Справа № 303/3148/22
Закарпатський апеляційний суд
26.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч гривень) із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Згідно з постановою, 06 травня 2022 року, о 23 год 50 хв, по вул. Ілони Зріні, 86 у м. Мукачево, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 178 від 17.05.2022, чим порушив приписи п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною. Посилається на те, що працівники поліції не роз'яснили йому права, у тому числі і на професійну правову допомогу, чим порушено його право на захист. Зазначає, що у поліцейських були відсутні, передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», причини для зупинки керованого ним автомобіля. Стверджує, що обставини, які зафіксовані на доданому до протоколу відеозаписі, не відповідають обставинам, які відображені у протоколі, і при цьому, працівниками поліції порушено безперервність відео фіксації події. Разом із тим, вказує на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення його на огляд із метою визначення стану наркотичного сп'яніння. Крім того, посилається на те, що під час керування транспортним засобом не перебував у стані наркотичного сп'яніння, жодних ознак наркотичного сп'яніння у нього не було і не могло бути, оскільки наркотичну речовину він вживав за тиждень до даної події, а результати тесту не є належним та достатнім доказом перебування його у стані наркотичного сп'яніння, так як вказаний тест гіпотетично може свідчити тільки про вміст певних речовин у крові, які виводяться з сечею назовні через певну кількість днів, тобто показує у тому числі наслідки реакції на продукти розпаду наркотиків. Поряд із цим, стверджує, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проведений із порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, про що свідчить те, що сечу в нього було відібрано не у дві ємності, а тільки в одну, яка потім була утилізована, і при цьому, матеріали справи не містять акту медичного огляду, у витребуванні якого також відмовив суд першої інстанції. Наведені обставини, на переконання апелянта, свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а відтак і про невідповідність викладених у постанові суду першої інстанції висновків фактичним обставинам справи. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і який 02.09.2022 направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що не має можливості прибути до суду у зв'язку із сімейними обставинами. Отже, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, на суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного), або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді справи, дотримався зазначених вимог закону, повно і всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими.
У протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 №517085 зазначено, що 06 травня 2022 року, о 23 год 50 хв, по вул. Ілони Зріні, 86 у м. Мукачеві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря - нарколога № 178 від 17.05.2022, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що він підписаний ОСОБА_1 , який підтвердив, що зміст процесуального документу йому відомий, відомості щодо його особи внесені правильно, копію протоколу отримав.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 178 від 07.05.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан наркотичного сп'яніння у лікаря КНП «Мукачівська ЦРЛ» ОСОБА_2 , за результатами обстеження лікар встановив, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (а. с. 2).
Розпискою ОСОБА_1 від 07.05.2022 підтверджується факт залишення ним на зберігання транспортного засобу марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 на місці зупинки, тобто на вул. Ілони Зріні, 86 у м. Мукачеві, (а. с. 3).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5374765 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок ) гривень (а. с. 5).
З відеозапису, який міститься на DVD-диску, убачається, що поліцейські зупинили автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення ним вимог п. 31.6.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Під час спілкування з ОСОБА_1 , у працівників поліції виникли сумніви щодо його тверезості. Законну вимогу поліцейських пройти освідування у встановленому законом порядку ОСОБА_1 виконав, відтак пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння у КНП «Мукачівська ЦРЛ». Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився лікарем у закладі охорони здоров'я за допомогою тесту, який є видом лабораторного дослідження. У медичному закладі, за добровільної згоди ОСОБА_1 лікарем проведено освідування, - відібрано зразки біологічного середовища - сеча, за результатами якого ОСОБА_1 повідомлено, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну, метамфетаміну (VIDEO ID реєстратора:471599 00:24:33). З відеозапису також вбачається, що будь-яких порушень з боку працівників поліції чи лікаря не допущено, як і не має відомостей про те, що ОСОБА_1 висловлював які-небудь скарги чи заперечення щодо проведеного лікарем огляду, або оскаржував медичний висновок.
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Гвоздик В. Й. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря КНП «Мукачівська ЦРЛ», який проводив огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та склав висновок про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння були підстави для фальсифікації вищевказаного документу щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість поліцейського та лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Окрім того, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який може свідчити про те, що він оскаржував дії поліцейських, що дає підстави для висновку про те, що апелянт погодився із законністю дій працівників поліції.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейський та лікар діяли в межах наданих їм повноважень.
При оцінці доводів апелянта про те, що працівники поліції не роз'яснили йому права, у тому числі і на професійну правову допомогу, чим порушили право ОСОБА_1 на захист, апеляційний суд такі до уваги не бере, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Зокрема, з відеозапису убачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1. ст. 130 КУпАП у присутності ОСОБА_1 , працівники поліції роз'яснили водію його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, при цьому зазначили, що ОСОБА_1 при бажанні може викласти свої пояснення з приводу вказаної події. З відеоматеріалу також убачається, що жодних вимог щодо надання правової допомоги ОСОБА_1 не заявляв. Відхиляючи ці твердження, апеляційний суд бере до уваги те, що матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції було упереджене ставлення. При цьому, жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду) ОСОБА_1 не надав. Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції він не заявляв, до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається, не надав.
Безпідставними слід визнати твердження ОСОБА_1 про те, що боку працівників поліції була порушена процедура направлення водія ОСОБА_1 на освідування до медичного закладу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. З матеріалів справи убачається, що на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у поліцейського були сумніви щодо перебування водія у тверезому стані. Відтак, відповідно до Порядку та Інструкції, ОСОБА_1 направлено на огляд для визначення стану сп'яніння до КНП «Мукачівська ЦРЛ».
Апеляційним судом не встановлено жодних порушень порядку ані при направленні на огляд, ані при проведенні процедури медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 лікарем КНП «Мукачівська ЦРЛ».
З огляду на те, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про те, що у поліцейських були відсутні причини для зупинки автомобіля, передбачені ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Вказані твердження жодним чином не впливають на висновки місцевого суду, які є правильними та обґрунтованими. Крім того, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5374765 підтверджується, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень. Вказане правопорушення зафіксоване, у тому числі і на бодікамеру працівника поліції.
У цьому контексті апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем, покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Водночас, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що обставини, які зафіксовані на відеозаписі, не відповідають тим, які відображені у протоколі, і при цьому, працівниками поліції порушено безперервність відеофіксації події, на переконання апеляційного суду є такими, що свого підтвердження не знайшли. Так, дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд констатує, що відеоматеріал має чітку і логічну послідовність подій, які мали місце під час та після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його спілкування з працівниками поліції, повідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція пройти огляд у медичному закладі, проведення такого огляду, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, у тому числі і відібрання зразків біологічного середовища ОСОБА_1 (сечі) здійснювалось та зафіксовані на фрагментах відео без розриву у часі. Тому, враховуючи вищенаведене, дані відеозапису апеляційним судом визнається належним, допустимим та достовірним доказом.
Необґрунтованими апеляційний суд визнає доводи ОСОБА_1 про те, що під час керування транспортним засобом він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, жодних ознак наркотичного сп'яніння у нього не було і не могло бути, оскільки наркотичну речовину ОСОБА_1 вживав за тиждень до цієї події, а результати тесту не є належним та достатнім доказом перебування його у стані наркотичного сп'яніння, оскільки вказаний тест гіпотетично може свідчити тільки про вміст певних речовин у крові, які виводяться з сечею назовні через певну кількість днів, тобто показує у тому числі наслідки реакції на продукти розпаду наркотиків.
Відхиляючи твердження в цій частині, апеляційний суд передовсім враховує те, що відповідно до пункту 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 жодних заперечень щодо проведеного лікарем медичного огляду не подавав та висновок не оскаржував. Підстав вважати висновок щодо результатів медичного огляду недопустимим доказом у справі немає. Окрім цього, у матеріалах відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що у медичному закладі при огляді ОСОБА_1 застосовувались неякісні тести чи такі, які недозволені для використання в Україні. Жодних доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 апеляційному суду не надав. Тому, з огляду на вищевикладене, огляд проведений у відповідності до ст. 266 КУпАП та жодних порушень порядку проведення такого огляду апеляційним судом не виявлено.
Такими, що не впливають на висновки місцевого суду є доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять акту медичного огляду, у витребуванні якого також відмовив суд першої інстанції. Дослідивши докази, які наявні у справі, апеляційний суд вважає, що у своїй сукупності вони безумовно підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи те, що на відеозаписі, який є безперервним, подія за участі ОСОБА_1 відображена у хронологічному порядку, у тому числі зафіксована процедура проходження водієм освідування, та озвучені лікарем медичного закладу у присутності ОСОБА_1 результати огляду, а саме те, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну, метамфетаміну (VIDEO ID реєстратора:471599 00:24:33), висновок місцевого суду про відсутність необхідності витребовування акту медичного огляду, є правильним та обґрунтованим.
Інші доводи, на які посилається апелянт, зводяться до його незгоди з оскаржуваною постановою, не спростовують висновків місцевого суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке могло призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за перебування за кермом транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодними чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН