Справа № 712/7918/22
Провадження № 1-кс/712/3595/22
29 вересня 2022 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси внесене в кримінальному провадженні № 12022250310002267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022 року клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, громадянки України, не заміжньої, зареєстрованої АДРЕСА_1 , зі слів постійно проживаючої АДРЕСА_2 , тимчасово фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , не судимої в силу ст.89 КПК України, підозрюваної за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Старший слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022250310002267 від 27.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.09.2022 близько 15 год. 10 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , у якому проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , побачила на столі у вказаній квартирі грошові кошти у сумі 7000 грн. та мобільний телефон марки «Nokia», модель С201, імеі: НОМЕР_1 , вартістю 450 грн., які на праві приватної власності належать ОСОБА_7 та в цей час у останньої виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення вищевказаного майна, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 ,27.09.2022 близько 15 год. 10 хв., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, а також усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , у якому проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з столу грошові кошти у сумі 7000 грн. та мобільний телефон марки «Nokia», модель С201, імеі: НОМЕР_1 , вартістю 450 грн., з метою подальшого викрадення. Після чого, ОСОБА_5 сховала викрадене майно до власної сумки, яку мала при собі та у подальшому з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла маючи реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 7450 грн.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, ОСОБА_5 28.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: даними протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення; даними протоколу огляду місця події; даними протоколу допиту свідків; даними протоколу допиту потерпілого; даними протоколу огляду предмету; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_5 фактично на даний час перебуває в м. Черкаси, де проживають свідки та потерпілий, у зв'язку з цим, вона матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на них шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на її користь чи відмови від надання показань з метою уникнення нею кримінальної відповідальності.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваною ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що остання, не маючи власного джерела доходів, про що свідчить відсутність працевлаштування, як джерела законного доходу, може вчинити злочин повторно.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що підозрювана не має місця реєстрації та постійного місця проживання та те, що остання приїхала з м. Полтава, де проживала значний час. Також те, що в зв'язку з введенням воєнного стану ОСОБА_5 безперешкодно може покинути межі України для уникнення від кримінальної відповідальності.
Разом з цим, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; запобігати спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.
Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_5 не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те, майновий та сімейний стан підозрюваної дає їй можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чеботарь проти Молдови» слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. У своєму рішенні по справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Проведені органом досудового розслідування слідчі дії у кримінальному провадженні свідчать, що станом на час розгляду клопотання вищевказана інформація наявна.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно ч.4 ст.185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також те, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілого, а також зважаючи на те, що досудовим розслідуванням не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам будь-яким іншим із передбачених у КПК України більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, тому існує достатньо реальних підстав для застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задоволити.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана по суті заявленого просила суд обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження - протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколом огляду місця події; протоколом допиту свідків; протоколом допиту потерпілого; протоколом огляду предмету.
При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, є тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може ухилитись від слідства та суду та вчиняти тиск на свідків, потерпілу, вчиняти інші злочини.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчинені злочину та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, надають підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу. Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, також беручи до уваги ступінь стійкості соціальних зв'язків підозрюваної, яка не має офіційних джерел доходів, не працевлаштована, проживає не за місцем реєстрації та набуття законних підстав для користування фактично займаного нею житлового приміщення не підтверджена, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки менш суворий запобіжний захід на даному етапі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. При цьому ступень значущості таких ризиків особливо значний на ранній стадії досудового розслідування, коли існує нагальна потреба у відшуканні та забезпеченні збереження доказів для з'ясування всіх обставин кримінального провадження.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01 липня 2022 року становить 2600 грн.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, визначити підозрюваній заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 грн. Саме такий розмір застави яке є максимальним відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваною.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами ст. ст. 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 25 листопада 2022 року включно із можливістю внесення застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваній, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошений 30 вересня 2022 року о 12 год. 20 хв.