.2016 року відповідно КУпАП, зазначають наступне.
Згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316 нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Наголошують, що суд, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України не втручатися у діяльність інших гілок державної влади, зокрема адміністративних органів.
На їх думку аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принци розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Крім того, вказують, що у позовній заяві ОСОБА_1 відсутні позовні вимоги до Головного управління Національної поліції у Черкаській області.
Позивач ОСОБА_1 подав на адресу суду заперечення на відзив, у якому зазначив про те, що 10.07.2016 року він звернувся до Уманського відділку поліції із заявою, яку зареєстровано ЖЄО-6791, про розслідування порушення його прав спільної сумісної власності на житло. Вказана заява була розглянута керівництвом не в порядку КУпАП, а протиправно всупереч ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян».
Вчиненні дії, на його думку, явно перевищують компетенцію начальника поліції Завального С.М., який є представником юридичної особи і діє від її імені. Але юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і стосується усіх представників - поліцейських, слідчих та інш. Цей аспект і зазначений у адміністративному позові. Враховуючи вищевикладене, щодо недодержання правил КУпАП ОСОБА_2 , необхідно зобов'язати ГУНП в Черкаській області розпочати провадження про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у його відсутність.
Представник відповідача ГУНП в Черкаській області Колєснік Н.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та підтримала відзив, направлений на адресу суду, вважає, що розгляд заяви позивача ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, про що його повідомлено. На її думку, непогодження із результатом розгляду його заяви не може бути підставою для задоволення позовних вимог та зобов'язання судом відділ поліції розглянути його заяву за його вказівкою.
Відповідач начальник Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Завальний С.М. в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляв.
Суд, вислухавши представника відповідача, врахувавши позицію позивача та вивчивши письмові матеріали справи прийшов до наступного.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, судом встановлено, що 21.07.2016 року за № 9256/49/01/13-16 на адресу ОСОБА_1 за підписом т.в.о. начальника Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Школенка В.А. направлено повідомлення проте, що його звернення від 10.07.2016 року розглянуто керівництвом Уманського відділу поліції. Вказане звернення було зареєстровано у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Уманського ВП ГУНП за № 6791 від 10.07.2016 року. Проведення перевірки було доручено інспектору поліції ОСОБА_3 . У реєстрації до єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю кримінального правопорушення і роз'яснено, що таке рішення він має право оскаржити в суді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Також у повідомлені зазначено, що перевірка проведена відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Також вказано, що по фактах, викладених у зверненні ОСОБА_1 Уманським ВП ГУНП раніше уже проводилася перевірка, матеріали ЄО № 6558 від 03.07.2016 року, висновок № 3897 від 12.07.2016 року.
Також у повідомленні роз'яснено, що ОСОБА_1 може ознайомитися з матеріалами перевірки, а також, в разі незгоди з прийнятим рішенням, відповідно до вимог п. 1 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян», він має право подати скаргу на дії чи рішення посадової особи у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі та звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
Згідно позначки у повідомленні вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав 29.07.2016 року.
Згідно матеріалів висновку № 4111 про перевірку заяви ОСОБА_1 від 10.07.2016 року ЄО № 6791, 10.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського ВП ГУНП в Черкаській області із заявою у якій просив розглянути його заяви, подані раніше, про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 та ст. 199 КУпАП.
Згідно висновку інспектора Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Короленка С.О., погодженого начальником відділу Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Петриченко В.В., було розглянуто матеріали перевірки ЄО № 6791 від 10.07.2016 року та встановлено, що 10.07.2016 року до Уманського ВП ГУНП з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 , у якій він просить повторно розглянути його звернення щодо неправомірних дій ОСОБА_4 , яка систематично здає в найм свою частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для тимчасового проживання на різні терміни особам без паспорту і реєстрації, в тому числі наркоманам і сектантам. Проведеною перевіркою було встановлено, що по фактах, викладених у вказаному зверненні Уманським ВП ГУНП раніше проводилася перевірка. Прийнято рішення - розгляд звернення ОСОБА_1 припинити.
Тобто, предметом вказаного позову є бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.07.2016 року посадовими особами Уманського ВП ГУНП у Черкаській області, а саме розгляді його заяви відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи). Оскільки заяву позивача було розглянуто та надано відповідь, дії Уповноваженого не можуть бути кваліфіковані судом як бездіяльність.
Як вбачається із матеріалів справи, посадовими особами Уманського ВП ГУНП в Черкаській області було здійснено розгляд заяви ОСОБА_1 , за результатами розгляду прийнято рішення та про що повідомлено заявника ОСОБА_1 .
З метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, покращення, удосконалення організації їх особистого прийому в апараті Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органах внутрішніх справ України, а також у вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, та на виконання ст. 40 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію» - наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177 затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 4.7 Положення №1177 відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті апаратом МВС, закладами, установами, підприємствами, що належать до сфери управління МВС, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, або журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди.
При цьому, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді (пункт 4.6 Положення № 1177).
Згідно ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події .
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Із наданих матеріалів вбачається, що заява ОСОБА_1 була розглянута, по ній було прийнято рішення про що повідомлено заявника.
Суд зазначає, що незгода заявника зі змістом відповіді не може свідчити про порушення самого права на звернення. За наявного правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідь начальника Уманського ВП ГУНП є повною і надана з дотриманням строків розгляду.
Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України. Перевірка судом законності відмови компетентного органу скласти протокол про адміністративне правопорушення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити відповідні дії з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності призведе до втручання у його дискреційні повноваження, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83) запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Вказане свідчить про розгляд звернення ОСОБА_1 відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі наданих йому повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 вказаного Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Завального Сергія Михайловича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про протиправність не вчиненої дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На підставі частини 1 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.09.2022 року.
Суддя: Р. В. Піньковський