Справа № 450/3992/21 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.
Провадження № 22-ц/811/1335/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
27 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року в складі судді Гуняк О.Я. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
встановив:
У вересні 2021 року позивач ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, просив стягнути відшкодування у розмірі 22 053,80 гривень, 2270 сплаченого судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 6400 гривень.
Вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2018 ПрАТ АСК «Скарбниця» уклала договір страхування транспортних засобів за Полісом № АМ8029174, де страхувальником виступає ОСОБА_1 , об'єкт страхування-автомобіль марки MERCEDES-BENZ V 230, державний номерний знак НОМЕР_1 .
16.12.2018 на автодорозі М-12, 682 км.+200 м біля м. Кропивницький відбулася ДТП за участі автомобіля DACIA LOGAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки MERCEDES-BENZ V 230, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобіля отримали механічні ушкодження. На основі страхового акту № 346/цв/18 ПрАТ АСК «Скарбниця» виплатило страхове відшкодування у сумі 11 026,90 грн. Вважає, що на підставі пункту “г” ст. 38 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, оскільки такий взагалі не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього, відповідачу була надіслана претензія 02.04.2020, однак ніякого реагування, у тому числі сплати боргу відповідачем здійснено не було. Просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 рокуу задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.
Додатковим рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу доказів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ПрАТ «АСК «Скарбниця».
Покликаючись на всю хронологію спірних правовідносин, норми матеріального прва, які регулюють спірні правовідносини, зазначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП на підставі п. «г» ст. 38 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у цій статті.
При цьому, відповідач не повідомляв страховика про ДТП взагалі.
Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Вважає, що судові рішення касаційного суду, які зазначені місцевим судом у якості практики, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки різняться із такими, при цьому покликаючись на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 760/5736/15 зазначає, що законодавством встановлений обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Зважаючи на те, що сторони складали повідомлення про ДТП (європротокол) та правоохоронні органи не залучалися сторонами ДТП для врегулювання такого, страховик не мав можливості перевірити обставини ДТП власними силами.
Просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.
16.12.2018 на автодорозі М-12, 682 км.+200 м біля м. Кропивницький відбулася ДТП за участі автомобіля DACIA LOGAN реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки MERCEDES-BENZ V 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобіля отримали механічні ушкодження.
Водії здійснювали керування транспортними засобами на відповідній правовій підставі, як це вимагають ПДР (п.п. 2.1, 2.2).
При цьому, зазначена дорожньо-транспортна пригода зафіксована без повідомлення підрозділів МВС України, а на підставі спільного повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду (Європротокол).
Зокрема, у матеріалах справи наявне повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду (Європротокол) від 16.12.2018, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність обох водіїв була застрахованою (а.с. 7).
Так, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , об'єкт страхування - автомобіль марки MERCEDES-BENZ V 230, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця» згідно полісу № АМ/8029174 від 30.11.2018. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну: 100 000,00 грн., франшиза: 500,00 грн. (а.с. 6).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ "СК ГЛОБУС".
17.12.2018 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «АСК «Скарбниця» із відповідною заявою, де повідомив страховику про причини, обставити та механізм пригоди, а також надав усі необхідні документи, передбачені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для виплати страхового відшкодування.
Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 04.01.2019, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 27064,56 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ 34155,53 грн. Замовником виступив ТзОВ «Брітіш Автоклаб Асістанс». Зазначене підтверджується висновком про вартість майна (а.с. 66, 67).
30.01.2019 ОСОБА_2 подав ПрАТ «АСК «Скарбниця» заяву на виплату страхового відшкодування, у якій просив виплатити йому таке у розмірі 22003,80 грн. (а.с. 68).
Натомість, згідно страхового Акту № 346/цв/18 (аварійний сертифікат) та додатку №1 до страхового акту № 346/цв/18, розмір страхового відшкодування становить - 22 053,80 грн., при цьому необхідно провести виплату в сумі 11 026,90 грн. на рахунок ОСОБА_2 (а.с. 4, 5, 71).
Згідно цього страхового акту дата настання страхового випадку 16.12.2018, дата надання документів, що підтверджують страхову подію 01.02.2019, при цьому повідомлення про страховий випадок відсутнє.
Листом від 07 березня 2019 року № 69 ПрАТ «АСК «Скарбниця» повідомило потерпілого ОСОБА_2 , посилаючись на п. 2.7 «Типових схем дорожньо-транспортних пригод» про те, що у даному випадку відповідальність покладається на водія автомобіля А та водія автомобіля В, тобто страховиком встановлено вину двох водіїв у вчиненні ДТП.
Крім цього, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2020 задоволено позов та стягнуто з ПрАТ АСК “Скарбниця” на користь ОСОБА_2 12613 грн.53 коп., яка складається із: 11 026 грн. 90 коп. належне відшкодування; пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1430грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 31грн.98коп., 3%річних у розмірі 124 грн. 17 коп. Вирішено питання судових витрат (а.с. 8-12).
02.04.2020 ПрАТ АСК «Скарбниця» надіслано ОСОБА_1 претензію про відшкодування шкоди у розмірі 26 608,83 гривень (а.с. 16).
Звертаючись із позовними вимогами ПрАТ АСК «Скарбниця» покликається на те, що виплатило страхове відшкодування та має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, оскільки останній взагалі не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, на претензію не реагує.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було повідомлено про ДТП потерпілою особою, що дозволило страховику переконатися у тому, що подія є страховим випадком, здійснити перевірку обставин ДТП та визначити розмір заподіяної потерпілій особі шкоди, що не може свідчити про здійснення ним необґрунтованих виплат, а відтак заподіяної страховику шкоди.
З врахуванням зазначеного, сам по собі факт неповідомлення відповідачем (страхувальником) страховика про настання страхового випадку не призвів до необґрунтованих виплат потерпілій особі, що можна було б вважати заподіяною йому шкодою.
При цьому, позивач не надав доказів про існування для нього перешкод щодо встановлення дійсного розміру завданої потерпілому шкоди.
При вирішенні спору суд врахував судову практику касаційного суду та дійшов висновку, що настання страхового випадку ПрАТ АСК «Скарбниця» під сумнів не ставився, страхове відшкодування, останнім як страховиком сплачено, тому підстави для задоволення позову ПрАТ АСК «Скарбниця», у зв'язку з неповідомленням у письмовому вигляді страховика про настання страхового випадку, відсутні.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що учасники дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.12.2018, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , керуючись пунктом 2.11. Правил дорожнього руху України, пунктом 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV та примітки до статті 124 КУпАП, скористалися правом на складення спільного повідомлення про ДТП - «Європротокол». Слідуючи обставинам справи та фактам, які констатовані, у тому числі страховиком, водій ОСОБА_1 визнав себе винним у цій ДТП.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц, для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вартість ремонтних робіт з урахування коефіцієнту фізичного зносу чи завданих збитків КТЗ загалом, учасники справи не оскаржують, жодних спростувань чи вимог, які б свідчили про незгоду з цього приводу, не пред'явлено.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку.
Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).
Стаття 4 цього закону визначає суб'єктів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Таким чином, наведені правові норми дійсно встановлюють обов'язок особи, як водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Метою такого обов'язку є надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди і запобігти необґрунтованим виплатам.
В свою чергу, відповідно до п. 33.2 ст. 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілим, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17 листопада 2011 року №698, затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалося вище, спірні правовідносини фактично уже були предметом судового розгляду.
Зокрема, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2020, справа №463/8003/19, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, встановлено, що водій транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, виїхавши на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «Dacia», реєстраційний НОМЕР_2 .
Згідно Висновку № 058 від 24 травня 2019 року, в даній дорожній обстановці водій MERCEDES-BENZ ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, тобто - не створювати небезпеку чи перешкоду для руху водієві автомобіля DACIA LOGAN ОСОБА_2 , п.2.3 (д) Правил дорожнього руху, а саме - не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, п.10.1 Правил дорожнього руху, тобто - перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (в даному випадку - водію автомобіля DACIA LOGAN ОСОБА_2 ). За умови виконання вимог п.п.1.5; 2.3(д); 10.1 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля MERCEDES-BENZ ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути даної пригоди своїми односторонніми діями. В діях водія автомобіля MERCEDES-BENZ ОСОБА_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п.1.5; 2.3 (д); 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з даною пригодою.
У рішенні суд зробив висновки, що типова схема ДТП № 2.7 не відповідає обставинам ДТП, яка відбулася 16 грудня 2018 року, оскільки на фото з місця пригоди, видно, що на ділянці дороги, де відбулося ДТП є дорожня розмітка, позаду автомобіля «Mercedes», реєстраційний № НОМЕР_1 є перериривчаста розмітка, яка відображена в європротоколі.
На схемі 2.7, яку застосовано ПрАТ «АСК «Скарбниця» обидва транспортних засоби порушили вимоги ПДР України, хоча в ситуації ДТП, яка сталася 16 грудня 2018 року зіткнення відбулося на смузі для руху водія автомобіля «Dacia», реєстраційний НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 у наслідок порушення з боку водія автомобіля «Mercedes», реєстраційний № НОМЕР_1 ПДР України.
Також, цим же рішенням встановлено, що 17 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «АСК «Скарбниця» із відповідною заявою, де повідомив страховику про причини, обставити та механізм пригоди, а також надав усі необхідні документи, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для виплати страхового відшкодування, при цьому, докази того, що ПрАТ «АСК «Скарбниця» проводило розслідування обставин ДТП та направляло свого представника на місце події для визначення причин настання страхового випадку, відсутні.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2020, у тому числі у частині мотивів такого, ПрАТ «АСК «Скарбниця» не оскаржувало, відтак погодилося з таким.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Враховуючи наведене, вина водія ОСОБА_1 у спірній ДТП, визнання такої події страховим випадком зі сторони страховика ПрАТ «АСК «Скарбниця» та інші обставини, які стосуються учасників справи, а не їх правова оцінка, є встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, відтак повторному доказуванню не підлягають.
Згідно із п.п. «ґ» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Так, колегія суддів виходить з того, що неповідомлення страхувальником у встановлені строки страховика про настання страхової події є підставою для регресного позову у випадку, якщо з цих підстав у останнього виникли необґрунтовані виплати.
Натомість, із матеріалів справи, а також судового рішення у справі № 463/8003/19 беззаперечно встановлено, що факт настання спірного страхового випадку ніким не оспорюється, такий був зафіксований, що підтверджується повідомленням про ДТП.
Сам позивач ПрАТ «АСК «Скарбниця», як страховик, добровільно сплатив страхове відшкодування у відповідному розмірі, подія ДТП була визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується складеним ПрАТ «СК «Провідна» страховим актом, тому за встановлених осбатавин про те, що потерпілою особою страховик (позивач) винної особи був повідомлений про страховий випадок та навіть при доведенні протилежного, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути самостійною підставою для задоволення регресної вимоги страховика.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду України висловленій у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №711/9786/16-ц.
Більше того, дотримання чи недотримання особою, з якою укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язкового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду є підставою для перевірки страховиком обставин дорожньо-транспортної пригоди та обґрунтованості страхових виплат.
Разом з тим, позивач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів того, що у зв'язку з неповідомленням його протягом трьох днів з моменту дорожньо-транспортної пригоди про наявність страхового випадку у нього виникли необґрунтовані виплати.
Враховуючи те, що позивач добровільно сплатив страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика, у нього не виникло жодних необгрунтованих виплат, при цьому ПрАТ «АСК «Скарбниця» не було позбавлене можливості здійснити перевірку обставин ДТП та визначити розмір заподіяної шкоди, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення регресної вимоги ПрАТ «АСК «Скарбниця», а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, атому апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця» - залишити без задоволення.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 27 вересня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк