Справа № 686/19819/21
Провадження № 2/686/1828/22
23.09.2022
Хмельницький міськрайонний суд
в складі: головуючої - судді Салоїд Н.М.,
з участю секретаря судового засідання - Лоб І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
В серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації, який обґрунтовує тим, що у 2002 році придбав 2 756 іменних акцій ПАТ «Укртелеком» номінальною вартістю 10 689,0 грн. (на час їх придбання більше 2000 доларів США).
В даний час його акції коштують 103,74 доларів США, вартість однієї акції становить 0, 065 грн., а в березні 2014 року вартість акцій складала 793,45 доларів США, тобто він втратив майже 700 доларів США внаслідок окупації Кримського півострова та збройної агресії російської федерації на території Луганської і Донецької областей України.
Йому прийшлось двічі звертатись до директора ТОВ «ЕСУ», який є власником майже 93% акцій ПАТ «Укртелеком», проте воно не подало жодного позову до держави-агресора - російської федерації, однак відповіді не отримав.
Після незаконної анексії Кримського півострова у квітні 2014 року війська російської федерації почали фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані та фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили у квітні 2014 року створення Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
Резолюція Парламентської Ради Європи від 25.06.2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони російської федерації.
Тому слід зазначити, що російська федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Республіку Крим, м. Севастополь та частину території Донецької та Луганської областей, порушила принципи Статуту ООН, загальної декларації прав людини, будапештського меморандуму, російського заключного акту на ради по Безпеці та співробітництву в Європі від01.08.1975 року та Договору про дружбу співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.
В результаті збройної агресії російської федерації ПАТ «Укртеклеком» втратив Кримську та Севастопольську філії, а також більшу частину Донецької та Луганської філій.
Там чином, російською федерацією порушено його право власності на нерухоме майно, закріплені в Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв'язку з чим йому завдано майнової та моральної шкоди та має намір її отримати від держави агресора - російської федерації, оскільки до компетенції Кабінету Міністрів України та інших виконавчих органів влади не віднесено обов'язки захисту постраждалих внаслідок окупації Кримського півострова та збройної агресії Російської Федерації на території Луганської і Донецької областей України захищаю свої права. В уточнених вимогах позивач просить зобов'язати російську федерацію відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 700 доларів США, що становить 18 830 грн. та моральну шкоду 300 доларів США, що складає 8037.0 грн..
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Суд вважає, що справу слід розглянути за відсутності відповідача за наступних підстав.
Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається суд врахував таке:
- предметом позову є відшкодування матеріальної моральної шкоди, завданої фізичній особі, громадянину України, внаслідок збройної агресії;
- місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;
- передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України;
- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН;
- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту).
Крім того, суд враховує, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Тому, суд виходить з того, що у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
При цьому Верховний суд зазначив, що враховуючи той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України, починаючи з 2014 року та продовжує це станом на момент ухвалення цього рішення, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ".
Таким чином, наразі суди України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 25 листопада 2021 року відкрито провадження за правилами загального провадження.
26.01.2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
23.09.2022 року ухвалено рішення у справі
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Перевіривши доводи позивача, викладені у поданій заяві, дослідивши матеріали справи доказами, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом достовірно встановлено, що відповідно до сертифікату іменних (простих) акцій серії А № 117600 відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», виданого 07 квітня 2002 року позивач ОСОБА_1 є власником іменних акцій в кількості 42 756 штук загальною номінальною вартістю 10 689,0 грн.. строк виплати дивідендів визначається загальними зборами акціонерів.
Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що в даний час вартість належних йому на праві власності акцій становить лише 103,74 долари США (вартість 1 акції 0,065 грн.), при умові, що в березні вартість цих акцій складає 793,45 доларів США, тому він втратив майже 700 доларів США внаслідок окупації Кримського півострова та збройної агресії російської федерації на території Луганської і Донецької областей України. Тому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 700 доларів США, що становить 18 830 грн. та моральну шкоджу 300 доларів США, що складає 8037.0 грн..
4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Проте таких доказів щодо падіння вартості акцій позивач не надав.
Позивач обґрунтовує поданий позов тим, що внаслідок захоплення Кримського півострова, збройної агресії на території Луганської та Донецької областей йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
Проте, такі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог суд не може покласти в основу доводів позивача стосовно завдання йому як матеріальної, так і моральної шкоди падінням належних йому на праві власності акцій ВАТ «Укртелеком» унаслідок окупації частини території України, а саме Республіки Крим, м. Севастополь та частини території Донецької та Луганської областей.
При цьому суд виходить із того, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.
Розрахунки позивача про стягнення упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який неминуче повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
В матеріалах справи відсутні докази того, що він отримував такі дивіденди до початку збройної агресії
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у виді упущеної вигоди, позивач вказував що внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено його цивільне право, а саме в результаті збройної агресії російської федерації ПАТ «Укртелеком» втратив Кримську та Севастопольську філії, а також більшу частину Донецької та Луганської філій, внаслідок чого порушено його право власності на майно.
Суд констатує, що вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Крім того, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Проте, позивачем не надано належних доказів для обґрунтування суми доходів, які він мав отримати та чи отримував такі за звичайних обставин. Важливим елементом доказування відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є доведення того факту, що позивач міг би реально одержати дивіденди за належні йому акції за звичайних обставин, якби його право не було порушене, однак, він не надає жодних доказів на підтвердження отримання таких доходів до моменту порушення його права.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів щодо доведення факту спричинення збитків, не надав належного обґрунтування їх розміру, та не довів безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розміром відшкодування.
Порушення відповідачем принципів Статуту ООН, загальної декларації прав людини, будапештського меморандуму, російського заключного акту на ради по Безпеці та співробітництву в Європі від01.08.1975 року та Договору про дружбу співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією не знаходяться у прямому причинному зв'язку із завданням шкоди позивачеві.
Постановою КМ України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. якою визначено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами:
1) людські втрати та пов'язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли в результаті збройної агресії Російської Федерації, а також витрати, пов'язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг;
2) економічні втрати, пов'язані з людськими втратами, - напрям, що включає непрямі економічні втрати, пов'язані із зменшенням чисельності населення та відповідного зменшення економічних показників країни;
3) військові втрати - напрям, що включає людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов'язані з бойовими діями;
4) втрати, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, безпеки дорожнього руху, - напрям, що включає людські та матеріальні втрати і витрати правоохоронних органів, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху;
5) втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства - напрям, що включає втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства, об'єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення;
6) втрати земельного фонду - напрям, що включає втрати земельного фонду, а також пов'язану з ними упущену вигоду;
7) втрати лісового фонду - напрям, що включає втрати лісонасаджень та пов'язані із ними витрати;
8) втрати надр - напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням, а також шкоду, завдану навколишньому природному середовищу під час самовільного користування надрами;
9) втрати акваторії - напрям, що включає втрачену частину територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях.
10) збитки, завдані природно-заповідному фонду, - напрям, що включає збитки, завдані територіям та об'єктам природно-заповідного фонду, та пов'язані із ними витрати;
11) втрати інфраструктури транспорту, телекомунікаційної мережі та зв'язку - напрям, що включає зруйновані або пошкоджені автомобільні, залізничні шляхи, транспортні розв'язки, телекомунікаційні мережі та інші об'єкти транспортної інфраструктури;
12) втрати енергетичної інфраструктури - напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об'єкти енергетичної інфраструктури;
13) втрати культурної спадщини - напрям, що включає втрати об'єктів культурної спадщини;
14) економічні втрати підприємств - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;
15) втрати установ та організацій - напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна;
16) шкода, завдана земельним ресурсам, - напрям, що включає шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів;
17) шкода, завдана атмосферному повітрю, - напрям, що включає шкоду, завдану викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
18) збитки, завдані водним ресурсам та об'єктам водогосподарської 66 інфраструктури, - напрям, що включає забруднення, засмічення, вичерпання та інші дії, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості ґрунтів та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
На жаль, в усіх згаданих документах майже не приділено уваги питанням визначення шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації громадянам України, а саме фізичним особам.
У положеннях нормативних актів завдані збитки розглядаються в першу чергу з огляду збитків, завданих втратою житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства, об'єктів незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичних витрат, здійснені для їх відновлення.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України упущена вигода, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене теж є збитками. Однак,, при визначенні розміру неодержаного доходу повинні враховуватися тільки точні дані, які безперечно підтверджують реальну можливість отримання доходу (грошової суми або іншого майна.
У розумінні цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 1166 ЦК Українидля застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у виді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. При цьому, позивач, обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, вдався виключно до припущення про можливість отримання ним прибутку від належних йому акцій.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності протиправної поведінки відповідача.
При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Тому із наведених підстав позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовим і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Для наявності підстав для зобов'язання відшкодувати моральну шкоду необхідні наявність незаконних дії чи бездіяльності держави в особі компетентних органів, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинного зв'язку між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинна довести належними та допустимими доказами завдання їй шкоди, і що дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статті 1167 ЦК України.
Зазначених доказів матеріали справи не містять, на обґрунтування завдання моральної шкоди позивач посилається на збройну агресію російської федерації та окупацією нею частини території України та причинного зв'язку між їх діями, бездіяльністю та шкодою позивач не зазначає в позові, відтак, підстави до задоволення позову в частині моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Порушень прав позивач не довів, а суд їх не встановив, тому позов про відшкодування моральної шкоди задоволеним бути не може.
Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
5. Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати слід покласти на рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ч. 2 ст. 23, ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 вересня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1
Відповідач: російська федерація.
Суддя :